ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

ГІРКЕ СЛОВО ПРО СИНА

ГІРКЕ СЛОВО ПРО СИНА
Ілля ще з 2014 ого року дуже переживав, що його дядько воює, ризикує життям, а він негідно, не по-чоловічому "відсиджується." І одразу мене попередив: якщо буде війна (хоч і не надто вірив у це), він піде.
Ілля не служив у війську, та й взагалі за натурою геть не був військовиком. Він був митцем, добрим, вразливим, не мав у собі ні брутальності, ні жорстокості, але був хоробрим, мужнім, у гарній фізичній формі. Всі, хто його знає, казали: "Ілля, не йди, це не твоє". Не послухав...
У двох військоматах йому відмовили, а в третьому взяли((. Мене часом питають: "Як ти його пустила"? А як я могла не пустити? Хоча я знаю матерів, які шантажем, маніпуляціями зупиняли синів від цього кроку... Чи осуджую я їх? Ні. Чи заздрю їм зараз, що вони мають змогу обійняти синів, а я ні? Так.
Мій син був патріотом, ми зі Станіславом поділяли його погляди, але я не уявляла ступеню цинізму керівництва наших ЗСУ, не уявляла міри жорстокості і кровожерливості вищих чинів.
Колись у мене був знайомий турок і після того, як йому, бідному, довелося мати справу з нашими медициною і поліцією, він сказав мені: "у вас людина, людське життя нічого не варті". Мене це неприємно шкрябнуло тоді, я подумала, що це перебільшення, народ же в нас співчутливий і добрий... Народ, можливо, але не сита офіцерня з космічними зарплатами, яка жене на бійню тисячі патріотів і тим заробляє чергову медаль. Не зрадники у змові з ворогом, в яких завдання винищити під приводом війни патріотично налаштовану молодь.
Практично беззбройних солдатів зі старими автоматами кидали під "гради", під мінометний обстріл, командири завозили солдатів і тікали з позицій. Таких історій я чула десятки.
Чи бунтували солдати? Так. Як, наприклад, бійці 79 ої бригади. Вони відмовилися бути живим м"ясом, відмовилися тупо вмирати, а їм сказали: "Ви олівці, нам ще таких тисячі привезуть, головне, щоб техніка була ціла".
Мене всі заспокоювали: "Олю, необстріляних новачків ніколи не ставлять на перші лінії, вони підстраховують, вчаться, на передову їх не посилають".
Після навчання злочинне керівництво 110 ої бригади (це новостворена добровольча бригада, де більшість хлопців були без досвіду) всіх новачків кинуло на Донбас. ЇХ СВІДОМО ПРИРЕКЛИ НА СМЕРТЬ.
Ілля не сказав мені про це, не казав і про те, що там жорстокі бої, так, мовляв, трохи пострілюють. Він не хотів, щоб я нервувалася, щодня присилав есемес "живий", і я була впевнена, що там ситуація більш-менш.
Шукаючи інформацію про сина, обзвонюючи поранених бійців, тих, хто вижив, я чула безліч таких історій - "нас завезли і покинули, а по нас "градами". Нам обіцяли допомогу і обманули, допомоги не було..." Ілля загинув коло Авдіївки, на позиції, де голий степ, поле, і кілька акаційок - сховатися ніде. Досвідчені бійці глянули на цю позицію і відмовилися йти на вірну смерть, написали рапорт. "А 8 років тюрми не хочете?" -лагідно спитали їх. І вони пішли. Ілля ж, виявляється, ніколи не відмовлявся від найнебезпечніших завдань, розповіли мені його побратими.
І от завезли їх на цю розстрільну позицію((. 6 травня були сильні обстріли, але Іллі якимось дивом вдалося вижити. У перерві між обстрілами він двічі мені дзвонив. Був сумний і нервовий, він уже знав, що наступного дня не переживе. Так і сталося. з 6 ої ранку їх почали обстрілювати, а потім прилетів снаряд.(((
ТРИЧІ!!! це кляте злочинне керівництво посилало туди практично беззбройних солдатів проти "градів", не надаючи їм підтримки, поклало там сотні людей. Вони не могли завоювати цю позицію і не завоювали, але занапастили сотні чиїхось синів, батьків, братів. Їхні тіла не забирають, щоб не псувати статистику, і формула "зниклий безвісти" прекрасно всіх влаштовує.
Після численних скарг у прокуратуру нарешті почалися перевірки і розслідування. Чи зміниться щось? Не вірю. Таке відбувається по всій країні, а нам брешуть з телевізора, що ми перемагаємо. Ми не перемагаємо, ми втрачаємо величезну кількість чоловіків, їх просто винищують - рашисти і свої. ((
Наші втрати неймовірні, але керівництво ЗСУ не збирається берегти чиїсь життя. Бо для них це олівці. Ну, війна ж, а що ви хотіли?
За що ти загинув, сину?
Ольга ЧЕРНІЛЕВСЬКА
першодрук: фейсбук
на світлині: світлої пам'яти Ілля Чернілевський