ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
РОЗМОВИ

Світлана КИРИЛЬЧЕНКО: МАЄМО ТРИМАТИСЬ ДО ПЕРЕМОГИ

Світлана КИРИЛЬЧЕНКО: МАЄМО ТРИМАТИСЬ ДО ПЕРЕМОГИ

               Волонтер  Світлана Іванівна Кирильченко відповідає на запитання інформаційного агентства НАЦІЯ.
               Світлана Іванівна, скромна робітниця при кафе в Українському Домі й волонтер з багаторічним стажем.

Як збираєте допомогу?

                 По всій київській області.  Український Дім дає транспорт, водія, в селищних радах беру дозвіл на збір допомоги в зону АТО і  їду  по населених пунктах, селах. 
                  Як це відбувається? Є графік? Кожен останній понеділок, чи як?
                  Ні не так. Тільки у мене з’являється вільний час я одразу збираюся й їду. У вільний від роботи час, бо є постійна робота.
                   Ким ви тут працюєте?
                   Я на кухні.  Треба ж
на щось жити. Але я від усієї душі допомагаю. Збираємо ми продукти,  хто дає консервації, хто картоплю, все, що хто дає.  Збираємо і відвозимо. Особисто, я прошуся щоб поїхати. У військові частини луганської й донецької областей.
Взагалі я тут з самого майдану. З п’ятого грудня 2014 року.  Я з Білої Церкви.  В той час при
їхала до Києва на операцію. Мені оперували щитовидну.  І потім  п’ятого грудня  я думаю піду подивлюсь на майдан. А саме тоді відбувся розгін студентів. Приїхала на майдан, стою біля сцени, підходить до мене жіночка. Звати її Тоня, вона тепер з небесної сотні, загинула.  Вона підходить, каже, ви б не могли нам допомогти? Бо великий потік людей і потрібно стати на канапки.  А в мене ще пов’язка на шиї, тільки після операції.
                     Як пройшла операція? Дуже дорого?
                     Нічого, щитовидку видалили, обійшлося у п’ять тисяч гривень. Вважаю що це недорого. До того ж у мене і грошей не було,  мене хірург на добре слово оперував.  А потім я з ним уже розрахувалась. Київська обласна лікарня на Лук’янівці, Погорєлов, прізвище. Велика по серцю людина.  І потім я пішла на кухню. Не відмовилася. Ми працювали цілодобово. Пов’язки я міняла на третьому поверсі в профспілках. Бо мені ж її іще не знімали, я з пов’язкою була іще три тижні. Отак я до самого кінця й пробула на майдані, до того часу як Кличко уже всіх розігнав. І потім я прийшла сюди працювати.  Міський Ярослав, з самооборони ми з ним познайомились в профспілках він мене сюди перевів, і с тих пір по сьогоднішній день.
                    Як на АТО збираємо люди висловлюють різне,  по різному реагують . найбільше здивувало те, що наші предки, які пройшли і ту війну, люди дуже щирі, і бабусі дуже молять бога про допомогу. Їхня думка така, що  триматись треба до перемоги. А от молодь, їхня думка така, що, навіщо це треба. А ті що з АТО пройшли то ті кажуть що скільки б це не тривало будуть боронити країну до останього. І хочуть змінювати життя на краще.
                    Як має змінитися країна? Чого очікують  люди, як гадаєте?
                    Щоб ця система змінилась на краще. Раніше заводи робили, стабільна була зарплата. Люди на щось розраховували, а зараз беруть на роботу й не розраховуються або менше платять. Моя думка така що люди мають бути працевлаштовані, особливо молодь. А то як у нас, ці забігаловки, гральні автомати. Якість життя залежить і від батьків і від суспільства.
                  Люди дивуються  що брат пішов на брата, Росія проти України, ніхто й подумати не міг.
                   Ми, волонтери,  буваємо у дитячих садочках, так їх там вчать,  що у нас війна, патріотизму. І дітки малюють, ліплять якісь тістечка, вони від душі це роблять і бажають щоби вернулись з АТО, живими, що вони їх чекають. Це важливо, це виховує діток в поважанні до рідної країни. Вважаю,
що й країна має зробити все, аби забезпечити дітей усім необхідним. Я балотувалась до міської ради, з тим аби діткам які безпомічні  створити умови, щоб вони мали натхнення, бажання жити.  
                   Робота психологічно важка, але мені подобається знаходити до кожного підхід, вислухати людину, і навіть якщо можуть вилаяти я знаю для чого я це роблю, і це надає мені мужності.
                  І ви за це не отримуєте ніяких грошей?
                  Ні
                 
Світлана Іванівна має цілу низку відзнак і нагород які свідчать про вдячність країни і народу, за її нелегку і віддану громадянську працю.
                   Розмовляв Ігор Філіпенко.