ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Утворений:1930

Населення:    55 608

Площа:    1276,8 км²

Густота населення:43,580 осіб/км²

Поштові індекси:09130—09185

Телефонні коди:380-4463

Населені пункти та ради

Районний центр:Біла Церква

Кількість міських рад:1

Кількість селищних рад:1

Кількість сільських рад:34

Кількість міст:1

Кількість смт:1

Кількість сіл:58

Районна влада

Адреса адміністрації:09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, 5-33-73

Голова РДА:Немна Андрій Якович

Голова районної ради:Олійник Валерій Павлович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

Леонід Шалабай: Успіх сам по собі не приходить

Леонід Шалабай: Успіх сам по собі не приходить

Леонід Петрович Шалабай відома особистість у Білій Церкві. Себе вважає успішною людиною, бо займається справою, яка приносить добробут не тільки собі та колективу, яким керує, а й місту.  

     «Успіх сам по собі не приходить, - каже  Леонід Петрович, - потрібно багато працювати, відповідально ставитися до справи за яку берешся». 

    - Леоніде Петровичу, що сьогодні представляє Ваше підприємство, адже через фінансову-економічну кризу будівельна галузь чи не найбільше зазнала втрат, а дехто й нині не може вийти з кризового стану?

     - Будь-яке виробництво справа не проста, а будівельне тим паче. На початку заснування нашого підприємства ми  займалися тільки виробництвом будівельних матеріалів: бетону, будівельних розчинів, конструкцій тощо. В середині 2008 р., коли пішов спад в будівельній галузі,  відповідно, і наше підприємство почало відчувати  економічні негаразди. Але ми своєчасно зорієнтувалися, вжили низку необхідних заходів і завдяки цьому  вже цього року  вийшли на нормальний рівень виробництва. Зокрема, знайшли партнерів у Києві, які будують житло  у Вишневому, Чабанах, і сьогодні я можу сказати, що «Моноліт» працює достатньо ефективно. Також ми переглянули підходи в роботі підприємства і прийняли рішення не тільки займатися виробництвом будівельних матеріалів, а й самим будувати, запросивши на роботу високопрофесійних будівельників. На сьогоднішній день ми маємо стабільне підприємство, яке працює без збоїв,  вчасно виплачується заробітна плата і навіть вже вийшли на прибуток.

     - Скільки чоловік працює на підприємстві?

     - Близько 100 працівників. Але в наших планах набрати ще бригаду електриків, сантехників. Будемо розвивати виробництво далі, створювати робочі місця…  

     - Я пригадала середину 2000-х років, які для городян (особливо леваневців) були вкрай важкими (маю на увазі забезпечення теплом та гарячою водою). Тоді  Ви відповідали за паливно-енергетичний комплекс міста, працюючи заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. Наскільки я пам’ятаю, Вам вдалося вирішити питання з теплозабезпеченням масиву Леваневського.

    - Так, то були не прості часи. Практикувалося  наступне: кожне підприємство замовляло для себе певний обсяг газу. Наприклад, тепломережа одну кількість, ТЕЦ - іншу, але у зв’язку з тим, що труба на місто одна і газорозподільна станція також, а хтось не замовляв  газ зовсім, то відповідно на місто нам знижували тиск газу. Оскільки масив Леваневського і ТЕЦ знаходяться в кінці труби, то обсягів блакитного палива не вистачало для обігріву мікрорайону Леваневського, і з року в рік мешканці масиву взимку постійно мерзли.

     Довелося взяти на себе відповідальність і прийняти необхідні рішення. Ми зуміли вивести спільний баланс газу для міста. Спланували свою роботу так, аби мати під руками обсяги газу на поточний місяць. Якщо хтось не в силі був зробити заявку на газ, наприклад, установа виконання покарань (залежали від надходжень коштів з державного бюджету), тоді доводилося домовлятися з іншими підприємствами, щоби хтось замовив більше блакитного палива. Таким чином питання газопостачання було вирішено. Сьогодні газозабезпечення міста регульоване і, слава Богу, леваневці забули про перебої з теплом.

 якусь справу, то підходжу до неї серйозно та відповідально і стараюся вийти на позитивний результат.

     - Леоніде Петровичу, я не пам’ятаю, щоб Ви були прихильником якоїсь політичної партії. Сьогодні Ви у «Сильній Україні» і йдете кандидатом в депутати до міської ради. Чим викликано таке рішення?   

    - Мені імпонує позиція партії «Сильна Україна», позиція

     - Ви  успішна людина?                                                   

     - Я вважаю себе успішною людиною, бо якщо беруся за її лідера Сергія Тігіпка, бо і він, і прихильники партії готові взяти на себе відповідальність за справи, які потребують негайного вирішення. Члени команди дійсно хочуть реальних змін, а не балаканини. За останні роки проблеми стараються або замовчувати, або, якщо вигідно, загострити, наприклад, тарифи на газ, комунальні послуги, пенсійне забезпечення, податковий кодекс. Звичайно, ці питання боляче зачіпають інтереси людей. Але треба розуміти, якщо ми не зробимо кроку вперед, навіть, якщо він і буде болісним для нас, то очікувати розвитку не варто. Я думаю, що сьогодні команда «Сильної України» може реально вирішити гострі питання, які є  в нашому місті  та й в країні в цілому.   

     - Як Ваш колектив сприйняв новину про те, що Ви йдете на вибори до міської ради?

     - Мій колектив – це колектив  прогресивних  людей. Вони з розумінням поставилися до мого рішення. Всі чудово розуміють, що не можна лише констатувати наявність  проблем. Разом ми знайдемо шляхи вирішення складних питань, які є сьогодні в місті.  

Анастасія Маливанчук

 

 

Біографічна довідка

Леонід Петрович Шалабай народився 20 листопада 1962 р. в с. Савинці Рокитнянського району Київської області. Після закінчення (1980 р.) середньої школи, вступив до Київського торгово-економічного інституту, де отримав вищу освіту за спеціальністю «товарознавець».

Трудову діяльність розпочав у 1984 р. на посаді товарознавця в управлінні торгівлі Білоцерківського міськвиконкому.

У 1984 -1986 рр. -  служив у Збройних силах.

З 1986 -1989 рр. працював завідуючим магазином № 106  м. Біла Церква.

1989 -1991 рр. був призначений на посаду заступника директора об’єднання магазинів «Госпкультловари». У 1991 – 2001 рр. - обіймав керуючі посадина підприємствах МП «Будівельник», ТОВ «Оріана», ТОВ «Золоті ворота», ВАТ «Білоцерківець».

2001 р. - перший заступник голови правління ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

2001-2005 рр. - заступник міського голови м. Біла Церква.

У 2005-2009 рр. – перший заступник генерального директора ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

З 2009 р. генеральний директор Білоцерківського заводу будівельних виробів «Моноліт».

Кандидат економічних наук.

Одружений. Має двох синів.