ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
РОЗМОВИ

САМОВИДЕЦЬ ПЕРЕМОГИ: Василь БАБИЧ

САМОВИДЕЦЬ ПЕРЕМОГИ: Василь БАБИЧ

 

1.     30 літ незалежности: 7 здобутків а 7 поразок.

7 здобутків      

1.     У нас є справжня демократія, вільні вибори.

2.         Україна після довгого періоду невизначености таки обрала західний вектор розвитку.

3.         В Україні збудовано у цілому капіталістичну модель економіки, є великі успіхи у вільному ринку.

4.          Ми уникли диктатури у 2004. І зберегли єдність країни тоді. Це дало цілих п’ять критично необхідних років, за які країна вчилася демократії, шукала себе.  

5.        Ми скинули диктатуру у 2014. Уникли створення «народних республік» на заході України, як це, на мою думку, задумував Путін. Відновили чесні вибори, демократію, західний вектор розвитку.      

6.         Ми, у цілому, примирилися з поляками з тих питань, які нас роз’єднували на початку нашої незалежности – переважно це питання історичної пам’яти.

7.     Ми відстояли – єдину державну мову. Зараз про це вже забувають, але це величезне досягнення. Для того, аби це усвідомити, і яка альтернатива -  подивіться на Білорусь…

 

7 поразок.

1. Українці масово підтримали Незалежність – але обрали варіант «хочемо змін, нічого не змінюючи». А так не буває. Дуже багато часу, сил було потрачено на спроби зберегти, модернізувати старе, замість того, що б іти до принципово нового. Це і Кравчукове «між краплинками», і Кучмина «багатовекторність», і спроба зміни вектору від ПР і Януковича, що трагічно скінчилася…

2. Тривала відсутність єдности з тих питань, які у багатьох інших народів «за замовчуванням»: вектор розвитку, мова, історіографія, церква, економічний курс.

3. Обрання Януковича у 2010 – безумовна поразка, яка призвела країну до катастрофи, добре, що не до ліквідації.

4. У нас не збудована система, за якої підтримувати українське в Україні  - це вигідно, а підтримка московитського – не веде носія неминуче до покарання. Хоча московитське – це не опонуюче нам, це те – що хоче нас усіх знищити! Це не те, про що може вестися якась дискусія, і можуть бути різні точки зору. Московитське вбиває – від армії і до мови та культури.

5.  Культ «побєдобєсія» - не викорінено. Натомість майже усі політики, замість того, аби  системно розповідати правду про другу світову, займатися просвітою народу, спекулюють на цьому. Більшості українців важко визнати, що предки гинули, з власної волі, чи без неї за абсолютно чужу нам систему, державу. Ми не можемо це ґлорифікувати, ми можемо співчувати. Але святкувати нашому народу в цьому питанні абсолютно немає чого. Кров’ю українців вирішувалися чужі, різних народів і держав, інтереси, крім, власне, українських інтересів. Це питання одне з ключових для Української Перемоги. Німеччина пройшла шлях покаяння за підтримку нацизму. Якщо ми хочемо добра собі, то маємо для себе внутрішньо точно так само засудити і підтримку нашими предками (з власної волі чи без такої) більшовизму, а особливо його оцієї збоченої  московитської форми.

6. Українці готові, і жертвують дуже багато чим для відстоювання правильних речей – але як же легко і бездумно власними ж руками віддають їх! Тяжкими зусиллями ми відстояли вільні вибори, демократію, у 2004, але у 2010 нація на загалом чесних і демократичних виборах, віддала владу тим, для кого ці поняття цінністю не є! Надзусиллями частини суспільства та державного керівництва Україна уникла катастрофи у 2014, хоча була до неї дуже близька – але у 2019 Президентом вибрали шоумена. «Гірше не буде», «просто припинити стріляти», «повстанці»… Сковородинівська думка про «сродну працю» пройшла повз…

7. Український народ все ще не забезпечив собі базових прав на своїй землі – безпеки.                                                                                 

2.     Що Ви спромоглися звершити за сі 30 літ?

Здобув професію. Я музикант. Створив цікавий проект «Нова українська класика», що пропагує українське класичне мистецтво. Як електоральний географ – склав багато мап виборів України, вивчив українське суспільство непогано. Маю роботу у Національній Опері України.

3.     Що скажете про ЩЕРБИЦЬКУ КУЛЬТУРУ?
У людей не було вибору. У нас він є. І Слава Богу.

