РОЗМОВИ

Петро КРАЛЮК: НЕ ІСТОРІЯ А СУЦІЛЬНІ ДЕТЕКТИВИ

Петро КРАЛЮК: НЕ ІСТОРІЯ А СУЦІЛЬНІ ДЕТЕКТИВИ

Сьогодні доктор філософських наук, проректор Національного університету «Острозька академія», письменник та автор «Дня» Петро Кралюк відзначає свій 53-й день народження. Серед українських публіцистів та прозаїків він один із небагатьох працює у рідкісному для України жанрі історичного детективу, поєднуючи його з журналістським розслідуванням. Саме в такому стилі кілька років тому були написані його історико-інтелектуальний детектив «Діоптра» та історична повість «Віднайдення раю». А нещодавно великий резонанс викликав матеріал «Таємничий замах у Варшаві» («День», № 14-15, 28 січня 2011 року та № 19-20, 4 лютого 2011 року) про вбивство Броніслава Пєрацького. Зателефонувавши Петру Михайловичу, щоб привітати його з днем народження, ми скористалися нагодою і поставили йому кілька запитань.

— Жанр історичного детективу, у якому ви працюєте, в українській публіцистиці та прозі ще не освоєний. Чому? Наскільки перспективним в Україні і важливим для розуміння власної історії є такий жанр історичного розслідування?— Звісно, на це є серйозні причини. Професійні історики, здебільшого, вважають цей жанр «низьким». Для них важливіше опублікувати ваківську статтю, яку мало хто прочитає, ніж витворити історичний детектив. Та й для такого творення потрібне більш широке бачення, а не вузькопрофесійне. Щодо не-істориків, то їм працювати у цьому жанрі, направду, важко. Для цього треба орієнтуватися в джерелах, сукупності історичного матеріалу. Але давня і недавня українська історія — просто клондайк для людей, які хотіли б писати історичні детективи. Одна діяльність ОУН чого варта — вбивство Євгена Коновальця, агентурна гра націоналіста-аристократа Ріко Ярого... Таких сюжетів не злічити. Чесно кажучи, хотілося б написати кілька історико-детективних романів про ОУН. Але на це потрібен час, якого в мене, на жаль, немає.

 

— Першість «Дня» у історичних розслідуваннях зараз підхоплює «Історична правда». Як ви оцінюєте роботу цього інтернет-порталу?— Не скажу, що прискіпливо відслідковую роботу цього сайта. Але, як на мене, проект непоганий для популяризації української (і не лише української) історії. Правда, хочеться, щоб ми навчилися писати і читати свою історію без брому (а не так, як В. Винниченко). Українці у своїй історії мали чимало перемог. Ось про ці перемоги і хотілося б побільше розслідувань.

 

— Зараз на доопрацюванні знаходиться новий законопроект «Про вищу освіту», проти якого протестували студенти, і який критично оцінюють експерти. Як вплине можлива реформа вищої школи на роботу Острозької академії? Яким загалом є ваше ставлення до нового законопроекту?— Про цей новий-старий законопроект говорено-переговорено, зокрема, і мною на сторінках «Дня», що якось навіть не хочеться звертатися до цієї теми. Усе це чомусь нагадує мені реформи більшовиків у 20-х роках ХХ століття. Історія має здатність повторюватися. Але, може, я помиляюся.

 

— Петре Михайловичу, без перебільшення ви людина надзвичайно багатогранна — прекрасний історик, філософ, успішний публіцист та письменник і, разом із тим, педагог й управлінець. Але, можливо, ви мріяли чи мрієте реалізувати себе ще в чомусь?— Багатогранність — це не обов’язково перевага. Іноді це недолік. Отож, дай Боже, мені розібратися зі всіма моїми «гранями». А взагалі хотілося б зосередитися на одній-двох-трьох сферах. Наприклад, на наукових дослідженнях, публіцистиці, художній літературі. Але для цього треба, очевидно, стати «класичним грантоїдом». А цього робити мені чомусь не хочеться.
Розмовляла Вікторія СКУБА
ДЕНЬ