ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
 
Герб Прапор

Основні дані

Утворений:31.01.2001р.

Площа:156,35 км2

Населення:205 300

Влада

Адреса адміністрації: проспект 40-річчя Жовтня, 42


Телефон: 226-24-57 (приймальня голови);
Факс: 281-66-61;

Електронна пошта : grda@golosiiv.gov.ua,
Електронна приймальня громадян: golos@golosiiv.gov.ua

Веб-сторінка:

   http://www.golosiiv.gov.ua/ua

Голова :Садовой Сергій Миколайович

 

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

CЛОВНИК “УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ”

CЛОВНИК   “УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ”
За книгою академіка Телешуна С.О., Рейтеровича І.В.

За книгою  академіка  Телешуна С.О., Рейтеровича І.В.   Вплив  фінансово – політичних груп на прийняття стратегічних рішень у сфері політики та економіки: українські реалії.

 - Київ – Херсон         , 2008. – 151 С.

 

  Акціонер міноритарний – “грінмейлерство”, рейдерство корпоративний шантаж, одержання матеріальної вигоди без встановлення контролю над компанією; реалізується через “закошмарювання” менеджменту або власників компаніі – міноритарним акціонером, складається: в подачі судових позовів з будь – яких приводів, заперечуванні рішень зборів акціонерів і керівництва підприємства, організації негативних публікацій, проведенні акцій “народного протесту”. Таким чином гринмейлери досягають мети: “поступаються” своїми мізерними пакетами за ціною вищою ринкової. С.116.

  

   Авторитаризм патримонімально – олігархічний . 1999р. сформовані фінансово – промислові групи потребували підтримки президента як головного лобіста і гаранта захисту нагромаджених капіталів та їхнього подальшого зростання, а також прориву на зовнішні ринки.Такий політичний режим (змішане правління близького оточення, окремих членів сім’ї президента та кількох впливових фінансово промислових груп, котрі в обмін на лояльність до центру одержували привілеї) визначається як – патр. оліг. авторитаризм. [Мацієвський Ю.  Між авторитаризмом і демократією: політичний режим після “помаранчевої революції” / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент.        ,2006. – С. 16 – 32.]   С .87.

 

  Банківська олігополія. Банківська сфера є найпривабливішою для олігархічного капіталу. 1990 – 1991р. (за відсутності законодавства) була сформована банківська олігополія, довкола банку “Україна”, яка активно просувала своїх людей  у структури державної влади.  (В.Гетьман, О. Андронов, О.Кірєєв, І.Мітюков, Ю.Лях, В.Ющенко.). [Гальчинський А.С.  Суперечності реформ у контексті цивілізаційного процесу / А.С, Гальчинський. _ Київ: Українські пропілеї, 2001. – 320 с.]   с.42.

 

   Бізнес – імперії (Росія). – консолідація підприємств і банків. 1998р. в Росії налічувалось 70 фін.пром. груп:  “Лукойл”, “Газпром” (вартість на 31.08.2007р. склала 244 401,3 млн.$), “АвтоВАЗ” – банки “Імперіал”, “Газпромбанк”. Бізнес – імперії  “Онексімбанку”, “Менатепу”, “Інкомбанку” та “Російський кредит”  були в 1994 – 1995р. основними конкурентами на заставних аукціонах переділу великої власності в країні. С.23.

                              (Україна) – на момент отримання незалежності надзвичайно низька роль виконавчої  та законодавчої влади призвела до посилення ролі тіньової кулуарної політики. Тому лідери фінансово – промислових груп легко ввійшли у владу і швидко стали реальними політичними акторами. Їхні політичні ресурси: 1) економічна вага 2) позиції в національній економіці: “соціальний капітал”:  найманий персонал кампаній; власники – акціонери; мешканці тих населених пунктів, де розташовані підприємства компанії. 3) адміністративний компонент – неформальні з’язки власників фін. пром. груп з представниками органів влади всіх рівнів. 4) зв’язки у міжнародних фінансових колах і транснаціональному бізнесі...”Інтерпайп” В. Пінчук (Д. Сорос, Б.Клінтон та ін...).   Значна частина великих приватних капіталів була створена на основі державних кредитів, які після чергового (карколомного) витка інфляції знецінювалися через відсутність національної валюти. При цьому гроші отримували не банки, а безпосередньо банкіри,що грали на різниці валютних курсів України, Росії та виводили їх в офшорні зони. [Кучма Л.Д.  После майдана. Записки президента. 2005 – 2006 / Л.Д.Кучма. – Киев: Довира; Москва: Время, 2007. – 688 с.]  C.41.

