ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

А В АСТАЛЬНОМ, ПРЄКРАСНАЯ МАРКІЗА, ВСЬО ГАРАШО... НЕДОБРЕ ВСЕ.


А В АСТАЛЬНОМ, ПРЄКРАСНАЯ МАРКІЗА, ВСЬО ГАРАШО... НЕДОБРЕ ВСЕ.

Після так званої «революції гідності» минуло достатньо часу,щоб українці нарешті належно оцінили результати. Ніколи ще ,навіть при Совєтах, навіть при кримінальному президентові Віктору Януковичу гідність українця не була так нахабно ,цинічно зневажена,втоптана,спаплюжена.

  Згадую як ще за часів Януковича,який обмовився, що мовляв він не може нічого згадати про голод в Україні 1929-1933років, визнаний в усьому світі видатний художник Валерій Франчук ,надрукував статтю-протест “Що робити з памятmю моєї мами ?»

Чи то з ініціативи Януковича,чи то з холуйського запобігання перед зеком вірнопіданннх чиновників розпочався процес позбавлення митця майстерні. Суди – пересуди та  Франчука холуї Януковича здолати не змогли. А тут якраз ця сама революція,та ще Гідності. І те. Що не змогли зробити прибічники Януковича,вдало завершили при владі ,яка прийшла в результаті революції.

 Майстерню забрали а на взамін запропонували кімнатку поміж юрконсультацією та якимсь торгівельним закладом. Кімната, в якій нестерпно  холодно взимку і також нестерпно спекотно влітку.

  Позбавивши митця нормальних умов праці, як кістку собаці, надали звання народного художника. Ось так брутально розтоптана гідність видатного майстра.

Що це,прикрий випадок?Непорозуміння?

О, ні. Це початок системної роботи по знищенню української культури. І віддзеркаленням цієї злочинної діяльності може слугувати доля Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

 На території Києво-Печерської лаври, з часу святкування тисячоліття хрещення Русі, існує два заклади заповідник та монастир. Пошук спільної мови, на той час, був природним. А головна суперечність виникла тоді,коли був утворений Київський патріархат Української православної церкви. Більшість музейних працівників,щодо цього факту,виявили патріотичну позицію. Монастир же опинився з доброї волі більшості ченців та особливо ієрархів в Московському патріархаті. Найбільш запекле загострення поміж музейниками та монастирською братією відбулося коли намісником монастиря став українофоб, доволі одіозний політик Павло.

  Те,що Павло пішов в політику від партії Регіонів,навряд чи кого здивувало. То справа особиста. Щоправда трохи дивно, чернець - політик? А от методи які обрав для боротьби з музейними  працівниками цей превелебний,були далекі від заповідей Христа.

  Був час ,коли цей слуга божий не побоявся взяти на себе гріх і виступити з відвертими прокльонами,запевняючи що вони дієві і хто турбується про своє здоров’я та життя не хай мають на увазі. Вочевидь цей вчинок гідний поганського чаклуна і посприяв кар’єрному зросту намісника монастиря. Тепер чернець Павло не лише   намісник але й митрополит Вишгородський.

Українська влада за своїм звичаєм зайняла делікатну позицію:не бачимо,не чуємо і знати нічого не хочемо.

 Коли прийшов до влади Віктор Янукович, монастир активізувався. Не лише на території монастиря але і заповідник почалися продавати книжечки »Руского  Мира». Хресні ходи з портретом – іконою Миколи другого та прапорами майбутньої ДНР та й трикольори подекуди майоріли.

Новим генеральним директором заповідника була призначена Марина Громова,яка й почала наводити новий порядок. Проте Громова не виправдала надій нової влади.

Певно їй все таки не вистачило цинізму, вповні руйнувати структуру заповідника не стала. То ж і пані Громову швиденько прибрали. А далі директорів тасували мов шулер карти. Під час цього тасування і з’явився не зрозумілий аудит-відділ,якась власна охорона пост першого замісника генерального директора,розповніли юридичний відділ та відділ кадрів. Словом почалася така вакханалія,що хоч святих винось.

Під час цієї веремії і з’явився на посаді першого заступника генерального директора Валерій Панченко. Деякий час Панченко залишався в тіні,займався комерцією,віджав музейну галерею Неф,яка на його думку мала приносити прибутки. Здогадайтесь кому?Взяв під свою держану руку кав’ярні. Тощо. Одним словом  -  трудове життя музейного, майже олігарха.

Та ось за протекцією сумнозвісного історика,щирого прихильника Вови Путіна Петра Толочка, генеральним директором заповідника став доктор історичних наук Любомир Михайлина.

   Спочатку у працівників Національного Києво -Печерського історико-культурного заповідника виникли деякі ілюзії. Ну не музейник, але ж доктор наук як не як. Любомир Михайлина навіть співчутливо вислухував пропозиції щодо новацій в музейній роботі та ще й заохочував до всіляких ініціатив. Здавалося, ось він золотий вік заповідника. Та дарма. То була лиш гра,фальш.

 А тим часом почав знищуватись заповідник. Почалась хитра,підступна, нелюдська розправа над людьми.

