ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

АНТИУКРАЇНСЬКІ ПОЗИЦІЇ ГИДОМИРНИКА В ТИГРОВІЙ ШКІРІ

АНТИУКРАЇНСЬКІ ПОЗИЦІЇ ГИДОМИРНИКА В ТИГРОВІЙ ШКІРІ

Грузія для українців має неперебутнє значення. У Грузії померла велика Леся Українка, у Грузії працював великий математик і політик Микола Гулак, а в Україні жив і помер великий син грузинського народу Дивид Ґурамішвілі. Витязя у тигровій шкірі Шота Руставелі переклав Микола Бажан. Фільм Молитва за Важа Пшавела (як і його поезії), Тенґіза Абуладзе,  теж знає Україна. Як і його чудові фільми – Древо бажання за новелами Леонідзе та Покаяння. Багато робить для української культури Рауль Чілачава. Вигнанець зі своєї батьківщини Ґурам Петріашвілі став своїм у Чернігові і в НСПУ. Гарний роман НІЧ ЛАГІДНА Нодара Цулеїскірі переклала Людмила Грицик. Вийшли в українських перекладах двотомник Нодара Думбадзе та кілька романів Міхеїла Джавахішвілі – серед них – знаковий для нашої оповіді роман НА ЛАСКАВОМУ ХЛІБІ. Знають українці і роман Чабуа Аміреджібі ДАТА ТУТАШГІА, і романи Константіне Ґамсагурдії та Отара Чіладзе…

Саме на цьому плідному культурному ґрунті виросла прихильність українців до Грузії і представників грузинської нації.

Але грузинський десант в українську владу показав, що «у своїй хаті своя правда», як мудро мовив Шевченко.

Перебуваючи в нас НА ЛАСКАВОМУ ХЛІБІ, грузини показали себе з наймерзеннішого боку, не тямлячи ні нашої національної гідности, ні наших національних звичаїв і не поділяючи ні наших українських цінностей,  ні наших національних прагнень.

Чому?

Рік тому, будучи на львівському шмокотарґовиську, що у нас його чомусь називають   книжковим ярмарком, побачив Міхеїла Саакашвілі, що презентував свою кніґу ПРОБУДЖЕННЯ СИЛИ московською мовою.

У вересні минулого року ФОЛІО снізошло до смаків абориґенів і видало паралельно з по московському ще й пачті на укрАінском – бо чимало помилок і непорозумінь. Але добре, що хоч так.

Розглянемо сю з дозволу сказати кніґу, що має красномовисто-промовисту підназву уроки Грузії – заради майбутнього України.

 “Я вирішив попрощатися з Грузією, яку створив». Створив Грузію як націю Бог. Як мінімум.

«У Києві я вперше відчув, що сам собі господар». Сам собі – можливо, але господарі у княжому Києві усе таки українці.

Міхеїл стверджує, що донька Василя Касіяна – російськомовна. Може, тільки з ним?

«Україна схожа на Америку за рівнем сприйняття инших національностей. Хоч би що стверджували деякі політики, в Україні етнічні відмінності практично не мають значення. І в цьому унікальний потенціал України. У світі лишилось не так багато «плавильних котлів». Окрім України це, мабуть, тільки Бразилія, США і Синґапур». Оця маячня, яка абсолютно не відповідає дійсності, і є його схибленим поглядом на Україну і українство. Неприйняття неорганічного є визначальним для українців. Вони не завше кажуть про це прямо гостям на ласкавому хлібі, проте діють завжди жорстко і однозначно. Почитайте казку КОЗА-ДЕРЕЗА. Українська нація – це  той рак-неборак, який проганяє нагле потворище зі своєї печі. Національність має величезне значення для українців, які єдині є носіями українських цінностей.

Ув Америці Міхеїл слухав передачі радіо ГОЛОС УКРАЇНИ українською мовою. Бреше гидомирник. По перше – нема такого радіо, та й чого би воно в Гамериці було? Могло би бути радіо ГОЛОС АМЕРИКИ, але згідно американського законодавства передачі цього радіо (як і радіо Свобода) заборонено ретранслювати на території США.

«виступити медіатором». Мабуть комунікатором, бо медіатором ми називали штучку, якою грали на гітарі.

Прикладом для діяльности в Україні для цього гастарбайтера політичного є … Юля, токо без коси і мазґов: «у плані тактики у мене було набагато більше збігів із Юлею. Вона завжди хотіла атакувати , хотіла провокувати владу, щоб та робила помилки. Мені здавалося, що так і треба. У цьому вона була дуже хороша».

«у мене раптом прорізалася українська мова». Як зуб? Чи як що? Володимир Хандогій – мудрий український дипломат – радить: «Мову треба не вивчати, а вчити».  

Пасаж про Наливайченка – вирок Наливайченку. На жаль, для нього. Як і включення Мертвечука до переговорної групи у Менську.

Пасаж про слабку Америку Обами – пропутінська маячня.

Прагнення вивести на сцену нове покоління політиків в Україні без українців – божевілля. І не тільки політичне.

Пасаж проти Абхазії дивовижний у своїй брехливості. Абхази – окремий народ, покривджений Сталіним.

