ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
РОЗМОВИ

Сергій Головатий: Конституція – для мене це світська Біблія

Сергій Головатий: Конституція – для мене це світська Біблія

Про те, як приймалася Конституція, вже вибудовано окремий історичний сюжет. Втім завжди цікаво послухати, як народжувалися найбільш резонансні статті. Про це ми говоримо з учасником Конституційного процесу, юристом-конституціоналістом Сергієм Головатим.

– Сергію Петровичу, які статті Конституції є вашими авторськими?

– Є такі статті, якими я дуже пишаюся. Це восьма стаття про верховенство права. На той час ніхто не розумів і не знав, що це таке. Їй чинили сильний опір комуністи та соціалісти, вони хотіли записати принцип верховенства закону, який випливає із теорії Вишинського, сталінського прокурора, за яким: головне – закон, а не право. Плюс стаття десята – про статус української мови, як державної, і переведення й надання російській мові статусу мови національної меншини. Це моя формула. Окрім всього іншого, як член Конституційної комісії всіх періодів, крім Януковича, я мав вплив на інші формули. І зараз я в Конституційному процесі.

– Я читала, що під час цієї ночі був драматичний момент, коли сперечалися, як писати: народ України чи нація?

– Це преамбульна частина. Дуже гарна, красива, правильна частина. Там зафіксовано право української нації на самовизначення. А воно також є у Акті про Незалежність, до якого я безпосередньо приклав руку. Я записав у Акті про Незалежність слова: «Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні». Це мої слова: «Від князя Володимира Великого». Цього в проекті Акту, який напрацював переді мною Левко Лук’яненко, не було. У нього було, «продовжуючи традицію державотворення від Української Народної Республіки». І я з ним навіть у кулуарах мав суперечку. Я кажу, пане Левку, ми, якщо ми так запишемо, то вийде, що до УНР у нас не було нічого. Тому давайте вести відлік нашої традиції державотворення від князя Володимира Великого. Я власною рукою це виправив. Цей документ у мене вдома зберігається. І тоді ж, відповідно, в Конституцію ми цю формулу запозичили, що це багатовікова історія українського державотворення, на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення. Розумієте, тут дві формули поєднані. Тому, отака вийшла, ніби і якась дуалістична фраза: «Конституція приймається, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення». Слова і «нація» і «народ» присутні, але тут немає протиріччя. Бо, дійсно, нація сама має право на самовизначення, але на той час, коли відбувається самовизначення, не можна заборонити тим, хто на цій території, де й живе українська нація і входить в територію цієї країни, позбавити цього права. Тому вони, так само, беруть участь у творенні держави, заснуванні держави. З точки зору теорії права чи конституційного права немає ніякого протиріччя. Український народ – це політична нація, охоплює всіх громадян. А українська нація – це етнічна ознака. І вона засновує свою національну державу.

 

– Багато людей, які були тоді в залі, кажуть, що у нас еліти не вміють домовлятися, втім сварять Конституцію.

– Звичайно. Я завжди це кажу, що не можна гудити текст. Справа не в тексті, хоча так само, якщо формули конституційно не досконалі, то тоді вони породжують і вади. Але не можна фетишизувати, не можна робити фетиш із норм самих. Бо норми, вони в принципі мертві, вони на папері. А щоб вони діяли, то це залежить від того, як їх запускає людина. Людина, яка на посаді Президента, депутата, уряду, інших. Тому оці всі речі й забезпечують дієвість Конституції – досконалість норми і відповідні до норми дії людини, посадової особи. У зв’язку з тим, що у нас надзвичайно низький рівень політичної культури, юридичної культури, знань, у нас суспільство за навіть ці 25 років, я б сказав, деградувало. Надзвичайно низький рівень моралі, тому що за ці 25 років взагалі не було стратегії на утвердження моральних цінностей, таких як совість, справедливість, чесність, порядність. Здається, на перший план висунуто одне: гроші, гроші.

А щодо еліт… Я не вживаю до наших депутатів, міністрів і всіх інших слово «еліта». Це не еліта. Ми можемо на кожному кроці побачити банери «елітне будівництво», «елітні будинки». А там живе еліта? Там живуть бики, вибачте, там живуть хами, жлоби, ось в чому справа. Це елітний будинок.

Важко йде процес впровадження європейських стандартів, які виникли, розвинулися і усталилися навіть у суспільствах з набагато вищою культурою. Там такі норми як справедливість, порядність, чесність, доброчесність працюють, а у нас люди сміються, коли ти запитуєш, де твоя совість.

Це складні трансформаційні процеси. Але щодо винуватості еліт та пересічних громадян. Конституція – це світська Біблія для мене. Кожний раз на проповіді священик щось каже вірянам, щоб дотримуватися Божих заповідей, десяти всього-на-всього. Вони їх дотримуються? Ні. У церкві хреститься, а вийшов за церкву, все, вже й матюкається, і не поводиться як слід, і бреше, і ще щось. То що, Біблія винна, христове вчення винне? Так само Конституція винна? Ні.

 

– Мені колись серйозний аналітик європейського центру казав у 2004 році. Ваша помаранчева революція надихає, але ви порушили Конституцію, і у вас нічого не вийде, через півтора року будуть розчарування, бо це містика порушення Конституції, так він казав. Потім був 2010 рік, коли з тої Конституції познущалися. Ви погоджуєтеся, що є зв’язок між порушенням Конституції та неуспіхом?

– Я погоджуюся. Нині виповнюється 20 років, як була ухвалена Конституція 1996 року, 28 червня 1996 року. А нещодавно ми голосували за конституційні зміни – 3 червня 2016-го. Тобто ми змінювали конституцію через майже 20 років без трьох тижнів. Оце дві історичні точки чи два історичні дні, коли можна говорити про легітимність конституційного процесу. І тоді, 1996 року це відбулося в повній відповідності до положень Конституції УРСР 1978 року щодо її ухвалення. І зараз оцей розділ правосуддя був ухвалений у конституційний спосіб, все решта, що було у цьому міжчассі за 20 років, 2004 рік – помаранчева революція, коли ухвалили зміни, які готував Медведчук, Симоненко, Мороз, комуністи, потім грудневе рішення Конституційного Суду 2010 року, яке було використано для того, щоб почати жити тим режимом, який очолює Янукович, за Конституцією 1996 року, як і в часи Революції Гідності в 2013 році багато що було здійснено в нелегітимний спосіб. Верховна Рада не могла ухвалити рішення про зміни Конституції звичайним законом. Це все квазі-легітимні способи, вони впроваджувалися в ті періоди, коли була та чи інша політична сила при владі для своїх інтересів чи для досягнення своїх політичних цілей. Цього разу оці 335 голосів – це високий рівень легітимності, не була порушена процедура ухвалення, що перше читання, що друге читання, текст готувався експертами, тричі був на висновку Венеціанської комісії, майже все було враховано. 335 голосів. Якщо порахувати скільки голосів «за» і скільки голосів «проти» чи «утрималися», то ви побачите, що це десь близько 80 відсотків «за», розумієте? Бо у нас сьогодні депутатів десь 420, здається, без Криму і східного Донбасу.

 

 

Розмовляла Лана Самохвалова, Київ

Фото: Укрінформ