ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ

Герб Прапор

 

Основні дані

Код КОАТУУ: 1822300000

Утворений: 1926

Населення: 34 297

Площа: 1 735 км²

Густота населення: 19,77 осіб/км²

Поштові індекси: 11500—11583

Телефонні коди: 380-4142

Населені пункти та ради

Районний центр: Коростень

Кількість міських рад:0

Кількість селищних рад:1

Кількість сільських рад:37

Кількість міст:0

Кількість смт:3

Кількість сіл:105

Районна влада

Адреса адміністрації: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, 60/2, 4-30-35

Веб-сторінка: Коростенська РДА

Голова РДА:Костюченко Сергій Васильович

Голова районної ради:Гераймович Петро Павлович

Гімн

 

            Ще не вмерла Україна,

И слава, и воля!

Ще намъ, браття-молодці,

Усміхнетця доля!

Згинуть наші вороги,

Якъ роса на сонці;

Запануємъ, браття, й ми

У своій сторонці.

Душу, тіло ми положим

За свою свободу

И покажемъ, що ми браття

Козацького роду.

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ

И Тарасі Трясило

Кличуть насъ изъ-за могилъ

На святеє діло.

Изгадаймо славну смертъ

Лицарства-козацтва,

Щобъ не втратить марне намъ

Своего юнацтва.

Душу, тіло и д.

Ой Богдане, Богдане,

Славний нашъ гетьмане!

На-що віддавъ Україну

Москалямъ поганимъ?!

Щобъ вернути іі честь,

Ляжемъ головами,

Назовемся Украіни

Вірними синами!

Душу, тіло и д.

Наші браття Славяне

Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щобъ ми

По-заду зістались.

Поєднаймось разомъ всі,

Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги,

Най воля настане!

 

 

 

НОВИНИ

КОРОСТЕНЬ. ПАРК

КОРОСТЕНЬ. ПАРК
Тараса ШЕВЧЕНКА залишається в безгосподарних руках залізничників

Коростень – місто із давньою історією. Саме цим, окрім знаменитого фестивалю Дерунів, місто й зазиває до себе відвідувачів. Не дивлячись на свій невеликий розмір, центр Коростеня можна розглядати декілька днів. Прекрасний парк Миколи Островського, музейний комплекс «Скеля», Краєзнавчий музей, Міський будинок Культури ім. Тараса Шевченка, площа Комсомолу, навіть невеликий світловий фонтан у самому серці. Але що за межами центру? Нажаль, чим далі віддалятись від головних вулиць, тим більше місто нагадує пострадянську пустку, де немає нічого. Околиці міста абсолютно пусті. Іноді ще можна зустріти ржавіючи радянські гасла на кшталт «Мир! Труд! Май!», чи п’єдестал під танк Великої Вітчизняної війни. Танк перенесли до парку Островського, а п’єдестал залишився розсипатись під натиском часу. Саме така доля, скоріш за все, спіткає ще одну пам’ятку міста, яку туристи і відвідувачі Коростеня, чи не бачили, чи взагалі навіть ніколи про неї не чули.

Біля залізничного вокзалу, в стороні Ковельського району, можна наткнутись на парк культури і відпочинку залізничників, який бере свій початок з 1920-х років. Парк було утворено із залізничного скверу 7 червня 1953. На облаштування парку було витрачено 10 000 рублів. В 1961 році було зведено пам’ятник великому українському кобзарю Тарасу Шевченко. Автором скульптури є В. Поліщук. Саме з цього моменту парк став офіційно носити ім’я геніального поета.

Протягом багатьох років покоління працівників залізниці відпочивали в цьому прекрасному місці. Парк був облаштований квітниками, клумбами, в центрі знаходився фонтан, а недалеко від нього сцена у формі кола. На самому краю відпочиваючі грали у футбол, баскетбол і волейбол. З останнього там не раз проводилося змагання. Під усе це побудували спеціальні майданчики. Найбільшими пік популярності парк Тараса Шевченка набував у святкування Дня залізничників. Співи, прикраси, різні фарби і багато-багато відвідувачів. Чимало жителів Коростеню й досі пам’ятають ці чудові святкування.

Але це все в минулому. Наразі парк майже покинутий. Слугує тільки коротким шляхом для жителів, крокуючих до залізничного вокзалу, на роботу та дітям, які прямують через нього до школи. Найбільш сумно Кобзарю проводжати поглядом відвідувачів, які йдуть «в гості» лише випити чарку й залишити сміття лежати в траві, біля дерев, а пізніше й усюди. Спортивні майданчики розбиті. Лавки гниють, а урни, або перекинуті, або й зовсім поламані. Фонтан у серці засипали землею і перетворили у звичайний квітник. Єдине чим парк може зацікавити відвідувачів – це ностальгією, або атмосферою покинутості. Наразі там немає абсолютно нічого, що зацікавило б туристів.

В 2013 році міська влада, готовлячись до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, вирішила перенести скульптуру кобзаря до центру міста, ближче до реконструйованого Міського будинку культури. Рішення було не однозначне. Чимало людей не погодились із переносом, тому пізніше біля Міського будинку культури побудували іншу скульптуру, а бронзового Тараса залишили на своєму місці.

В січні 2016 року парк, що засипав пил часу, наповнився новими кольорами. Художник Сергій Коржук розмалював стіни, при вході до парку, в українському стилі. Тому тепер відвідувачів зустрічають  окрім Кобзаря, пишні українські хатини і озеро в якому шаленіють небеса. На синьому фоні майоріють поета слова: «Не вмирає душа наша. Не вмирає воля».

Офіційно парк належить Залізниці міста. Ходив слух, що його хочуть передати місцевій владі. Можливо у планах чиновників є місце реконструкції цього прекрасного в минулому парку. От тільки схожа ситуація була і з будівлею старого басейну. Залізниця мала намір віддати басейн міській владі, але це питання і досі лише висить у повітрі.

Володимир ШТЕРНОВ