Сьогодні 1 червня 2021 року.
У нашого колишнього товариша в Українському клубі а Літературному форумі Анатолія Горового, з ким чимало виступлено, проведено, перемовлено, випито а перекурено -- ювілейний вечір у Київській публічній бібліотеці імени Лесі Українки, з якою ми намагалися і дружити. і співпрацювати. і співпровадити -- і у нас се непогано виходило.
До одного моменту -- моменту істини.
Анатолій Горовий запросив голову правління Українського клубу Романа Кухарука на прямий етер, присвячений поетові Володимиру Кобилянському. Програма відбулася, хоча Горовий не вельми був до неї готовий. Та і я закрився. Але викладач Київського універсистету і -- за сусмісництвом -- посібник румунської розвідки у Київі -- Сергій Лучканин поставив провокаційне питання, мовлялечки, чи не уважає пан голова правління, же Ольга Кобилянська, Микола Устиянович, Сидір Воробкевич -- і вічно юний Володимир Кобилянський -- сприяли розвитку україномовної літератури Румунії? Я відповів добряче, мабуть, оплачуваному любителю чужої розвідки, же Румунія була окупантом і українські письменники, же творили на своїй землі, творили винятково українську літературу. Домнул Лучканин не заспокоївся, а почав потрясати позицією чернівецького професора Володимира Антофійчука, мовляв, бачите -- авторитет. "Сей авторитет -- мовлю -- з Румунії не вилазить, сидить там на ґрантах, то мусить відпрацьовувати".
Програма пройшла. І Богу дякувати. Горовий був неудоволений, бо я зайняв го місце в літературі -- чи в передачі -- уже не пригадаю. Кажу: не треба запізнюватися, ти ж ведучий, друже. Де там. Закусив вудила.
Через тиждень Цензура Іванівна -- славна директриса оної бібліотеки -- скрушно мовила, же потратила три години свого достоцінного часу, аби повикидати з нашої програми дурниці.
Захист українських інтересів -- дурниці?
Ой ні.
1. Цензура заборонена чинною Конституцією.
2. Структури, які практикують прямі етери чи публікації, окремо маніфестують, же "позиція автора, ведучого чи гостя не завжди збігається з позицією структури". Чого б то Цензурі Іванівні так не написати?
3. Цензура унеможливлює добру роботу а довіру до прямих етерів.
4. Сергій Лучканин заблокував голову правління у фейсі, Цензура Іванівна бігенько вчинила з ним прямий етер -- начебто вибачення.
Тому ми припинили співпрацю з Бібліотекою.
Цензура Іванівна у злобі своїй незрозумілій повернула через Горового подарунки, даровані нами бібілотекоці а Цензурі Іванівні особисто.
Горовий полишився на позиціях Бібліотеки -- за цензуру. Тепер стало зрозуміло, як він виживав у радянські часи, чому не був репресованим. після цього святотаством є його лекції про дисидентів, зокрема, про маляра Опанаса Заливаху. Бо у часи, коли Заливаха сидів у концтаборі, Горовий сидів по рестораціях і цьомав юних дівчаток, як він се любить. Він заявив, що готовий заради Бібліотеки покинути і УК, і Літфорум.
Ми не заперечуєме.
Хоч прикро.
Але принцип є принцип -- там де панує цензура, ні Українського клубу, ні Літфоруму нема а бути не може.
Романові Кухаруку написалася гарна п'єса:
http://litforum.com.ua/index.php?r=11&a=7918
Звичайно, у придворному театрі бібілотеки, де панують москвороті, її не поставлять.
І виставок у придворній галереї наших малярів а фотомитців нам годі чекати.
І презентацій наших книжок у придворній бібілотеці не буде.
І наших виступів на придворному ютюб-каналі теж не буде.
Тоді чому ми маєме фінансувати се придворство, сю жахливу цензуру зі своїх податків?
Не тямлю сього.
Василь Велимчий