Азербайджан
РОЗМОВИ

Ейнулла МАДАТЛI: Азербайджан забезпечить постачання газу в Україну

Ейнулла МАДАТЛI: Азербайджан забезпечить постачання газу в Україну

Київ і Баку відклали підписання двох документів у сфері енергетичної співпраці. Раніше очікувалося, що в Давосі український та азербайджанський президенти, зокрема, підпишуть договір про створення спільного підприємства для постачань скрапленого газу на LNG-термінал. Проте анонсована подія не відбулася. Серед причин її зриву називають появу нових форматів співпраці для посилення енергетичної незалежності України (спільно з Туреччиною та Європою), а також загострення іранського конфлікту. Російські ж ЗМІ висунули свою теорію — мовляв, Азербайджан не задоволений співпрацею з Україною, тому змінює пріоритети. Наразі Україна й Росія ведуть газовий діалог. І останній украй невигідна поява альтернативних шляхів постачань газу в Україну. Отож подібні випади з російської сторони прогнозовані і нічим не обґрунтовані. Адже за 20 років україно-азербайджанської співпраці якогось серйозного нерозуміння або суперечностей не було. Що ж тоді означає непідписання двох енергетичних документів? Коли це можливо виправити? І які ще спільні проекти намічаються в найближчому майбутньому між Україною та Азербайджаном? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів Посол Азербайджану в Україні Ейнулла МАДАТЛІ:

— Напередодні Давоського форуму глава держави Віктор Янукович анонсував підписання з Азербайджаном двох угод. Але підписання так і не відбулося. Які причини цього, на ваш погляд?

— Треба дивитися глибше на причини. Як вам відомо, в січні 2011 року в Давосі було підписано меморандум між Азербайджаном та Україною про постачання скрапленого газу. Документ передбачав будівництво LNG-термінала в Україні. Цей намір відповідає інтересам обох країн, тому почалися робочі обговорення між відповідними міністерствами. Міністр промисловості та енергетики Азербайджану Натік Алієв та міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко неодноразово обговорювали ці питання. І як результат було підписано робочий план щодо здійснення. Перед Давосом з української сторони прозвучали повідомлення, що проект угоди майже погоджено. Але сторони не підписали документи. Чому це сталося?

У процесі зустрічі на високому рівні обидві сторони вирішили відкласти підписання договорів, щоб урахувати додаткові чинники і доопрацювати у зв’язку з цим виниклі деталі в документах.

З ініціативи української сторони піднімались питання, пов’язані з використанням «плавучого» термінала. Після Давоса Президент України заявив, що обговорювались і інші варіанти постачання газу, окрім спорудження термінала. Йшлося про газові проекти в тристоронньому форматі Азербайджан — Туреччина — Україна — про будівництво газопроводу з Азербайджану до України через Туреччину, Болгарію, Румунію в обхід Чорного моря. В такому разі підхід до будівництва такого терміналу вже міняється.

Однак паралельно в українських і російських ЗМІ пролунала інформація, що Туреччина проявляє інтерес до будівництва LNG-термінала в Україні і хотіла б навіть стати його підрядником. Нині Україна шукає інвестора для будівництва термінала з прийому скрапленого газу. Поки що інвестора не знайдено, невідоме й точне місце розташування майбутнього термінала, не готове і техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Тільки після розробки і затвердження ТЕО буде проведено тендер, і потім розпочнеться будівництво термінала, яке, як відомо, триватиме не менше двох-трьох років. Тож Україні знадобиться ще кілька років, щоб побудувати термінал. Тому немає необхідності у поспішному підписанні якогось документа щодо об’ємів постачання газу. Тим більше, що вже є меморандум (тобто політична воля сторін) про постачання газу в Україну. Але для початку постачань має бути готова необхідна інфраструктура. Крім того, газ, який Азербайджан обіцяв постачати Україні, почне добуватися лише 2017 року після запуску родовища Шах-Деніз-2. Отже, до початку умовного терміну постачань і з урахуванням будівництва термінала є ще кілька років.

