Книга – один з найдавніших видів мистецтв. Книги вміщують в собі як знання про навколишній реальний світ, так і неіснуючі всесвіти, таємні бажання та мрії людства. Десятки століть тому, книги вважались втіленням знань та мудрості. Люди, які вміли читати, високо цінувались навіть царями і можновладцями. Із плином часу вміння читати все більше розповсюджувалось серед простого населення, і людей охопила книжкова лихоманка.
Сьогодні ситуація змінилась. Новітні технології є у кожному домі. Молоде покоління надає перевагу смартфону, комп’ютеру та мережі Інтернет. А книжки, зазвичай, лежать на полицях, будучи спадком минулих поколінь. Але не все так погано. Не дивлячись на конкуренцію із сучасними технологіями, книги й досі поважають і читають. Тиражі не такі великі, як у минулому, але електронні книжки поки що не взяли гору над традиційними паперовими примірниками. Це якщо брати в цілому. Нажаль, буває й таке, що дістати книгу в місті буває важко. Можна взяти у бібліотеці, або ж замовити через Інтернет, але не має змоги прийти до затишної книгарні і зануритись у цілий всесвіт, де поєднуються досвід і знання минулих поколінь із теперішнім.
Одним із таких міст є Коростень. Ще декілька років тому, там були свої книгарні, одна з яких мала значний розмір. На базарі легко можна було знайти кіоски, невеличкі крамниці та навіть палатки із старими книжками. На сьогодні ситуація така. Центральна книгарня закрилась. Кіоски якщо і є, то продають тільки періодичні видання. Книжки на базарі знайти важко, а якщо і знайдеш, то це книжки, які продають серед різного непотребу, та ще й у поганому стані, або й зовсім порвані та пожовклі. Єдиним оплотом залишилась невеличка крамниця на території залізничного вокзалу Коростеня. Ті, хто хочуть поповнити свою колекцію книжок, можуть ознайомитись із асортиментом. Якщо потрібної книжки немає, то власник крамниці, прислуховується до бажань своїх клієнтів. Казарін Михайло Васильович дав невеличке інтерв’ю нашому агентству:
Кореспондент : Книжки для вас питання бізнесу чи питання культури міста?
Михайло : Їх не можна відділити. Звичайно я заробляю на цьому гроші, але книжки мені не чужі. Це пов’язані речі. Неможливо продавати книжки, відсторонюючись від культури. Це все залежить від знань отриманих у дитинстві. Це не так просто, що я вийшов десь з лісу і взявся продавати книжки. Я полюбляв книги, читав їх.
К: Що ви думаєте про ситуацію із книжковими крамницями у місті? Це вас насторожує чи навпаки радує, бо конкуренція відсутня?
М: Так це питання життя, розумієте. Хто купляє комп’ютер не читає книжки. Це життя змінюється. Це відходить, мабуть, і нічого тут не поробиш. Не так давно за відеомагнітофонами ганялися і пропонували квартиру за відеомагнітофон, ну і кому вони зараз потрібні, так само як і з дисками. Усе змінюється. Теж саме відбувається із книгами. На мою думку, це закономірний процес. Зараз читають, в основному, ті люди, яких привчали читати із дитинства. Ще роки 2-3 тому книги брали, як найкращий подарунок, наразі практично перестали. Подарунками мрії стали тепер смартфони, техніка, тобто все сучасне. Таке життя. Я на свої очі бачу, як книжки помирають. Повністю вони звичайно не зникнуть.
Ще я хотів би виразити свою думку стосовно видавництв. Декілька років тому видавництва почали піднімати сильно ціни на книжки. Тоді вони на цьому заробили, але й тоді ж відтяли сук на якому сиділи. Тепер дві треті видавництв закрились, залишились тільки крупні. Людям стало надто дорого купувати книжки.
Отже надія ще не втрачена для Коростеня. Можливо влада та впливові люди міста звернуть увагу на цей серйозний недолік, і віддадуть данину одному з найдавніших супутників культури людства.
Володимир ШТЕРНОВ