    

     Влада.   Формування  “нових демократій” за наявності політичної поляризації суспільства, економізації усіх сфер політики, правовий нігілізм, де кожен правовий чи конституційний акт рзглядається з позицій здобуття чи утримання влади, ніж довгострокових державних інтересів та тимчасовою дегуманізацією політичної культури  - ознака політичної кризи України. Причини суперечок є боротьба за контроль над власністю та контроль бюджету. Зміни всередині суспільства істотно корелюються потужними зовнішньополітичними впливами з боку світових лідерів, які створюють групи впливу для реалізації власних інтересів. Зараз  Україна увійшла у фазу “корпоративної демократії” де обмежена кількість політико – економічних гравців за допомогою фінансів, політико корупційних послуг, інформаційних маніпуляцій, а також судової системи  усунули громадян від прямого впливу на політичні процеси, унеможливили інтелектуальну  і кадрову конкуренцію, підмінивши їх “партійним та імперативним квотуванням”. С. 4 – 5.

 

Демократія.   Українські політики поки що переважно пропонують форму політичної доцільності “сурогатної демократії” кінця 19 – 20ст.,помноженої на сучасний “український корпоративізм” основних фінансово – промислових груп. Прагнення отримати “надприбуток” у всіх сферах суспільного буття без урахування суспільних інтересів населлення провокує соціальну і правову апатію, унеможливлює відкриту інтелектуальну конкуренцію і вихолощує принципи реальної демократії, тим самим звужуючи вплив громадянського суспільства на державні інститути та обмежуючи доступ значних верств населення до соціальної інфра структури і власності. С, 131 – 132.

 

ЗМІ з  2002р. перетворилися у засоби масової пропаганди: олігархічні, провладні, опозиційні і фактично стали учасниками виборчого процесу.[Дуцик Д. Політична журналістика / Д.Дуцик. – Київ: Вид. Дім “Києво – Мог. Академія”, 2005. _ 138с.]

   У 2002р. медійні ресурси блоку Ю. Тимошенко забезпечувала дніпропетровська група “Приват” І.Коломойського та Г.Боголюбова (агенство УНІАН , газети “Аргументи і факти в Україні”,”Вісті в Укаїні”, “Комсомольська правда в Україні”   

   Медійні ресурси Партії регіонів – канал НТН (Е.Прутник), інтернет – видання “ForUm”, ТРК “Україна” (Р.Ахметов), газети: “Салон Дона й Баса”, “Вечірній Донецьк”, “Сьогодні”, “Інвест – газета” (Р.Ахметов) та “Радіо Люкс” [Політичні партії України підготовка до парламентських виборів 2006р. – Київ: АМС, 2005. Вип. 1. – 56с.   C. 30; С. 34 – 35 ]

   Київська фін. політ. група   - газети:”Факти”, “Закон і бізнес”, “Бізнес”, “2000”, “Наша газета”, “Власть и политика”, “Команда”, “Український футбол”, видавництво “Бліц – інформ”, (в Криму – “Наш вигляд”, “Ялтинський вісник”, “Перспектива” (Севастополь)), телеканал ТЕТ, має вплив на СТБ та “1+1”. Задіяно і ФК “Динамо” (Київ). 

   Отже “четверта влада” друкованих ЗМІ і телеканалів повністю підконтрольна  основним фін. пром. групам. [Сушко О. Українські фінансово – промислові групи в політико – економічних процесах  / О.Сушко, О.Лісничук //  Економічний часопис ХХ1.        ,2003. № 6. – С. 33 – 37.]

 С 111 – 114.

 

Клієнтела  - форма функціонування олігархічних груп, залежності соціальної, персональної чи колективної.Клієнтельно – патримонімальна структура базується на обміні благами між суб’єктами з неоднаковим суспільним статусом і силою впливу: сильний пропонує слабшому протекцію і доступ до дефіцитних ресурсів; клієнт, у свою чергу, надає свої послуги патрону (підтримка на виборах в їхньому числі).

   “Олігархічні групи”  справляють найбільш сильний вплив на владні структури з допомогою неформальних каналів. [Зудин А. Олигархия как политическая проблема российского посткомунизма. / А. Зудин // Общественные науки и современность.       ,1999. № 1. – С. 45 – 65.]

