ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

ММ ОБСЄ vs МО У

ММ  ОБСЄ vs  МО У

Моніторингова місія ОБСЄ щоп’ятниці звітує про конфлікт на Донбасі, в українському кризовому медіа центрі. Однак поширення наданої речником місії інформації вітчизняними ЗМІ вкрай обмежене. Основний масив інформації подається з посиланням на Міністерство оборони України, добре відомі нам звіти речника Лисенка у тому ж кризовому медіа центрі. У чому ж причина подібної редакційної політики? Припускаю що у демократичності вітчизняних ЗМІ, дотримання ними  відповідальної позиції донесення до глядацької, читацької й слухацької аудиторії об’єктивної інформації.
              На перший погляд суть демократичної політики у царині інформації складає правило: чим більше джерел інформації, тим більшою постає можливість у споживача скласти об’єктивне враження про події. Але, життя усе більшою мірою переконує нас у тому, що задля об’єктивності необхідно враховувати вимогу  критичності. Котра хоча і поступається популярністю таким принципам полемічності як колегіальність, право вето, і таке інше, але поза якою учасники дискусії, якими є усі споживачі інформації, постають перед небезпекою маніпуляцій довірою недобросовісним комунікатором. Котрий нехтуючи вимогою критичності оглушає дискусантів нескінченним мейнстрімом повідомлень. Замість узгодженості і взаємодії поширює непевність і розбрат, які є протилежністю демократичній дискусії. У чому ми можемо переконатись на прикладі інформаційної війни розгорнутої Кремлем проти свободи слова.
                  НАЦІЯ із зацікавленням моніторить інформацію спостережної місії ОБСЄ,  може поділитись із читачами деякими спостереженнями за основними інформаційними посилами місії.  
                Зокрема речник Місії, Александр  Хуг зазначає, що загибель військових з обох сторін і серед мирного населення можна було б уникнути якби від лінії зіткнення було остаточно відведене важке озброєння. Зі слів речника, сторони протистояння відмовляються неухильно дотримуватись логіки перемир’я через недовіру, що супротивна сторона використає послаблення. Подібний посил практично є лейтмотивом спостережень місії на лінії зіткнення (порівняйте із центральним концептом повідомлень Міноборони: незаконні збройні формування вкотре завдали ударів по українським військовим, із застосуванням забороненої зброї, по напрямкам…). Цілком зрозуміла позиція місії, котра створена з метою спостереження за дотриманням добровільно взятих сторонами зобов’язань. Завдання місії і полягає у тому щоб нейтрально спостерігати і нейтрально доповідати. Але чи розповсюджується вказана нейтральність до спостережливості  за подіями на Донбасі на громадян України? Аж ніяк.  наша заангажованість у те на яких умовах будуть розведені війська напряму відповідає  задачам забезпечення закону, безпеки і суверенних інтересів Української нації, які є невід’ємним компонентом мирного процесу, запорукою його успішності і підґрунтям перемир’я і його ефективності. Від нашої заангажованості  і від того наскільки ми зуміємо відстояти наш погляд на події на Донбасі перед світовою спільнотою залежить мир на Донбасі.
                  Наша з вами, шановні громадяни України заангажованість, накладає відбиток на визначення сторін конфлікту. Супротивник це – загарбник, окупаційні війська (проросійські бойовики, терористичні угруповання невизнаних ЛДНР, тощо), яким протистоять збройні сили України, що накладає на уряд України обов’язок нейтралізації загарбника, і ми очікуємо відображення цієї задачі у оборонній риториці.   Секрет об’єктивності і демократичності Українських ЗМІ в орієнтації на надійні, компетентні щодо питань безпеки джерела інформації,  в першу чергу на Міноборони країни. Дотримуючись цієї виваженої політики ЗМІ реалізують демократичну функцію громадянського контролю над дотриманням державою безпекової складової національної політики.  Українські ЗМІ долучаються до створення вільного інформаційного  загальноєвропейського простору, збільшуючи рівень критичності інформації до належного.  Поза яким звертання до незалежної і нейтральної інформації моніторингової місії ОБСЄ спотворює і обмежує рівень вільної і дійсно демократичної суспільної дискусії.
                  Річ у тому, що речник місії, як і речник Міноборони мають не лише медійне обличчя і бали публічної привабливості, а представляють політичні структури, легітимність  яких якісно різниться. Саме Україна є тим суб’єктом який володіє всією повнотою правосуб’єктності у міжнародних відносинах, водночас стороною котра зазнала зовнішньої агресії, військової інтервенції і політичного втручання у внутрішні справи держави.  Що належною  мірою підвищує статус українських структур як постачальника інформації, порівняно із іншими джерелами. По друге статус моніторингової місії  навпаки, втрачає рейтингові бали громадянської довіри через невизначеність ОБСЄ відносно подій на Донбасі. Бо власне ОБСЄ, за статутом Організації, покликана реагувати на небезпеку військового конфлікту в регіоні, у тому числі засобами превентивного упередження.   Невміння адекватно відреагувати на конфлікт довкола Українського Донбасу змусило Організацію поступитись компетенцією з безпекових питань іншим добровільним міжнародним структурам, наразі Норманській групі, Мінському формату, котрі займаються питаннями безпеки, створенням формату здатного розв’язати конфлікт на Донбасі, чи принаймні вказати на перспективу, і побіжно розв’язати кризу що спіткала ОБСЄ. Тож Моніторингова місія, є спостережною місією, нейтральною стороною відносно конфліктуючих РФ і України, але не нейтральною відносно самої ОБСЄ. Моніторингова місія ОБСЄ є стороною зацікавленою у реабілітації іміджу ОБСЄ, як Організації здатної розв’язувати проблеми безпеки. За цим прагнення стоять великі амбіції, інтереси і можливості, окрім того й інтереси країни-агресора, РФ, котра  має і використовує свій потужний вплив як в межах Організації, так і на її окремих членів. Тож Місія котра здійснює моніторинг подій на Донбасі, лише формально незалежна, фактично вона є «сірою» Організацією, легітимність якої варіюється у залежності від  довіри, яка у нашій країні, якщо спостерігати за ефіром вітчизняних ЗМІ, близько нуля. Та очевидно, що дотримання подібного статус-кво у доборі інформації у закордонних світових медіа може різнитись.
                 В решті ми, громадянське європейське суспільство,
потребуємо спільної й ефективної системи колективної безпеки, відновлення авторитету ОБСЄ, подолання кризи, яку зараз переживає Організація у зв’язку з подіями на Донбасі і Криму. Рівною мірою від того наскільки успішною буде реформа Організації, діяльною участь у розв’язанні конфлікту, залежить і рівень безпеки і співробітництва між європейськими народами і рівень довіри суспільства до її проектів, моніторингової місії зокрема, і її присутність у демократичних суспільних мовниках.

                    Ігор ФІЛІПЕНКО