ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Назва:Київ

Утворена:482. Місто з 9 століття

Код КОАТУУ:8000000000

Населення:2 786 518 (1 червня 2010)

Площа:839 км²

Густота населення:3178 осіб/км²

Поштові індекси01000—06999

Телефонні коди:+380-44

Райони: 10

Міська влада

Адреса:01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36

Веб-сторінка:http://kmv.gov.ua/

Голова :Черновецький Леоній Михайлович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

УКРАЇНА БЕЗ ЦЕНЗУРИ

УКРАЇНА БЕЗ ЦЕНЗУРИ

 

Сьогодні 1 червня 2021 року.

У нашого колишнього товариша в Українському клубі а Літературному форумі Анатолія Горового, з ким чимало виступлено, проведено, перемовлено, випито а перекурено -- ювілейний вечір у Київській публічній бібліотеці імени Лесі Українки, з якою ми намагалися і дружити. і співпрацювати. і співпровадити -- і у нас се непогано виходило.

До одного моменту -- моменту істини.

Анатолій Горовий запросив голову правління Українського клубу Романа Кухарука на прямий етер, присвячений поетові Володимиру Кобилянському. Програма відбулася, хоча Горовий не вельми був до неї готовий. Та і я закрився. Але викладач Київського універсистету і -- за сусмісництвом -- посібник румунської розвідки у Київі -- Сергій Лучканин поставив провокаційне питання, мовлялечки, чи не уважає пан голова правління, же Ольга Кобилянська, Микола Устиянович, Сидір Воробкевич -- і вічно юний Володимир Кобилянський -- сприяли розвитку україномовної літератури Румунії? Я відповів добряче, мабуть, оплачуваному любителю чужої розвідки, же Румунія була окупантом і українські письменники, же творили на своїй землі, творили винятково українську літературу. Домнул Лучканин не заспокоївся, а  почав потрясати позицією чернівецького професора Володимира Антофійчука, мовляв, бачите -- авторитет. "Сей авторитет -- мовлю -- з Румунії не вилазить, сидить там на ґрантах, то мусить відпрацьовувати".

Програма пройшла. І Богу дякувати. Горовий був неудоволений, бо я зайняв го місце в літературі -- чи в передачі -- уже не пригадаю. Кажу: не треба запізнюватися, ти ж ведучий, друже. Де там. Закусив вудила.

Через тиждень Цензура Іванівна -- славна директриса оної бібліотеки -- скрушно мовила, же потратила три години свого достоцінного часу, аби повикидати з нашої програми дурниці.

Захист українських інтересів -- дурниці?

Ой ні.

1. Цензура заборонена чинною Конституцією.

2. Структури, які практикують прямі етери чи публікації, окремо маніфестують, же "позиція автора, ведучого чи гостя не завжди збігається з позицією структури". Чого б то Цензурі Іванівні так не написати?

3. Цензура унеможливлює добру роботу а довіру до прямих етерів.

4. Сергій Лучканин заблокував голову правління у фейсі, Цензура Іванівна бігенько вчинила з ним прямий етер -- начебто вибачення.

Тому ми припинили співпрацю з Бібліотекою.

Цензура Іванівна у злобі своїй незрозумілій повернула через Горового подарунки, даровані нами бібілотекоці а Цензурі Іванівні особисто.

Горовий полишився на позиціях Бібліотеки -- за цензуру. Тепер стало зрозуміло, як він виживав у радянські часи, чому не був репресованим. після цього святотаством є його лекції про дисидентів, зокрема, про маляра Опанаса Заливаху.  Бо у часи, коли Заливаха сидів у концтаборі, Горовий сидів по рестораціях і цьомав юних дівчаток, як він се любить. Він заявив, що готовий заради Бібліотеки покинути і УК, і Літфорум.

Ми не заперечуєме.

Хоч прикро.

Але принцип є принцип -- там де панує цензура, ні Українського клубу, ні Літфоруму нема а бути не може.

Романові Кухаруку написалася гарна п'єса:

http://litforum.com.ua/index.php?r=11&a=7918

 

 

Звичайно, у придворному театрі бібілотеки, де панують москвороті, її не поставлять.

І виставок у придворній галереї наших малярів а фотомитців нам годі чекати.

І презентацій наших книжок у придворній бібілотеці не буде.

І наших виступів на придворному ютюб-каналі теж не буде.

Тоді чому ми маєме фінансувати се придворство, сю жахливу цензуру зі своїх податків?

Не тямлю сього.

 

Василь Велимчий