ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
 
Герб Прапор

Основні дані

Утворений:31.01.2001р.

Площа:156,35 км2

Населення:205 300

Влада

Адреса адміністрації: проспект 40-річчя Жовтня, 42


Телефон: 226-24-57 (приймальня голови);
Факс: 281-66-61;

Електронна пошта : grda@golosiiv.gov.ua,
Електронна приймальня громадян: golos@golosiiv.gov.ua

Веб-сторінка:

   http://www.golosiiv.gov.ua/ua

Голова :Садовой Сергій Миколайович

 

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

Марія ХИЛЕВИЧ : Народна культура і народна держава

Марія ХИЛЕВИЧ : Народна культура і народна держава
ми не можемо бути японцями, ми не можемо бути американцями, ми – українці

Дика тварина живе за законами Природи, які створила сама і тому вони досконалі Людина живе за законами, які створила сама і тому вони не досконалі.

З висловів Анахарсіса

 

   На початку 70-х в переіодичній пресі досить часто з’являлися публікації в рубриці ”Патент видала природа”. В основному, опис технічних пристроїв змодельованих з природних аналогів. Людина, взагалі, багато де-чого запозичила в природи. Листогризуча мурашка вирощувала гриби на підземних грядках, використовуючи природні гербіциди, раніше ніж людина стала землеробом. Мурашка – генетичний землероб. Це видова ознака культури її біологічного виду. Підземні водні розчини створили різноманітні форми кристалів: куби, піраміди…, а за їхнім зразком людина навчилася будувати подібні форми. Різноманітні форми організації живої та косної матерії вивчає соціобіологія, синергетика, синтелектика. Цілком доречно така рубрика мала б бути і в суспільних науках. Але, ясна річ, перетворити політику в науку в сучасному розумінні досить складно. Для цього, перш за все, потрібно з’ясувати причини видозміни культури людини як біологічного виду в культуру людини певної суспільної системи.

   З цієї точки зору, політична концепція має визначити сприятливий напрям розвитку, який базується на досвіді попередніх поколінь, культури корінного народу часів гідного існування людини що за якихось умов був втрачений і такий стан рівноваги і стабільності потрібно знов встановити.

   Коротко про сутність колишнього стану можливої рівноваги і сутність її втрати. Перекази про загублений рай (золотий вік) стосуються часів, коли людина знаходилася в середовищі як невід’ємний елемент природної врівноваженої екосистеми. Вихід за межі цієї екосистеми і став першопричиною видозміни поведінки. Ця видозміна була обумовлена необхідністю пристосування до умов довкілля. Узагальнений багатотисячолітній досвід такого пристосування і став тим, що ми називаємо народною культурою. Цим і пояснюються відмінності побуту народів різних географічних регіонів. Нехтування цим чинником призводить до помилки.

   Нагадаємо основні елементи організації суспільніх взаємин притаманих українській народній культурі:

   Звичаєве право (норма суспільних взаємин, одноверстове суспільство, всі рівні перед судом)

   Форми суспільної самоорганізації (сім’я, громада, ремісничі об’єднання, духовна держава)

   Форми власності – приватна (реміснича майстерня, знаряддя праці, будівлі, земельні ділянки…), громадська (ліси, пасовиська), виробнича (ділянка сінокосу була власністю доти, доки господар був спроможний її косити), артільна (копальні рудних матеріалів…), державна (шляхи, зв’язок…)

   Виборні форми управління (воєвода, обрядодій, керівник артілі…),

Народна звичаєво-обрядова школа – як форма синкретичного навчання

Держава – як форма самоорганізації розумних систем.

Структуризація суспільства мала професійні і територіальні ознаки. Окремо слід визначити що наймана праця вважалася своєрідним державним привілеєм. Якщо село наймало пастуха, то це не викликало осуду. Всі знали ціну цій праці і всі слідкували, щоб праця пастуха не була обкрадена. Наймана праця на приватну особу називалася глитайством, бо не було впевненості в чесності оплати.

   Детальніше розглянемо сутність виборних форм управління. Слово “уряд” означає “у ряд”. Тобто якщо всіх майстрів за ознакою майстерності поставити в ряд, то на чолі буде найкращий, найдостойніший, кому більше всього вірять. Урядник чи рада майстрів визначають мету своєї діяльності та засоби її досягнення. Взаємоузгодженість з іншими професійними чи територіальними об’єднаннями виконувалась урядником, а рада заслуховувала звіт. Призначені начальники з’явилися з приходом окупаційної влади. Це поняття про виборну систему управління настільки глибоко живе в свідомості українців, що вчителям доводиться від батьків вислуховувати нарікання на кшталт: “ Що це ви вчителі, обрали такого міністра освіти Зайчука, а він державне замовлення на друк підручників віддав комерційним структурам”. І даремно їм пояснювати, що в наш час міністри призначаються, а не обираються. В їхній історичній пам’яті ще живе згадка, що батько Григорія Сковороди був обраний духівником Чорнуського козачого полку. Обирали писарів, попів. Голову територіальної ради так і називали “виборний”. Тому приз-начальники не в шані; вони служать тим хто їх призначив, а не суспільству.