4.     Що скажете про декомунізацію?
Потрібна, перезріла річ. Скажу більше – я за те, щоб ультраліві (і ультраправі теж, але це для нас менш актуально) сили були в Україні під наглядом держави. Комуністи, як сила, що сприяла окупації  України і принесла сюди ґеноцид і війну, повинні перебувати під постійною забороною, инші ліві сили, до них близькі – під наглядом держави. Від символіки – очиститись, більшість робіт уже виконані.

5.     Якою бачите деколонізацію?

Як відмову, свідому, від московитського. Від мови, у першу чергу. Від пам’ятників співцю імперії Пушкіну. Від пам’ятників Катерині другій ув Одесі. Від «побєдобєсія». Від РПЦ в Україні. Від «російського» сиру і «Останкінської» ковбаси.

6.     Ваше ставлення до Московської а московсько-большевицької імперій?

Вороги українців і усього вільного світу.

7.     Москвороті а москвомислячі: що з ними робити?

Пояснювати, допомагати, там де це варто. Відстоювати свої права, і чітко заявляти свої права на українське, і права не знатися з окупаційним в Україні. Без перегинів, але упевнено.

8.     Дайте визначення нації.
«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні», за предком (я далекий нащадок автора за братом Йосипом Шевченком).

9.     Дайте визначення українських цінностей.

Мова. Історіографія. Західний вибір. Демократія.

10.    Сформулюйте формулу системи нація-держава. Яке Ваше місце у сій формулі?

Без коментарів.

11.    Назвіть семеро героїв  української нації а семеро її  ворогів?
Багато імен. Ну от мені подобається Улас Самчук, Аверкій Гончареко – керівник українців у бою під Крутами, а потім у «Галичину» потрапив. Тарас Шевченко. Мій друг, Олексій Курінний, який неймовірно багато зробив для України – для мене теж герой. Солдати, які захищають Україну і світ від нелюдів. Просто українці, які живуть в Україні. Українці, які живуть за кордоном, але зберігають себе – також герої.

З ворогами простіше. Путін, і та маса, що не визнає нас за окрему спільноту. Історично – Сталін. Гітлер також. Колабораціоністи на окупованих територіях.

12.    Коли для Вас розпочалася українсько-московська війна?
У 2014 році. До цього в інших формах була.

13.    Якою бачите українську перемогу у сій війні?
Наш народ матиме постійний захист, власний і инших народів на своїй землі, і матиме можливість самому вирішувати свою долю. І для мене це ще і те, щоби українці усвідомили цінність усього свого. Що воно не саме по собі, а що воно – цінність, за яку треба бути вдячними – хоч Богу, хоч один одному, хоч Природі – кому що ближче. Але наша мова – це те, що нас має об’єднувати. І ще багато такого.

14.    Яке місце у світовому світопорядку займе Україна після перемоги?

Сподіваюся, достойне серед инших європейських народів. Член ЄС і НАТО у перспективі.

15.    Яким бачите українське майбутнє після перемоги?
У білоруського письменника Василя Бикова є такий твір «Довга дорога додому». Думаю, оце нас і чекає. Довга дорога до самих себе. А може й коротша. Хтозна.

16.    Яким бачите державний устрій після перемоги?

Ліберальна демократія.

17.    Якою убачаєте систему державної влади після перемоги?

Без коментарів.

18.    Що чинитимете після перемоги?
Буде змога – гратиму концерти української музики. Мови вивчатиму. 

19.    Подаруйте сентенцію українцям майбутнього.  
Як казав попередній Президент, «Думайте!». Спостерігайте дії своїх предків, і робіть висновки. Робіть щось. Ніколи не дійте проти Батьківщини. Не хочете діяти на користь – принаймні, не дійте на зло. І пам’ятайте, що Московія – ворог. Ворог самому вашому існуванню – не обов’язково фізичному, але як окремого народу – безумовно. І навряд, чи це зміниться в осяжному майбутньому. Шукайте підтримки ув инших народів, нормальних. Надавайте підтримку тим, хто бореться проти тоталітаризму ув инших країнах. Надавайте підтримку тим, хто бореться проти тоталітаризму ув инших країнах. А давайте прихисток тим, хто його потребує, і не становить для вас небезпеки. Відкиньте усю ту лабуду про «третій шлях». Є два шляхи – до знищення, разом з Московією, і шлях до самих себе у колі цивілізованих народів. «Третій шлях» - це шлях у Московію, просто, не такий швидкий. Ми не виняткові. Ми такі ж, як і инші нормальні народи, просто, з особливостями.