ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
 
Герб Прапор

Основні дані

Утворений:27.04.2001

Населення:318 400

Площа:110 км²

Влада

Адреса адміністрації:Святошинська РДА, 03115 м. Київ проспект Перемоги, 97, Телефон : 424-00-22, Електронна пошта : Inform@svyatoshin.kyiv-city.gov.ua

Веб-сторінка:
http://www.svyatoshin.kyiv-city.gov.ua/

Голова :  Мазепа Володимир Олександрович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

Антон ВАРВАРИЧ : УКРАЇНА – НАЦІЯ - ДЕРЖАВА

Антон ВАРВАРИЧ : УКРАЇНА – НАЦІЯ - ДЕРЖАВА

В своїй хаті - своя правда і сила і воля...

 

(Т. Шевченко) Скільки ж років ми, українці, будемо жити начебто у своїй, але не у власній хаті? Доки ж хазяїном у нашій країні буде зайда, окупант, що прийшов сюди заради привласнення наших Богом даних багатств, а заодно й зробив нас своїм слугою, рабом? Чи не варто пригадати, хто запровадив в Україні кріпацтво? А хто збудував Північну Пальміру? А чиї сини проливали свою кров у десятках загарбницьких війн? Та хіба тільки це? А хто поділив Україну на Схід і Захід (Андрусівська угода 1667р між Москвою і Польщею)? Аби згодом українські брати знищували один одного, якщо не хочуть бути мовчазною робочою силою. Виявилось, що і цього не досить. Тому було влаштовано голодомор, під час якого загинуло близько 7 млн. чоловік (до 25% населення). Коли І це не допомогло, то вирішили знищити українців як націю, відібравши у них мову, історію, традиції і навіть вишиванки.

 

Почнем з того, що Людину створила мова. Саме мова, а не праця, як нас вчили за Енгельсом. (Пригадаємо, що спочатку було слово! Саме друга сигнальна система, що свого часу почала формуватись в головах Homo sapiens, і призвела до виникнення сучасної людини). У природі багато живих істот, існування яких важко собі уявити без цілеспрямованих дій, які дуже нагадують усвідомлену працю. Тоді, коли навіть так звану "працю" багатьох наших сучасників важко вважати усвідомленою. Пильніше погляньте на наших обранців – депутатів Верховної Ради. Усвідомлена праця передбачає створення чогось потрібного, гарного, удосконаленого. А чи багато законів, прийнятих Верховною Радою, відповідають цим критеріям? Типовий приклад останній мовний закон, який спрямований на руйнування нації і держави. Є їхні прихильникі і серед деяких так званих "інтелектуалів" – письменників, кореспондентів приватних ЗМІ і тих, хто за гроші виходить на підтримку мовного закону. Вони готові знищити націю під гаслом "Даёшь материнский язык!" (а хто його у них відбирав?) і розколоти державу, аби її частину повернути у рабство. У світі немає двомовних націй. (Двомовні держави є, але це наслідок політичних домовленностей або завойовницьких дій). Нація завжди розмовляє однією мовою (навіть за Сталіним: нація – це мова, територія, економіка і спільність культури). Колонізатори можуть передати захопленим народам привнесену ними мову (що й трапилось у нині слов'янських країнах Європи, свого часу захоплених вже слов'янізованими на той час скіфами чи сарматами), або нав’язати свою мову силою підкореним народам (що трапилось в країні Моксель), або змушені будуть перейняти мову колонізованої ними країни, як варяги у Київській Русі. Але у нації може бути тільки одна мова. За словами, сказаними 8 липня Ющенком, з посиланням на Маркса: "недержавною мовою розмовляють колонізатори, раби або дурні". Саме за мовою наші предки визначали з ким мають справу: з другом чи ворогом. То чи не варто нашим російськомовним замислитись: хто вони насправді – колонізатори, раби чи дурні.

 

На сьогодні існує багато визначень поняття Нація. Найбільш поширеним є таке: нація (від лат. natio — народ, плем'я) — це спільнота людей, яка в процесі тривалого співіснування набула певних ознак, зокрема історичних, економічних, політичних, культурних, психологічних, а відтак і етнічних. На сьогодні відомо багато наукових праць, які доводять, що українці і росіяни за зазначеними ознаками становлять абсолютно різні нації, між якими більше відмінного, ніж спорідненого.

 

Німецький філософ-просвітитель ХУШ ст. Й. Гердер наголошував на своєрідності духовної культури різних народів. Представник австро марксизму К. Реннер визначав націю як культурний союз осіб, які розмовляють однією мовою.

 

Французький вчений Х1Х ст. Ж.Е. Ренан твердив, що "нація – це душа, духовний принцип". За О. Бауером: нація – сукупність людей "спільністю долі згуртованих у спільність характеру

 

Представники етнологічної теорії нації зосереджуються тільки на етнічних ознаках: спільності походження (українці – скіфо-сармати, росіяни – угро-фіни), національній самосвідомості (характерний приклад – національні гімни України і Росії).