Крім того, між Україною й Росією тривають інтенсивні переговори щодо зниження ціни на газ і, за словами міністра енергетики та вугільної промисловості України Бойка, є надія досягти угоди. Примітно, що разом із цим Україна також планує наростити видобуток власного газу.

— Ви думаєте, що у зв’язку з цим нам не знадобиться азербайджанський газ?

     

— Азербайджан зацікавлений у співпраці в цій сфері і забезпечить постачання газу одразу, як тільки Україна буде готова його прийняти. Сьогодні в Україні ще немає інфраструктури, яка гарантує його прийом. А щодо гарантій з нашого боку, то вони є і зберігатимуться. За останні 18 років Азербайджан уклав понад 30 угод і договорів із різними країнами і найбільшими корпораціями світу про постачання енергоресурсів. І досі жодного разу не порушив узяті на себе зобов’язання. Цьому передувало укладення реальних договорів із детально прописаними умовами і з урахуванням усіх можливих ризиків. Ось приклад із сусідньою Туреччиною, нашим природним союзником і стратегічним партнером. У нас є така формула: «Одна нація — дві держави». Але з урахуванням усього цього угоди про ціну нафти й газу, а також тарифи на їх транспортування територією Туреччини погоджували доволі довго, зважено і детально. Багато хто навіть дивувався, чому. А все тому, що торговельно-економічні відносини повинні ѓрунтуватися не на сентиментах, а на прагматизмі, на взаємовигідних національних інтересах учасників угоди.

А щодо ресурсів, то їх у нас вистачить на виконання всіх контрактів: до 2025 року Азербайджан планує вийти на експорт близько 50 мільярдів кубічних метрів природного газу.

— Пане Посол, ви говорили, що чекаєте початку будівництва терміналу. Але Україна не почне будувати LNG, поки у неї не буде хоча б зобов’язувального меморандуму з постачань енергоресурсу до терміналу. Так зробила Польща, перш ніж будувати свій термінал. Виправте мене, якщо я помиляюсь.

— Ви маєте рацію, але попереду ще є час. Якщо ще пару місяців доопрацьовуватимемо угоду, то це піде тільки на користь. Азербайджан не відмовляється від підписання угоди про постачання газу до України. Жодного політичного підѓрунтя тут немає. Я акцентую на цьому особливу увагу, тому що деякі зарубіжні ЗМІ шукають у цьому питанні політичні відтінки, нібито Азербайджан не задоволений Україною. Нічого подібного. Жодна сила не зашкодить україно-азербайджанській співпраці. Ми хочемо, щоб Україна не страждала від браку енергоресурсів і за першої ж реальної нагоди забезпечимо постачання газу в Україну. Треба враховувати, що підписання угоди не скасовано, а відкладено з обопільної згоди сторін для доопрацювання деталей. На який термін — це вже питання технічного характеру.

Можу ще сказати, що після доопрацювання, судячи із заяви керівництва України в Давосі, намічається підписання двох угод: міжурядової і між корпораціями. Міжурядова — це залізна гарантія, що незалежно від складу правління і поточної політики такий договір виконуватиметься.

— А чи братиме участь Азербайджан у тендері на спорудження терміналу на одеському узбережжі? І як вважаєте, чому досі не розпочато будівництво терміналу скраплення газу в грузинському порту Кулеві?

— Азербайджан — країна-постачальник ресурсів, і вона готова постачати газ споживачеві, але дуже зацікавлена у диверсифікації експортних маршрутів і призначень постачань. У випадку з Україною йдеться про постачання через територію Грузії. Отож Грузія теж як транзитна країна повинна взяти участь у цьому процесі, оскільки вона отримає плату за транзит. До цього процесу повинен приєднатись і споживач. Зазвичай для здійснення таких широкомасштабних регіональних проектів створюється консорціум інвесторів і розпочинається будівництво. Я вже говорив, що інтерес до цих проектів проявляє і Туреччина. А коли розпочнеться будівництво терміналу в порту Кулеві, Азербайджан готовий побудувати до нього необхідний трубопровід, щоб постачати газ.

— На початку нашої бесіди ви згадали про газопровід, який може з’єднати наші країни в обхід Чорного моря. У якій ролі бачить свою участь у такому проекті Азербайджан?