C. 38.

 

  Лобізм – механізм впливу груп, об’єднаних спільними інтересами, на уповноважені органи (парламент, уряд, місцеві органи влади) для ухвалення того чи іншого нормативно – правового акта або рішення. [Уроки демократії світовий досвід для України. – Київ: МЦПД, 2007. – 112с.]

   В Україні робилися спроби закріпити лобіювання на законодавчому рівні але всі вони були невдалими. За умов ТРУДОВОЇ ДЕМОКРАТІЇ  (зразка Магдебургського права, коли представ ницькі органи влади формувалися з числа представників виробничих професійних трудових колективів ) - лобізм  був не потрібним . прим. М.Х. 

   Формування тіньвого (коридорного) та “олігархічного” лобізму в Україні збіглося зі зміцненям українських фін. політ. груп (1995 – 1999р.), коли переважали методи лобіювання через Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента України та Верховну Раду. [Кухар І. “Коридорний” лобізм / І.Кухар //День. – 2002. - № 109. С. 4.]

   1999 – 2004р. український лобізм був орієнтований на Президента України  Л.Кучму і його найближче оточення. [Томенко М. Яку Україну будує команда Президента Леоніда Кучми?! / М. Томенко // Експертна оцінка. – Київ: Фонд “Українська перспектива”,1996. – 11с.   С.8.]  Більшість політичних партій в Україні що спеціалізувалися на деяких видах лобіювання фактично перетворилися на бізнес партії.  C. 121 – 129.

 

Надприбутки – від експортних операцій  (нафта, розпродажа промислових підприємств на метало брухт за кордон...) зумовили поєднання фінансових та промислових об’єктів. [Стародубровская И. Финнансово – промышленныэ группы : иллюзии и реальность / И. Стародубровская // Вопросы экономики. – 1995. – С. 135 – 146.     С.137.]   С.20.

 

     Партії – стали інструментом легалізації форм та методів окремих груп та осіб. [Журавський В.С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їхня роль у політичному структуруванні парламенту. / В.С.Журавський. – Київ: Парламентське видавництво, 2002. – 108с.   С. 7.]  “Купівля” партій відбувалася через створення фінансової залежності від кількох “спонсорів”. Це пов’язано з тим, щофінансування  виборчих компаній в Україні, як і фінансування партій, здійснюється з Державного бюджету за мінімальним принципом. Характерною особливістю партійного будівництва в Україні є намагання великого бізнесу фінансувати декілька партій задля мінімізації ризиків. Бізнесмен Хмельницький, який залишив ряди БЮТ. у 2007р. фінансував Партію регіонів (за списками якої балотувався) і Блок Литвина. У свою чергу  Блок Литвина отримував допомогу з боку  “Індустріального Союзу Донбасу” в осбі виконавчого директора С.Тарути.  Блок “Наша Україна – Народна Самооборона” теж фінансував С.Тарута. Генеральним спонсором президентського мегаблоку став І. Коломойський. Про це свідчать прсутність у списку голови правління “Укрнафти” І. Палиці. Інші донори “Нашої України” – О.Третяков (АТЕК0, М.Мартиненко (ВАТ “Фірма”), Д.Жванія (Брінкфорд), О,Слободян (ВАТ “Оболонь”), В.Поляченко (“Київміськбуд”), В,Тополов (Київ – Донбас), П.Жебрівський (фармацевтичний, аграрний бізнес), П,Порошенко (концерн “Укрпромінвест”), Є,Червоненко (концерн “Орлан”)...[Граніна В. Сплиття покаже.(ел. ресурс  http: // www.kontrakty.com.ua ]

   “Під впливом фінансово – політичних груп відбулася девальвація ідеологічних цінностей, на перший план висуваються фінансові, інформаційні та адміністративні ресурси”. [Дергачев О. Місце політичних партій у здійснені влади в Україні / О.Дергачов. // Політична думка.  – 2002. - № 1. – С. 3 – 23.     С. 8 – 9. ]   C.99 – 101.

 

Політика – світова.   Активне формування транснаціональних корпорацій почалося з 1970 років. Д. Гелбрейт зробив висновок, що діяльність великих корпорацій наближатиметься до масштабів діяльності держави. [Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Дж. К. Гэлбрейт; пер. с англ. – Москва: Прогрес, 1969. – 480 с.   С.118.]   С. 9.

   Нині про світову політику говорять як про змагання транснаціональних корпорацій. В Польщі, Чехії та Угорщині нові посткомуністичні уряди під час проведення економічних реформ приділяли увагу створенню при ватних підприємств та залученню іноземних інвестицій. В результаті весь великий бізнес опинився в руках іноземців.[Чоба Л. Десять лет трансформации: опыт России и Венгрии / Л. Чоба // Трансформация. – 2000. - № ¾. – С.16 –18.   С. 17.]   C. 17 – 19.