Як це робилось свідчить вчинок Любомира Михайлини відносно наукового працівника Людмили Демірської. Її вмовляли  перейти на контракт. Мовляв пиши сьогодні заяву а завтра прийдеш і будеш мати ще ліпшу посаду. Та на другий день Михайлина лиш руками розвів: Нічим не можу зарадити. Тетяну Кроху, чи не  найкращого екскурсовода звільнили вже інакше. Тут і підтасовка документів і безкінечні суди. Проте якими б не були продажними суди при Януковичу все ж визнали правду за Тетяною Крохою. А після революції ,тієї саме гідності. напевно Валерій Панченко все таки чогось та не пожалів. бо як і у випадку з Валерієм Франчуком нові і нібито не продажні суди все таки задовольнили претензії  дирекції заповідника.

 Що єднає Людмилу Демірську та Тетяну Кроху? Лиш одне – проукраїнська позиція. Дивні кадрові зміни відбулися в заповіднику після революції гідності. Та чи й справді дивні а не закономірні? На чолі  екскурсійного відділу була призначена Тетяна Ляшева член партії регіонів палка прихильниця Путіна,яка відкрито критикувала Януковича за недостатню рішучість в ті криваві дні. Чи потрібно пояснювати результати діяльності Ляшевої? Переслідування екскурсоводів – патріотів,зниження кількості відвідувачів.

 Після тієї революції найважче  прийшлось як раз тим працівникам які ту революцію підтримали. Вони ж наївні зібрали компрометуючі документи і передали Миколі Томенку. Та як раз Томенко і виявився найліпшим друзякою грошовитого Панченка. Тож про долю того документа можна легко здогадатись. Дарма що той же Панченко підгодовував тітушок Яка дрібничка.  Вінничани пам’ятають як Гройсман таких тітушок  возив до Києва .І то ні чого,нині прем’єр.

 А ці наївні працівники писали листи і в міністерство культури,і в інші державні інституції. Копії цих листів з нечуваною для чиновників оперативністю з’являлись в дирекції заповідника. Напевно що б дирекція не гадала на кавовій гущі:хто там наступний. А відповіді авторам часто, густо затримували,до звільнення.

 А Громадській організації « Український клуб» просто пощастило. Отримали відповідь на листа від Міністерства культури за підписом  заступника міністра Тамари Мазур.

 Згідно цієї відповіді, як в тій пісеньці: Все добре,прекрасна маркізо.

І  правда структурні підрозділи, про які  йшла мова у зверненні Українського клубу, діють ще з 2012р.Тобто створені ще при Януковичу і з того часу не мінялись. А сторожова охорона аж з 2000року і класно підмінює міліцію-поліцію не маючи на те повноважень. А так все добре,просто чудово .І щось в тому листі про законність платних послуг. Дарма що ті послуги до музейної роботи не мають ніякого відношення. От наприклад така національна гра: Хто далі пошпурить писанку. Все чудово прекрасна маркізо, тобто пані заступник міністра,це не блюзнірство ,це – креатив. І згідно вашої відповіді є в переліку платних послуг. Там у відповіді прекрасної маркізи чи то вибачайте заступника міністра є посилання і на міністерства фінансів та торгівлі. Он виявляється хто має піднімати економіку, музеї. А ми то наївні думали що основне  завдання музеїв збирати артефакти ,вивчати,зберігати та пропагувати їх. Ми то думали,що музеї такі як заповідник ,це той ланцюг ,який поєднує минуле та сучасне. Ми ж то наївно гадали ,що нація,яка позбавлена пам’яті не має право на майбутнє.

Які ж то ми наївні. Якщо тут свою роль відіграють міністерства торгівлі та економічного розвитку в купі з фінансами ,то рятуйся хто може ,економіка вже в гробу а тепер пора і за культуру взятись а то одне міністерство культури може і не справитись.

Все добре, просто чудово. Та пані  заступник міністра преді мною ще одна копія листа,щоправда адресованого генеральному директору Любомиру Михайлині. Лист від волонтера Лисиченко Наталії про знущання Ляшевої Тетяни ,під час екскурсії,над воїнами АТО.Про всяк випадок телефон Наталії 063-3022774.Директор відповіді Наталії так і  не зволив дати. То ж попрошу вас пані Тамаро ,все таки зам. Міністра , як не крути а культури.

 А так все добре, просто чудово. Звільняють  правда  більше сорока працівників, тих

Що мають досвід музейної роботи. Але ви не хвилюйтесь. Цифра буде в порядку. Можливо і у вас є такі добрі люди яких потрібно прилаштувати. То чого ж соромитись

Правда якось ті хресні ходи перетворились на таку собі бурю в стакані,вимагали Лаврської народної республіки. Міліція ревно оберігала ту бучу від киян. Щоб чого доброго не побили. Та ви так не хвилюйтесь пані Тамаро. Ніхто тих біснуватих і пальцем не торкнувся. А про інше…Воно вам що,болить?

Так що, все добре. Просто музейні працівники досить дивний народ.То в Миколи Томенка захист шукали,то у В’ячеслава Кириленка, то у Євгена Ніщука а тепер  і у вас шукають. Напевно забули діагноз Симона Петлюри: Не так страшні московські воші, як українські гниди.

А так, все чудово. От деякі ворожі  елементи шпиняли у своїх жалобах Валерія Панченка, що той не має відповідної освіти. А тут його дружина народила і зрозуміло пан  Валерій пішов у декретну відпустку.А  повернувся з декрету чоловік вже дипломованим. І  в двадцять першому столітті на святій лаврській землі відбуваються дива.

На жаль такі  дива відбуваються не тільки в цьому заповіднику.

А все інше, добре, просто чудово. От лиш ,навіщо останню революцію ,назвали Революцією Гідності?

Анатолій ГОРОВИЙ,

Експерт Українського клубу.