- 1. Чи можете Ви чітко означити своє місце у літературі?
Амплітуда коливань в оцінці своєї ролі у літературі досить велика: від думки, що я узагалі не маю ніякого стосунку до літератури, і завтрашній день геть зітре навіть згадку про те, що жила така людина і пописувала собі вірші, – до упевнености, що маю там якийся свій маленький куточок, який з часом стане помітним не лише близьким знайомим, а ширшому колові поціновувачів поезії. Остання думка властива усім творчим людям – їм дуже хочеться вірити, що вони недаремно щось створюють і що се комусь потрібно, опріч них самих, а тим більше, буде потрібно комусь у майбутньому.
- 2. Ставлення до клясики. Кого бракує у літературному обігу?
До класики ставлюсь як до святого писання, а до самих класиків – як до уже утверджених «богів». Мабуть, саме їх в обігу і бракує через засилля сучасної дуже ріжної за художнім рівнем літератури. На класиків моляться, але читають мало. А ще багато літераторів так і лишилися «непризнаними богами». Бракує не те, що їхніх творів у обігу, а навіть знань про них.
- 3. Чи бракує Вам ринку продажу книжок та ринку авторського права в Україні?
Не бракує – скористатися б хоча б тим, що маємо. Бракує, скоріше, ресурсів для просування своїх творів на сучасний ринок.
- 4. Охарактеризуйте стан сучасної української поезії, назвіть імена.
Десь вивела для себе таку статистику: поезію читають 1% люду, а пишуть 5 %. Це не парадокс. Відомо, що багато поетів чужої поезії не читають.
Хтось, можливо, скаже, що поезії не буває забагато. Але, певно, буває. У сьому пістрявому різнокольоровому морі часто губляться, на жаль, справжні таланти через надмір у ньому шумовиння, піни, нездорових амбіцій. А імена? На першому місці серед сучасників для мене Ліна Костенко, люблю поезію Бориса Олійника, Дмитра Павличка (раннього), Ірини Жиленко, Ганни Чубач, Леоніда Талалая, Тамари Севернюк; з поетів, народжених у 50-х, 60-х – Анатолія Кичинського, Оксану Пахльовську, Оксану Забужко, Лялю Рубан, Юрія Іздрика. Симпатичний поет-бард Ігор Жук. Нещодавно відкрила для себе глибину поезій Сергія Жадана, якого раніше не любила і не розуміла. З молодих цікаві для мене Світлана Дідух-Романенко, Оксана Самара. Не називаю імен поетів-літфорумівців, хоча тут є поети досить високого рівня. А взагалі, люблю Поезію будь-якого авторства.
- 5. Охарактеризуйте стан сучасної української прози, назвіть імена.
Безліч творів, безліч імен. На поверхні, у полі найбільшої популярности, не завше вартісне. Стихія. Цікавих авторів багато. Нецікавих – ще більше. А в пам’яті відклалися враження від прочитаних творів Катерини Мотрич, Ірен Роздобудько, Валентини Мастєрової. З молодих – Катя Бабкіна.
- 6. Охарактеризуйте стан сучасної української драматургії, назвіть імена.
З сучасною драматургією не знайома.
- 7. Чи здатна українська література не просто вижити в лавині бездуховності, яка вкотре захопила спільноту, а створити індивідуальні стації спротиву?
Гріх не вижити. Були й страшніші часи. А про лавину бездуховности… У теплицях зростають досить хисткі, неміцні рослини. Сила виростає ув спротиві. За третім законом Ньютона дія рівна протидії.
- 8. Яким Вам бачиться майбутнє української літератури?
Чудовим, якщо люди навчаться відділяти зерно від лушпиння. А мусять таки навчитись.
Тетяна Шпичук,
м. Київ, 19.07.2019