Давно мріяв потрапити до музею Юрія Федьковича у Чернівцях. І от мрія ідіота збулась.
Гарний музей, просторий.
Особливо цікава остання кімната, де доживав віку великий український поет зі своїм коханим Михасем. Але увійти до тої кімнати зась – бо якась фірма під музеєм знесла несучу стіну – і кімната потихеньку іде вниз.
Прикро.
Прикрим є і те, що у експозиції є всі буковинські письменники, опріч одного – Володимира КОБИЛЯНСЬКОГО. Але як? Це великий поет, що прожив усього лиш 24 роки, але встиг полишити нам низку неперевершених поетичних шедеврів та перекладів з німецьких поетів.
Нема ув експозиції і Романа АНДРІЯШИКА, що написав роман про Федьковича СТОРОНЕЦЬ. За цей роман йому дали Шевченківську премію.
Нема ув експозиції і Ореста СЛИВИНСЬКОГО, який написав роман про молодого Федьковича ПЛАЧ ФЛОЯРИ.
Так само хотілось би бачити у кутку, присвяченому Осипу МАКОВЕЮ, поряд з його життєписом Пантелеймона Куліша і життєпис Федьковича. До того ж цей життєпис перевидано у Чернівецькому видавництві ЗОЛОТІ ЛИТАВРИ у 2005 році.
Очевидно, ці недогляди варто виправити, і то негайно.
Було б добре також відвести якусь частину музею під камерний зальчик для проведення літературних чи музичних заходів. Музей живий доти – доки у ньому твориться модерне літературно-мистецьке життя.
Пантелеймон ЧЕРЕПАНИЧ.