ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Китай
ІНФОРМАЦІЯ


Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

КИЇВ ЦІКАВИТЬСЯ КИТАЄМ

КИЇВ ЦІКАВИТЬСЯ КИТАЄМ

8 грудня 2015 року в Міжнародному центрі
перспективних досліджень (МЦПД) пройшов круглий стіл «Україна-Китай: Шовковий
шлях втрачених можливостей».

 

Учасники дискусії аналізували
 амбіції Китаю у світовій політиці та економіці, зокрема, проект «Один
пояс – один шлях», а також місце України в глобальних стратегіях Китаю.

Як зазначалося, Китайська Народна
Республіка належить до вузького числа акторів, від політики яких залежить не
лише баланс сил в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), а і формування
світового порядку за участю ЄС, США і РФ. Системна світова криза розширила
передумови для збільшення ваги Китаю, економічне зростання і амбіційні геополітичні
проекти якого переконливо свідчать про необхідність для України вироблення
системного підходу до розширення співробітництва з цією державою та просування
національних інтересів за її підтримки.

Експерти були одностайні, вже сьогодні
неналежне врахування «китайського вектору» при визначенні зовнішньополітичних
пріоритетів розвитку України, неузгоджені дії органів виконавчої влади України
стосовно реалізації дво- та багатосторонніх домовленостей з Китайською Народною
Республікою, а також відсутність активної позиції щодо участі в Ініціативі
«16+1» і проекті «Один пояс – один шлях» створює ризики для втрати українською
стороною важелів впливу на розбудову політичної та економічної інфраструктури в
Європейському регіоні та світі з урахуванням її стратегічних цілей. Розуміння
сильних і слабких сторін Китаю дозволяє краще розуміти політику цієї держави і
його прагнення щодо розвитку партнерських політичних відносин, виходу на нові
ринки та визначення ключових сфер галузевого співробітництва.

Потужний потенціал Китаю ґрунтується на
наступних ресурсах: політичний, демографічний, економічний, військовий ресурси
та так звана «м’яка сила». - китайська діаспора.

Китай є одним з небагатьох партнерів
України, поглиблення відносин з яким не заперечується ні Росією, ні ЄС, ні США.
Крім того, на відміну від європейських, євроатлантичних та євразійських
інтеграційних проектів, зближення України з Китаєм жодним чином не загострює
питання її суверенітету. Відтак Китай розглядається як неупереджений партнер,
який керується принципами невтручання, поваги до територіальної цілісності,
співробітництва та гри з ненульовою сумою.

Основні принципи двостороннього
співробітництва, які викладені у Спільному Комюніке про встановлення
дипломатичних відносин між Україною та КНР 1992 р., повторюють п’ять принципів
мирного співіснування Китаю. Невизнання Китаєм анексії Криму має також
внутрішньополітичну ціль, яка полягає у захисті виключних інтересів Пекіна у
Тибеті, Сіньцзяні та на Тайвані.

До головних сфер двосторонньої співпраці
України і Китаю належать сільське господарство, військово-технічне
співробітництво, авіаційно-космічна галузь, енергетика, інформаційні
технології, транспорт і інфраструктура.

У міждержавній торгівлі проявляється
асиметрія: Китай виступає третім торговельним партнером України (після ЄС та
Росії), в той час як Україна – лише третім партнером на пострадянському
просторі (після Росії та Казахстану). Завдяки аграрному сектору Україна увійшла
до лідерів серед експортерів продовольчої продукції до «Піднебесної», що дало змогу
українським аграріям компенсувати втрату російського ринку, а Китаю збільшити
продовольчу безпеку. Військово-технічне та авіаційно-космічне співробітництво
також сприяють розвитку взаємовигідних відносин. Так, проданий Україною в 1998
році фірмі з Макао авіаносець «Варяг» став згодом першим авіаційним лайнером у
розпорядженні військово-морського флоту КНР під назвою «Ляонін».

В стратегіях Пекіна Україні відводиться
роль «осьової держави», яка може бути мостом між Китаєм, Росією та ЄС. В свою
чергу, незважаючи на перспективність китайського вектору, Україна пасивно
долучається до ініціатив нового глобального центру сили. Так, Україна проявляє
низьку політичну волю до побудови спільних інфраструктурних проектів. Зокрема,
Китай неодноразово заявляв про бажання інвестувати в модернізацію портів
України, які можуть слугувати для транспортування китайської продукції на ринки
ЄС. В умовах розвитку стратегії «Один пояс – один шлях» пасивний підхід України
загрожує тим, що наша держава може залишитися на периферії багатосторонніх
проектів.

Існують справедливі підстави для
побоювання тим, що географічний потенціал України не буде використовуватися
Китаєм та ЄС. Наприклад, в рамках північного коридору «Економічного поясу
Шовкового шляху» забезпечується пряме залізничне сполучення між Пекіном та
Мадридом, яке проходить територією Білорусі. Практика Білорусі доводить, що
політичний режим та зовнішньополітична орієнтація держави можуть не впливати на
розвиток міжконтинентального партнерства. Необхідними умовами забезпечення
транзитної ролі держави є політична та економічна стабільність, прозоре
бізнес-середовище та здатність до виконання міжнародних зобов’язань.

Більшість проблем, які гальмують
конструктивне співробітництво, мають українське коріння. Масова корупція, бюрократія,
економічна нестабільність, застаріла інфраструктура та низький рівень
обізнаності про «Піднебесну» зменшують інтерес китайських інвесторів до
України. Внутрішні проблеми України відображаються і на міжнародному рівні,
оскільки, відповідно до канонів політичного реалізму, зовнішня політика держави
є продовженням внутрішньої політики за межами національних кордонів. Інакше
кажучи, політично та економічно слабка зсередини держава не може проводити
успішну зовнішню політику та користуватися благами взаємовигідного
співробітництва.

Українська керівництво та дипломати
повинні не зволікати з пошуком нових можливостей на міжнародній арені.
Висловлення бажання про приєднання до форумів «16+1» та АСЕМ були в першими
раціональними рішеннями у цьому контексті. Україні слід проявити гнучкість та
адаптувати зовнішню політику у відповідність з реаліями сьогодення.

Китай повинен стати новим важливим
партнером, за допомогою взаємовигідного співробітництва з яким Україна
прискорить європейську інтеграцію, відкриє політичні та економічні горизонти в
АТР та зменшить деструктивний чинник Росії.

З метою підвищення координації на цьому
напрямі доцільно, зокрема, розглянути питання:

– створення консультативно-дорадчого
органу при Президентові або Прем’єр-міністрові України з питань розвитку
відносин з Китаєм;

– розроблення стратегії розвитку відносин
між Україною та Китаєм на період до 2020 року;

– визначення переліку пріоритетних
стратегічних двосторонніх проектів та забезпечення їх підтримки, у т.ч. за
рахунок держбюджету;

– удосконалення на рівні органів державної
влади механізмів моніторингу і контролю за виконанням українсько-китайських
домовленостей;

– спрощення умов доступу китайських
інвесторів на український ринок за наявності пропозиції про пільгове
кредитування масштабних інфраструктурних проектів.

У роботі круглого столу за дорученням правління УК взяв
участь виконуючий обов’язки голови
секретаріату Українського клубу Вячеслав СНІЖКО.