 

Персоналії:   Ахметов Р. – ЗАТ “Систем Кепітал Менеджмент” функціонує як вертикально інтегрована структура у сфері металургії , прокату, збагачення руди, виробництва коксу та виходить на ринок харчової промисловості. С. 55.

   “АРС” (І Гуменюк) – Авдіївський коксохімзавод (найбільший за потужністю в Європі, 50%),

ДХК: “Краснодонвугілля”, “Добропіллявугілля”, “Макіївкавугілля”, “Красноармійськвугілля”, шахти: “Комсомолець Донбасу”, “Південнодонбаська № 1 та № 3”, 36% акцій ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Жовтень”, 50% ВАТ “Запоріжкокс”, 50% “Донецького коксохімічного заводу ім. Кірова, 25% акцій ВАТ “Харківський коксовий завод”,  ЗАТ  “Коксан”, ВАТ “Горлівський коксохімічний завод”,  ТВК  “Укрвуглемаш”,  20%  акцій  ВАТ  “Нікопольський хлібокомбінат”,  50%  ЗАТ  “ВЕСКО”, готельно – розважальний центр  “Вікторія”,  на території Російської федерації – Каменський і Шахтинський заводи. С. 55 – 56.

   АТ “Данко” (Сергій та Андрій Момоти)

   “Норд” (Ландик В.).

   “Гефест” (Щербань А).

   “Укрпідшипник” ( А.Клюєв, С. Клюєв). Ця структура контролює  “Донецьккокс”, “Донецьккабель”, Артемівський завод з обробки кольорових металів.

   АТ  “Радон”  (Скубенко В.) – фабрика коксівного вугілля (Горлівка), збагачувальна фабрика “Калінінська” (1,5т. на рік), завод зі збагачення вугільних шламів, завод “Донецькгірмаш”, Ясинівський коксохімічний завод, електромеханічний завод  “Радонмаш”, два сільськогосподарських ЗАТ (8000 га). Крім того  “Радон” є акціонером українсько  - британського СП  “Міжнародні вугільні технології”.   С, 56.

 

   Пінчук В. – науково-виробнича інвестиційна корпорація “Інтерпайп”  (створена 22.11.1990р. разом з бізнесменами  В.Рабинович (Ізрайль), В.Щербань, Ф.Шпиг). Філії компанії відкрито у Росії, Білорусії, Узбекистані, Казахстані, Німеччині. Корпорація експортує труби, металопрокат, автотехніку, будівельні матеріали, імпортує енергоносії – заробляючи на посередницьких операціях, перепродаючи російський газ в Західну Європу.   На сьогодні у складі групи перебувають:   українсько- американська компанія  “Байп”, акціонерний банк  “Кредит-Дніпро”. Власність “Інтерпайп” – ВАТ “Нижньодніпровський трубний завод”, ВАТ “Новомосковський трубний завод”,  ЗАТ “Нікопольський завод безшовних труб”,   6 цукрових заводів  (Сумсько-Степанівський, Вороніжський, Низівський, Буринський, Чупахівський, Пивненківський). С. 58.

 

   Боголюбов Г. – група “Приват”   30№ акцій “Приватбанк”

   Коломойський І. – (за даними експертів “Wprost”)    30№ акцій “Приватбанк” фірма “Приватінвест”, 30№ акцій “Укрнафта”,  8 фірм, які зареєстровані в офшорних зонах. У 2004р. Коломойський І. купив 50№ акцій у Григоришина К.:  “Дніпрообленерго”, “Запоріжжяобленерго”, “Полтаваобленерго”, “Львівобленерго”,  “Сумиобленерго”,  “Чернігівобленерго”,  “Тернопільобленерго”,  “Прикарпаттяобленерго”.