   Держава самоорганізовувалась за сутністю існування живої матерії – маленька часточка живого зберігає інформацію цілого самовідроджуваного організму (вербова гілка – ще не верба, але з неї виростає дерево). Сім’я – виробничий, виховний, навчальний і первинний державний осередок. “І доки хоч одна мати голубитиме дитину по українському, доки хоч один батько буде розповідати синові про козацькі могили – доти й буде жити Україна” – так відчував духовність української державності Тарас Шевченко. Носіями цих знань багато тисячоліть були волхви. Науково описав цей принцип Володимир Вернадський. При цьому слід визначити, що партій взагалі не було.

   Така форма суспільної самоорганізації найбілше наближена до природньої. Приклад для порівняння – форми організації перелітних птахів: переліт – всі виконують команди одного вожака (монархія, диктатура надзвичайного стану); зимівля – все порівну, відсутня власність (комуна); вирощування пташенят – індивідуальна, громадська власності, спільний захист (багатоукладний спосіб самоорганізації). Для них не існує вічної монархії, чи вічного комунізму. Форма організації обирається залежно від обставин. Вічними для них є закони природи і ніхто їх не порушує. В технічних науках такі стани мають назви: нестійка рівновага, нестаціонарний режим, стаціонарний режим. Терміни “монархія”, “диктатура”, “комуна” вжиті в цьому порівнянні досить умовно, щоб підкреслити – в природній самоорганізації, перехід від однієї форми до другої відбувається без війн, революцій, політичних заколотів. Такий перебіг подій зумовлений тією обставиною, що кожна особина конкретного біологічного виду має знання правил поведінки на кожен випадок, культуру свого біологічного виду.

   Для людини дороговказом в її житті слугує досвід попередніх поколінь, культура корінного народу, надбання творчих особистостей. При входженні міграційних груп в такий живий суспільний організм діють закони як при трансплантаціїї живої тканини. А бездумне запозичення та механічне перенесення чужих культур і ідеологій створювало ілюзії, що десь там зовні є блок ідей здатних внести в наше життя змістовну спрямованість, тому все виховання, навчання починаючи зі школи зводилось до сприймання готової інформації без будь-яких спроб сумніву чи творчого осмисленя і носило характер духовної окупації. В природній аналогії це було б подібне до того якби бджіл змушували мати поведінку лебедів, ластівок-оленів і т. п. Звісно, такі чужорідні чинники мають руйнівний характер і їхнє місце лише в порівняльному навчальному аналізі.

   Саме з цієї причини, за висновками експертів міжнародників, країни з сильними національними традиціями південно-Східної Азії вбачають в провідниках своїх національних культурних ідеалів (Конфуцій, Лаоцзи…) сильнішу силу за американські чи європейські зразки і досить обережно сприймають західні нововведення.

   Тому міра присутності такого досвіду в тій чи іншій концепції є визначним показником міри довговічності її дієвості.

   З огляду на це, концепція розвитку держави кожної партії (якщо вона не спрямована на знищення держави) має право на існування. Визначення основних напрямків політичного розвитку на основі всеохоплюючих концепцій має відбуватися на міжпартійних нарадах, семінарах, обговорення в періодичній пресі, при цьому має бути забезпечена доступність сприйняття цих програм широким колам громадськості. В нинішній ситуації, коли партій дуже багато, реалізація доступності просто не має шансів бути виконаною. Тому виборча компанія має всі ознаки авралу, потребує шалених зусиль по мобілізації більшої чи меншої свідомої чи несвідомої частини суспільства для проведення політичного експерименту, засідання Верховної Ради перетворюються на міжпартійні скандали. Такий стан надзвичайно небезпечний, тим що коли мільйони не мають можливості жити краще, коли майже все суспільне майно стає власністю невеликої групи, а мільйони людей їхніми наймитами, може трапитися що завгодно.

   Спостерігаючи діаметрально-протилежну міжпартійну міграційність (сьгодні – бджола, назавтра – слон, післязавтра – зелений листочок, одним словом – мімікрія), створюється враження досить великої міри незрілості партійних ідеологій аби вони могли стати провідною силою, дороговказом в житті всього суспільства.