Говорячи про мовний майдан у Тбілісі 1978, автор не згадує неперебутню ролю у відстоюванні права на грузинську державну мову письменника і депутата грузинського парламенту Нодара Думбадзе.

До парламенту Михеїла завів майбутній прем’єр Зураб Жванія, якого він разом з коханцем  потім уб’є каглою.

Каже, що з корупцією воював не тільки у Тбілісі, але й у Брюселі. А у США не пробував?

Про патрульну службу, яку з’їдає стара система гарно. Але ж твої політичні бляді її у нас робили. І чкуранули так, що аж дим та й нитка за ними.

«Я став світовою зіркою і перебував ув ейфорії». Шкода, що, ковтнувши зірочку, з ейфорії так і не вийшов і по сей день.

«суддями треба призначати іноземців». А куда українців подіти?

«журналісти чесних ґазет». І хто цей бенкет чесности фінансує?

«PR мені робитимуть мої власні ноги». А межи ними нич не заважає? Поганому балеруну, як мовиться,  завше заважає радіатор.

«Мій блеф спрацював». В Україні якраз ні.

Грузинами автор книжки іменує Примакова, Ігора Іванова і Лаврова.

Саакашвілі мовить про корупцію і нічого не мовить про  тіньову економіку. Не тямить?

«Я терпіти не можу довго радитись. Таких довгих нарад, як в Україні, у Грузії в принципі не могло бути». Швидкий як настя. По московському – понос.

«Я, до речі, не вітаю зникнення в Грузії російської мови. Попит на неї скорочувався всі пострадянські роки. Можливо. його відродить туризм: щороку в Грузію приїжджає все більше туристів із Росії». Тобто в Україні його теж засмучує скорочення московської мови? Гарного ж політика ми імпортували.

«необхідно всюди поставити камери відеоспостереження». Телехлопчик любить себе бачити ув тілівізірі цілодобово.

«був би цей хлопець з глухого села, ніхто нічого не сказав би», «більшість населення Західної Грузії – сільські жителі, їх треба переучувати, інакше ми не здолаємо бідність», «в Росії зображують Грузію як велике село». Тобто село для нього – ворог. Ворог як база українства.

Виступає за подвійне громадянство. В умовах України – це смерть українства. Не тямить.

«я майже не бачив хороших українських послів». Що ти верзеш? Один Хандогій чого вартий. А ще Грищенко, Огризко, Макаревич, Кирилич…

«космополітизм, багатонаціональність завжди дуже допомагають розвитку». Що за маячня? Україна – країна українців і для українців. Постгеноцидна, постколоніальна, посттоталітарна – проблемна. Але ж Україна. І рухається у своє українське майбутнє. А гості на ласкавому хлібі мають бути чемними і спокійними, а не займати у державі усі місця замість українців.

Цікаво, а як можна будувати дискотеки? Сміхота.

«Європа забула про Будапештський меморандум». Яка Европа? США, Московія, Великобританія. Московія забула – Британія і США є нашими чи не єдиними стратегічними союзниками у війні з Московією.

«у 2014 році у Києві не було до кінця легітимного керівництва». Що? Чепушило ти кремлівське, консерво ти смердящая, у Києві був легітимний парламент, який і взяв усю політичну відповідальність за ситуацію у країні на себе.

З периферійної країни ми вчинили Грузію фактором світової політики. Та невже? Де цей фактор і чому ти у цей фактор після усіх своїх реформ туди повернутись не можеш?

Дифірамби турецькому божевільному диктатору Ердоґану – дивовижна. Так само як і пеани Путіну. Він любить диктатури і бачить себе космополітично-антиукраїнським диктатором України.

«досить згадати фільм «Дата Туташгіа». Ми повели наступ на фундаментальну культуру народу». В Україні це неможливо. Українці за свою культуру тобі горло вигризуть і скажуть, що так було.  

«вони кричали про «гідність». Що це означає , ніхто до пуття пояснити не міг». От космополітична химера. Нація – це гідність. Той, хто цього не тямить – те слово, яке вжив Мінґареллі, про тих, хто не бачить реформ в Україні.

«зі зверненням до країни». А не до народу, як належить.

«до чого тут парламент? Грузія – президентська республіка». Тупо. Що би було з президентом США, який би так мовив про конґрес США?

Іванішвілі платив гроші російському і французькому послам. Яким чином? За що?

«нові люди, які наводили лад, діяли брутально, але інакше було неможливо». І це ти хочеш і в Україні вчинити, але вже не над грузинами, а над українцями? Ге ж, чужих не шкода.

«Ми внесли і насадили принципи, далекі від національної культури». Навіщо? В Україні це не пройде.

«мені протягом 24 годин надали громадянство і призначили в Одесу». Це найбільша і найглибша помилка президента Порошенка, яка коштуватиме йому другого терміну. На жаль.

Отже, підсумки.

Міхеїл Саакашвілі прийшов в Україну з космополітичними настановами і з антиукраїнськими цінностями та абсолютним нерозумінням української ментальности та українського характеру.

Сподіваюсь, що грузинський кадровий пакет для України – це вже смітник історії.

Василь ВЕЛИМЧИЙ.