— Це нова ідея. Щоправда, ще треба порахувати економічний ефект від таких постачань. Але, гадаю, вона має хорошу перспективу. Щодо нашої участі, то, звісно, це — насамперед роль постачальника ресурсів. По-друге, якщо азербайджанські компанії виявлять цікавість до безпосередньої участі в будівництві або інвестуванні такого газопроводу і це буде економічно вигідно їм, то чом би й ні.

— Українська влада схвалила законопроект про ратифікацію угоди з урядом Азербайджану про транзит нафти. На які об’єми прокачування нафти через «Одеса—Броди» може розраховувати Україна 2012 року й у середньостроковій перспективі?

— Поки що про конкретні дані не можу сказати, вони обговорюються. Але постачання нафти збільшуються. Цьому сприяє і нарощування внутрішнього видобутку. 2011 року видобули понад 50 мільйонів тонн нафти. І щороку це число збільшується майже на мільйон.

— А які інвестиційні проекти в нафтогазовій галузі реалізовуватиме в Україні азербайджанська державна компанія «SOCAR»?

— Уже нині вона інвестувала значні кошти в Україну. Зокрема, йдеться про відкриття 30 АЗС. Компанія планує розширити цю мережу найближчими роками вдвічі-втричі. Також цього року планується почати постачати в українські аеропорти авіапаливо.

— Кажуть, що «SOCAR» цікавить ще й купівля Одеського нафтопереробного заводу, це правда?

— Можливо, є або з’явиться такий інтерес. Компанія має хороші фінансові можливості й останніми роками нарощує інвестування за кордоном. І така покупка може сприяти надійній роботі її мережі АЗС.

— 6 лютого минає 20 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Азербайджаном та Україною. Які підсумки? Поділіться планами на майбутню співпрацю?

— 2010 року товарообіг між нашими країнами становив близько 1,6 мільярда доларів. Підсумкового числа на 2011-ий поки що немає, але й перші вісім місяців показали, що тенденція йде до зростання — 1,2 мільярда доларів. Якщо підсумувати, то дані непогані, але структура товарообігу нас не задовольняє. Розвиватися ще є куди.

Сьогодні металургійна й машинобудівна продукція України доволі запитана на нашому ринку. Кондитерські вироби, алкогольні й безалкогольні напої, м’ясо-молочні продукти, а також електротовари України мають великий попит в Азербайджані. Ми також постачаємо в Україну продукти харчування, нафтохімічної промисловості, інвестуємо в будівництво нерухомості, мостів, доріг. Величезний незадіяний потенціал є в енергетичній, аерокосмічній і туристичній сферах. Нашим країнам треба розширити також гуманітарні, наукові і культурні зв’язки. До речі, 2012 року пройдуть дні культури Азербайджану в Україні, а 2013-го — дні культури України в Азербайджані. Хочу відзначити, що коли ми дивимося на ці 20 років, бачимо величезний потенціал нереалізованих можливостей, і ми повинні докласти спільних зусиль для втілення їх у життя.

— Скажіть, а чи не нарікають азербайджанські інвестори на складність ведення бізнесу в Україні?

— Таких скарг немає. Якби було погано, то давно пішли б. А так організовують бізнес, працюють — значить, немає жодних перешкод.

— Навіть на корупцію не скаржаться?

— До мене з цього приводу не зверталися.

— А як у вас борються з цим явищем?

— Два роки тому в структурі генпрокуратури країни була створена й успішно функціонує структура з боротьби з корупцією. На останньому засіданні уряду президент Азербайджану Ільхам Алієв поставив завдання посилити боротьбу проти корупції. Вжиті заходи вже дають позитивні результати. Максимально унеможливлюються штучні перешкоди щодо ведення бізнесу. Наприклад, реєстрація й отримання ліцензії для відкриття бізнесу оформлюються за допомогою «єдиного» вікна. Усі соціальні виплати і зарплати проводяться за електронними картками. Невдовзі запрацює електронний підпис. У торгівельних мережах встановлюються термінали для безготівкового розрахунку, це теж заважає утворюватись тіні й ухиленню від сплати податків.

 

розмовляла Наталя БІЛОУСОВА

ДЕНЬ