 

Існують дві політологічні теорії формування нації. Французька теорія пояснює утворення єдиної політичної спільноти (держави) етнічним походженням населення (т. зв. "нація-держава"). Саме так формувалась держава Франція. Американська теорія пояснює формування нової етнічної спільноти на підставі політичного об'єднання населення (т. зв. "держава – нація"). Мабуть, саме так американці і росіяни намагаються виправдати утворення своїх "держав – націй".

 

У пострадянській науковій літературі поширюється дещо відмінне від сталінського визначення нації, як «етносоціальної (і не завжди кровно родинної) спільноти зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним та духовним цінностям, національній символіці, національно екологічні почуття тощо), а також (головним чином на етапі формування) територіально мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко втрачаючи своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає» ("Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персонали". — К., 1993). Щодо визначення терміну Держава теж існують два суттєво протилежні аспекти: 1) класовий, як захист інтересів панівного классу шляхом застосування створенних владою різноманітних структур примусу, контролю, обмеження волевиявлення населення; 2) загальносоціальний, як захист інтересів всього суспільства, підтримання порядку, забезпечення матеріальних і духовних благ тощо.

 

Між цими двома аспектами йде постійна боротьба, виразниками якої є влада і опозиція. У цивілізованих демократичних громадянських суспільствах ця боротьба поступово втрачає антагоністичний характер завдяки толерантності політичних сил і компромісу між владою і опозицією. Така держава у своїй діяльності широко використовує загальнодемократичні ідеї та інститути: поділ влади, плюралізм думок, справедливість судової системи, гласність та ін. Таку державу називають державою соціальної демократії або соціально-правовою державою. У тоталітарних суспільствах, в які обовязково перетворюється будь-яка держава, якщо одні і ті ж особи знаходяться при владі тривалий час, ця боротьба навпаки загострюється і може призвести до повалення існуючого режиму. .

 

Однією з основних політичних функцій влади є розподіл ресурсів держави, універсальним еквівалентом яких в сучасних умовах виступає грошова система. Націонална грошова система створюється з урахуванням природних ресурсів держави, якості робочої сили і наявних засобів виробництва. Україна фактично не має своєї власної грошової системи. На нашому ринку владарює чужинець і зайда – долар. Доларова маса в Україні перевищує 150 млрд., що в декілька разів більше гривневої. Звідси нееквівалентність вартості товарів і послуг, які виробляє держава, і вартості заробітної плати. Тіньовий оборот обслуговується переважно доларами. Біля половини грошового обороту припадає на готівку, а по світу зараз крокують електронні гроші. Україна фактично не має Центрального банку. Нацбанк з представника держави в банківській системі і контролера за її діяльністю перетворився в представника банківської мафії в органах влади і захисника її інтересів.

 

Україна не має національного капіталу. При владі перебувають люди, для яких Україна є чужою. Вони не переймаються проблемами її незалежності. (Саме вони спонсорують питання про введення в Україні подвійного громадянства, а не тільки двох державних мов!). Ніхто з теперішніх урядовців не боровся за незалежність України. Вони розглядають Україну лише як матеріал для зиску. При злиденному народі в Україні сформовано уряд мільйонерів. В 2010 році сукупний доход віце-прем'єр-міністра Бориса Колеснікова становив 164,5 млн., віце-прем'єр-міністра Сергія Тігіпка 24,2 млн, віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва 4,4 млн. В цьому ж списку багатіїв є також президент України Віктор Янукович та голова Верховної Ради Володимир Литвин ("Факти" 15.04.2011). Всі вони отримували величезні суми матеріальної допомоги, володіють великими земельними ділянками, будинками, автомобілями ("Коментарі" № 7, 2011). Наші олігархи грабують Україну, а гроші переводять в офшори. Реформи, за своєю суттю – намагання забезпечити своє довічне знаходження при владі. На захист їхніх інтересів скерована економічна політика, зокрема податкова...

 

Часто задають питання: чому в протестних акціях бере участь незначна кількість людей? Пригадаємо слова нашого видатного мислителя Івана Франка: "доки не подамо народові надії на соціальну реформу, тобто на поліпшення його матеріального існування, він не стане гуртом для виборення своєї і нашої політичної незалежності".

 

Україна стоїть над прірвою, в яку може зірватися щомиті.

 

Треба вже зараз створити національний уряд, який керуватиме найближчими подіями в Україні. Обирати треба не Верховну Раду, а керівників галузями економіки з тих фахівців, які ще залишились на теренах України. Працювати вони повинні під пильним контролем Ради національно порятунку України, яка б складалась з представників, делегованих національними патріотичними громадськими організаціями України, до затвердження Нової Конституції і Виборчого Закону України на всеукраїнському референдумі. Сучасних олігархів не слід допускати до будь-яких керівних посад. Їх не треба судити, а треба позбавити награбованого ними майна і права займати керівні посади в Україні назавжди. Антон Варварич.

Новий прошарок...
Новий прошарок...
Новий прошарок...