   То чи варто проводити такі експерименти з народом? Розумніше скористатися багатовіковим народним досвідом! Верховна Рада має складатися із Вищих Професійних Рад: технічної, учительської, природоохоронної, правової, військової і т.п.

Вибори до Вищих Професійних Рад відбуваються за територіально-олімпіадною системою. Переможці першого туру беруть участь в районих виборах, районні в обласних, обласні до Вищої. З других створюются територіальні ради. Міра професійного рівня обраного представника має певним чином враховуватись при ліцензуванні підприємства, трудовим колективом якого він був обраний і до певної міри бути запобіжним заходом обрання випадкових людей. Такий представник є представником і територіальної і професійної громад у вищому законодавчому органі. Непрацюючі громадяни долучаються за своїм бажанням до трудових колективів для участі у виборах. Таким чином створюється постійна професійно-територіальна виконавча вертикаль. Наступність зберігається від виборів до виборів. Вибори проходять в робочій творчій обстановці.

   Центральна влада перебирає на себе лише ті завдання, які не під силу місцевим.

   З Вищих Професійних Рад утворюється Верховна Рада та виконавчі Ради Урядників. Ради Урядників розташовуються в центрах найбільш інтенсивного розвитку певної галузі.

   Верховна Рада, враховуючи інформацію, що становить державну таємницю, визначає першочергові головні напрямки розвитку і, відповідно до цього, обирає голову Верховної Ради, голову уряду, висуває кандидатів на посаду Відповідального Виконавця, який обирається всенародно як символ духовної єдності. При зміні ситуації Верховна Рада має право відкликати цих обранців. Повноваження цих осіб встановлює і змінює Верховна Рада в залежності від потреби переходу і постановки інших стратегічних завдань.

   Термін дії такої виборчої системи продовжується до досягнення суспільством стаціонарного державного стану та створення системи науково-точних рейтингових професійно-ділових оцінок, за якими законодавчі і управлінські структури укомплектовуються фахівцями найвищих рейтингів. В часи стародавніх цівілізацій волхви володіли методами оцінки творчих здібностей, але зараз ця культура втрачена.

   Для довідки. За дослідженням Михайла Туган-Барановського противниками професійної структуризації суспільства були теоретики марксизма та комуносоціалізма. Основними поняттями їхніх теорій – первинна державна одиниця “комуна”, а не сім’я та досить жорстка адміністративна централізація всієї діяльності. Надмірна централізація знищує стимули підвищення продуктивності праці, породжує некомпетентність управління і повну підлеглість особистості центральній владі. На противагу, М.Туган-Барановський запропонував розвиток кооперації, місцевого самоуправління та залучення робітників до управління фабриками. Його схема найбільш наближена до української народної форми самоорганізації.

   З огляду на вищесказане діяльність партій бачиться під таким кутом зору – спроби створення партійних ідеологій є спробами створення концепції життя і культури людини замість втрачених культур: культури людини як біологічного виду і культури людини екосистемної формації.

   Це завдання складне і набагато складніше ніж розв’язання проблем конкретної наукової галузі. Там є традиційні школи, експерементальна база і т.п. Представник кожної партії має сумлінно творчо вивчити світовий досвід суспільно-економічніх формацій, вміти пояснити природу суспільного явища і причини що їх викликали, вивчити всі доступні природні форми самоорганізації, оволодіти науковими методами організації та взаємодії розумних систем і лише після цого писати свої концепції і пропонувати для обговорення. Людина, яка не опанувала ці знання, не може бути членом політичної партії.

   З цого приводу дуже доречно висловився угорський мислитель Іштван Бібо: “ …нет ничего более опасного для политики – чем чем когда подобная схема, подобная концепция попросту провозглашает себя научной и рождает в своих приверженцах незыблемую уверенность, которая иллюзорна и опасна и которая не должна иметь места в политике. Тот, кто сохраняет такую ложную уверенность заведомо ставит себя в ложное положение”. Як тут не згадати передвиборчі гасла зразка: “Накормить народ”. Споконвіку людей годувала земля а тут партія як “скатерть-самобранка”.

   Нашим партіям слід спільними зусиллями приступити до створення Української Ідеології. Бо ми не можемо бути японцями, ми не можемо бути американцями, ми – українці. Штучне насадження чужих ідеологій губить живу душу українського народу. За законами природи, коли гине живе, розповсюджується смертельне інфразвукове поле згубне для всього живого. Дикі тварини це знають, тому в природі не має вбивства заради вбивства, а люди – забули. Природа мудріша за нас, тому нам слід частіше звертатися до неї за порадою, навіть в таких складних питаннях як управління державою. Вона на все має відповідь, вона – творець досконалості.

 

Марія Хилевич м. Київ

Ветеран праці, автор концепції школи природного ладу.