 

   Київська фін.пром. група. – Суркіс Г. (група ФК “Динамо”), Медведчук В.  (“Міжнародна адвокатська компанія Бі-Ай-Ем”). Серед засновників фірми Медведчука були: брати Суркіси, Згурський В. (колишній голова міської ради Києва), Карпенко Ю., Губський Б. та Лях Ю. (очолював Український кредитний банк). В 1998р.  Українському кредитному банку були передані в управління державні пакети акцій Запоріжського феросплавного заводу та 3 обленерго. Згодом група взяла участь у приватизації 8 обленерго у складі пула “Корт Холдинг”. Це дозволило групі у складі пула при мінімальних витратах одержати реальний контроль над новою групою обленерго. Пізніше  у складі групи з’явилися підприємства харчової та целюлозо-паперової промисловості, нафтопереробні заводи. С. 61

 

   Порошенко П. (концерн  “Укрпомінвест)   – у 1989р. сторив  об’єднання малих підприємств  “Республіка”, яке поставляло з Азії та Африки продукцію для української кондитерської промисловості.  У 1993р. створено  “Український промислово-інвестиційний концерн”, в який входить більше 50 компаній в Україні та Росії.   П,Порошену також належав банк “Мрія”, Радомишльський пивзавод, Дніпровський крохмале-патоковий комбінат, ВАТ “Молочноконсервний комбінат” (Черкаська обл.), Погребищенський, Гайсинський,Крижопільський цукрові заводи, ВАТ “Пісківський завод скловиробів”, ВАТ “Львівгуртбакалія”, ВАТ “Укроптбакалія”, Крижопільський і Вінницький комбінати хлібопродуктів.

 

     Тимошенко Ю. – бізнес група  “Єдині енергетичні системи України” (ЄЕСУ) російського підприємця К. Григоришина, яку очолювала Ю. Тимошенко. Події 2004-2005р. на думку представників нової влади  мали наблизити  взаємовідносини влади та фінансово-політичних груп до зразка відносин між державою і бізнесом  як у країнах  Центрально Східної Європи. Показово, що значна частина власників великих фін. пром. груп  заявили про готовність піти на компроміси:  Пінчук В. (Інтерпайп); Губський Б. (Київська фін. пром група); Бойко В. (Маріупольський металургійний комбінат);  Тарута С. (Індустріальний союз Донбасу); Ярославський О. (Харківська фін. пром. група). Трансформація  авторитарного режиму (контрольованої демократії)  була можлива лише за умови ліквідації  або послаблення  його економічної бази, основою якої були  фін. пром групи.  Реалізація цієї місії була покладена новою владою на уряд Ю. Тимошенко.  Головними  об’єктами реприватизації  Кабінету Міністрів Ю. Тимошенко стали підприємства  “Інтерпайп”-Пінчука В. та  “Систем Кепітал Менеджмент”. Реприватизація являла собою  повторну приватизацію після повернення об’єкту у державну власність. Це був виключно політичний процес. [Пасхавер О. Й.  Приватизація та реприватизація в Україні після “помаранчевої” революції. – Київ: Міленіум, 2006. – 106 с.  С.32.]   C.92.

   За статистикою, в 2005-2008р. правоохоронними органами України було порушено 754 карні справи. [Телешун С.  Рейдерство як діагноз українського бізнесу та політики. / С.Телешун, Н.Павловська // День.-2008.-№50.С.1,5.]   C.5.

 

   Фірташ Д. – фін.пром.група  “Росукренерго”. Основою групи є підприємства хімічної промисловості:  Nitrofert (Естонія),  JV   TajikAzot (Таджиказот),  OstchemHoldingAG (Австія), Ostchem  Trading  GMBH (Німеччина) , Кимський титан, Кримський содовий завод, Рівнеазот, Валки-Ільменіт, Міжріченський ГЗК  та нафтогазова промисловість:  Укргаз-Енерго, Каспойл (Росія),  Зангас (Росія), Астраханська нафтогазова компанія,   BenamHolding,   CentralgasAG,   RosUkrEnergo (Швейцарія),  ZangasAustria,   Emfez (Польща-Угорщина), Euronit   KFT  (Угорщина).   Крім того група Д.Фірташа  інвестує значні кошти у нерухомість:  “Мандарин  плаза”, Українська торгова лінія...та спорт (ФК “Таврія” та БК “Київ”).

 

   Ярославський О. – голова харківської фін.пром.групи, президент  “Укрсиббанка” і зять померлого в 1996р. губернатора  О. Масельського,  у 1995-1996р. вів бізнес разом з В.Салигіним

Купували в населення ваучери, здобуваючи за них акції підприємств, працювали на енергоринку. У 2002р. афільовані з “Укрсиббанком”   ЗАТ  “Українська металургійна компанія” і ТОВ “Гранд+”  стали акціонерами комерційного банку “Надра”.

