ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

ЧЕРЛЕНА МАДОННА

ЧЕРЛЕНА МАДОННА

 

Черлений, кумачевий, кармінний, шарлаховий і багровий— це лише одна барва, символ єдиносущних свободи і помсти. Свобода свята і кривава, як і святість, скроплена кров’ю.

«Йде вояк, закутий в зброю, щит черлений на руці», — наспівував Олесь.

«Лисиці брешуть на черлені щити», —накладав боян віщії персти на живії струни у «Слові о полку Ігоревім».

Мадонна завжди лілова, кольору слонової кістки, але відколи черлена?

Багровий – прокляття пекельного самозречення, покладене життя на прокладену власноруч життєву гільйотину. Це Багряний нашої літератури з обсмаленими комами, але вцілілою крапкою на лінії найбільшого опору. А перед крапкою – жінка, черлена мадонна, яка полювала на тигрів.  

Багряного несамовито ніс червоний дракон, сонм червінькових чекістів налипав протруєним роєм. Ударившись об мур вифарбленої в красивий колір підлости, Багряний зоставсь багровим бунтарством у своїй «Ave Maria», черленій мадонні.

Червономорді, червонопикі келихи зі скислим бордо не перестріли нестримну поетку вогненних меж, жінку зі жмутками мечів у долонях кольору гірського молока. Теліга…Черлена мадонна «Вісниківської квадриги»…

Рум’янолица цнота у калиново-малиновім народництві і постала у повстанській бравурності червоношлика бестія – однаково Маруся. Отаманка Олександра Соколовська заливала магмою злости червоних зайд, кровавила ковилу, повенила, юшила кров’ю заграву незалежного світання.  Черлені мадонни маковими зернами розсіяні розсипами повстанських небокраїв.

Черлені мадонни у порфірах, пурпурових шатах на шляхах, встелених червінцями…Їх ненавиділи, бо вони шарували мистців і робили з них фриз. Ув їх очах мадонни ставали відьмами, що їх належало б спалювати на вогнях інквізицій. Мадонни миготіли демонами, але почасти в уяві. Бо для усіх шпарин усесвітнього гамору демонічні жінки сходили на іконостас, п’єдестал найвищої любови, планетарно океянічної. Богоматір, Мадонна спопелілого Врубеля, та, що ступала по землі ногами, стала підіймати в пломенисте небо. Кармінна Мадонна Врубеля із неповторно жаскими очима у гранатовій одежі… Червоно обезбарвлені вуста паленіють дотепер мовчазним кричанням…

Черлена мадонна ридала, коли Вельзевула у кармазинових наліпках морив скитські землі голодом і розпинав мором, як Пилат у кармазиновому плащі видавав Христа.

«Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя//. Жінко, печалі!//Ви дивились в майбутнє — у смерть і наругу — //І дитя їм несли, бо ваш поклик — нести. //І надію, і жах, недовір’я і тугу //Ви простерли з очей в нерозумні світи….Ви стомились, Мадонно... (1959.)» – тужить Вінграновський перед черленною Мадонною.

Тужимо ми перед черленою скривавленою Дівою, бо це та кримська й донецька земля, прошита червоною ниткою, скоцюрблена під мечем Дамокла.

Черлена Мадонна з іконостасів, з повстанських небокраїв та поетичних інквізицій, а ще та,… посеред нас, … маленька жінка із сяйвом духа, за плечима якої і дим, і страх, і гнів. Їй суджена краса... і світ щоденних нечистот й облуди. Заплющені вічі, складені руки і собор душі під порепаним плащем.

Ефемерні дешеві чорнила кладуть відбиток на непорочній вічності, але дарма...Навіть черлена Мадонна прекрасна, бо вона Мадонна...І так буде завжди. Et nunc et semper et in saecula saeculorum.

Андріана Біла.


Репродкція роботи Людмили Раштанової ДІВА МАРІЯ