ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

ТУТ ВЧАТЬ БУТИ БАТЬКАМИ

ТУТ ВЧАТЬ БУТИ БАТЬКАМИ

               10 липня 2017 року, на базі Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відбулись Перші «Посиденьки із соціальним працівником», за участі представників ЗМІ.
                З метою формування суспільної думки міський центр соціальних служб започатковує практику проведення «Посиденьок із соціальним працівником» , де в неформальній атмосфері обговорюються нагальні проблеми формування та розвитку механізму надання соціальних послуг для дітей, молоді та сімей столиці.
                 Зустріч, присвячена популяризації сімейних форм виховання, засвідчила ефективність обраного формату. Працівники мережі Центру соціальних служб, психологи, представники громадських організацій, а також батьки, які вже створили сімейні форми виховання обґрунтували  нагальну необхідність заміни інтернатних закладів сімейними формами виховання, поширення  таких альтернатив інтернатам:  як усиновлення, взяття дитини під опіку, піклування, створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, патронатних сімей, а також щодо наставництва дитини, яка виховується в інтернаті.
                 Наставництво – добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки і допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
                  Соціальні працівники залюбки відповідали на питання журналістів, намагаючись якомога повніше розкрити заявлену тему. Перераховані форми сімейного виховання є формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, кожна з яких прагне задовольнити потребу дітей у родинному теплі і вихованні. У Києві відбувається постійний пошук та навчання кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки та батьки – вихователі дитячих будинків сімейного типу. Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводяться курси (за адресою:м. Київ,  вул.. Довженка, 2 кім. 28б, тел.: 456 13-24)  з навчання за тематикою «підготовка кандидатів у прийомні батьки, батьки вихователі, опікуни та піклувальники», за результатами яких потенційні кандидати  (особи та подружні пари) отримують довідки про проходження курсів підготовки та рекомендації про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків- вихователів.
                  Кореспондент: чи потрібно говорити з дитиною про її минуле? Як спілкуватись на подібні теми?
                   Чому з дитиною потрібно говорити про його минуле, тому, що минуле це частина його життя і якщо я не знаю хто я є, то я не можу планувати свого майбутнього. Якщо ми про це говоримо погано, або робимо табу, дитина робить висновок якщо я частина цього табу значить я поганий. Відповідно самооцінка у дитини не проробляється, не складається. Тоді вона думає, що я не можу ні нащо претендувати, я негодяща людина. Мої батьки померли під забором і я такий. Потрібно говорити з дитиною про те, що батьки, наприклад, стали алкоголіками, але це не означає що вони погані, вони не справились з ситуацією. Вони закінчили школу, можливо добре вчились, можливо батько займався спортом. Потрібно віднайти плюси для того аби дитина могла обґрунтовувати  на них свою ідентичність.
                  Наталя Басараб, мати-вихователь дитячого будинку сімейного типу солом’янського району: ми проходили подібні випробування і у таких випадках розповідали про їхніх батьків, які з тих чи інших причин не можуть бути з ними.  Але, ми, батьки-вихователі будемо вас любити, будемо про вас дбати, оберігати, навчати.  І якщо діти які до нас приходять переживають тяжке горе і перебирають на себе частину провини своїх батьків, то ми розповідаємо що це тата і мами вибір, і ви не можете нести за них відповідальність.
                    Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як п’ять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
                    Кореспондент: чим дитячий будинок сімейного типу краще за інтернат?
                    Любов Лоріашвілі, психолог Центру: Різниця колосальна, адже в будинку сімейного типу дитина отримує можливість бути сином, братом і так далі. Більші можливості соціалізації, самостійності. В інтернаті вона такої можливості позбавлена, бо ніхто не хоче за неї нести серйозної відповідальності, тому  діти обмежені в комунікації, переважно сидять на місці. Про історію його сім’ї, про традиції ніхто з ним не говорить. Вони не вміють розпоряджатись грошима, не вміють підтримувати контакти, представляти свої інтереси. Коли дитина проживає в сім’ї вона бачить течію життя, приймає рішення, бачить що таке відносини, як вони будуються. Адже відносини це праця, сім’я -  модель для наслідування.  
                       Березіна Валентина Олександрівна, начальник відділу служби по справах дітей КМЦСССДМ:  для певної категорії дітей, які позбавлені батьківського піклування і які не мають визначеного соціального статусу, наприклад в очікуванні судового рішення дитину не можна віддати під опіку, не можна усиновити, на сьогодні також є альтернатива. Завдячуючи громадській ініціативі,  у співпраці із нашою службою, у Києві був започаткований – сімейний патронат. Експеримент підтриманий державою і натепер відображений у законодавчих актах. Це альтернатива у тих випадках коли немає  родичів, немає знайомих які в критичний момент можуть прийняти дитину то саме професійно підготовлена патронатна сім’я  дає змогу дитині уникнути поселення в інтернат. 
                   сімейний патронат – комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд та виховання дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, батьками складних життєвих обставин та/або на період прийняття рішення про набуття дитиною статусу дитини-сироти чи дитини позбавленої батьківського піклування, та визначення форми її влаштування.
                    Лариса Іванівна Стрига, БО «партнерство «кожній дитині» : Ми організація яка спробувала започаткувати патронатну сім’ю для того щоб дитина котра опинилась у скрутних обставинах мала шанс на перебування в сім’ї, з тим аби у подальшому, якщо зберігається така можливість вона могла повернутись до своєї біологічної сім’ї. патронатна сім’я – професійна послуга, яка дозволяє дитині уникнути  переміщення до інтернату.  Після отримання активної допомоги дитина повернеться в сім’ю, чи навпаки патронатна сім’я є проміжним етапом до переміщення до  однієї із сімейних форм про які ви тільки що чули.  На сьогодні ця послуга дуже нова як для спеціалістів так і для звичайних сімей. Це краща міжнародна практика але вона нова для України. Хоча з 2012 року ми шукаємо кандидатів на створення патронатної сім’ї але лише дві такі сім’ї діють в Києві. Ми дуже зацікавлені у популяризації  цієї послуги для того щоби українські сім’ї приходили таким чином на допомогу дітям, тимчасово надаючи послугу розміщення дитини до своєї сім’ї на обмежений термін.  З тим аби служба у справах дітей прийняла подальше рішення, якою буде доля дитини.
                  Кореспондент:   чому така мала активність громадян?
                  Об’єктивно тому, що нова справа, це по-перше, і тому, що наш менталітет такий, що  взяти дитину на три місяці і потім віддати важко. Говорять я не можу вирвати його потім із серця. І третє, дуже важливо подавати правильну інформацію, наприклад педагоги не менше люблять дітей але коли вони виростають їх відпускають. Аналогічно професія патронатного вихователя має давати шанс дитині не бути в інтернаті. Підтримуючи в сім’ї де з нею чесно говорять про ті обставини в яких перебуває її біологічна сім’я, яка її подальша доля. Для того щоб доносилась правдива інформація, доносився найкращий досвід ми створили сайт: http://www.patronat.in.ua/заходьте будь ласка, черпайте інформацію.

Ігор ФІЛІПЕНКО