   “Укрсиббанк” – оператор розрахунків “Енергоатома” з російським концерном “ТВЕЛ” за ядерне паливо;

   керує державними пакетами акцій на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті і Дніпровському металургійному заводі,

   власник частини акцій  ТОВ “Український алюміній” та веде будівництво разом з “Російським алюмінієм”  Первомайського алюмінієвого заводу в Харківській області, куди він  має намір вкласти  250 міл.$; 

   співробітничає з НПК  “Галичина” та гупою  П. Димінського;

   власник  10№ акцій латвійського  “Мультібанка”;

   контролює  70% випуска мінеральних добрив в Україні (47,7% акцій черкаського ВАТ  “Азот” та 17,04 % акцій  ВАТ “Хімволокно”;

   контролює чотири цукрових заводи;  Пархомівський, Старинський, Новоіванівський та Куп’янський;

   власник:   41,6 % акцій  “Крименергобуду”; 20 % акцій Харківського плиткового заводу; 77 % акцій Нововолинського заводу будівельних матеріалів; 21 % акцій  Малобудищанського заводу будівельних матеріалів; 23 % акцій  Івано-Франківського заводу залізобетонних виробів;  20 % акцій  Ковельського заводу залізобетонних конструкцій;  50 % акцій  “Олександріябуд”  36,2 % акцій Полтавського заводу будівельних матеріалів;  54 % акцій  “Харківметропроекту”;

   в металургійній галузі  “Укрсиб”  контролює 90 % акцій Української металургійної компанії; 35,74 % акцій  ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”; 16 % акцій   ВАТ “Кременецький завод порошкової металургії”;  11,42 % акцій ВАТ “Марганецький рудоремонтний завод”;  95 % акцій Миколаївського глиноземного заводу;  25 % акцій  “Українського алюмінію”;  контрольний пакет акцій  ВАТ “Дніпровський  металургійний комбінат ім Дзержинського”;

   контролює ФК “Металіст” (Харків).

 

Силові структури.   Жорстока конкуренція  фін.пром.груп  призвела до створення розгалуженої і професійної власної системи безпеки. Провідну роль у таких службах відіграють  професійні контррозвідники – колишні співробітники СБУ та МВС. Наприклад: уже в 1994 році служба безпеки комерційного банку  “Україна” нараховувала від 5 до 8 тисяч осіб.[Безсмертний Р. Зовнішня розвідка на службі приватного підприємництва. / Р.Безсмертний, А. Дорошенко // Спостерігач. – 1995. - № 7. – С. 6]   С. 109.   При цьому  ці служби функціонують у постійному контакті  з державними спеціальними стуктурами, обмінюючись інформацією , узгоджуючи деякі акції та т.п.

 

Транснаціональні групи.   У 1960-1970-х роках  фінансово-промислові корпорації  сприяли удосконаленню економіки  “капіталістичної системи”. З кінця 1970-х років вони перетворились на великі транснаціональні компанії (ТНК), які активно просувають на міжнародній арені інтереси   США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії.

   В 1998р. на долю 100 найбільших ТНК припадало 3,4 трлн.$ спільного капіталу; у 2002р. активи 500 найбільших ТНК оцінювалися у 30,8 трлн.$.

   ТНК розмістили в Центрально Східній Європі значну частину своїх виробничих потужностей. [Блохина А.Е. Некоторыэ аспекты деятельности ТНК в странах ЦВЕ: проблемы и перспективы./ А.Е. Блохина // Пространство и время в мировой политике и международных отношениях: материалы 4 Конвента РАМИ в 10 т. – Москва: МГИМО-Университет,2007. – т.1 :Актеры в пространстве и времени мировой политики / Под ред. М.М. Лебедевой. – 188с. – С. 124-129.   С.124]   С.18.   Угорщина (65 із 100), Польща (30 із 100),  

   іноземним банкам належать 67 % банківських активів Польщі, 91 %  - Угорщини,  93 % - Чехії[Мировая экономика и международные экономические отношения : Учебник / Под ред. проф. Булатова, проф. Н.Н. Ливенцева. – Москва: Магистр, 2008. – 654с.]   C.18.

   З завершенням приватизації, приплив іноземного капіталу в Польщу, Чехію та Угорщину істотно сповільнився. Однак після того , як на етапі підготовки до вступу в ЄС владі Угорщини довелося скасувати податкові пільги та преференції іноземним інвесторам, почався масовий відплив іноземного капіталу в Словаччину, Румунію та Болгарію. ТНК почали активно репатріювати прибуток і закривати виробництва, а Угорщина постала перед проблемою дефіциту бюджету та поточного платіжного балансу.

 

          АВТОДИДАКТ від Марії ХИЛЕВИЧ