ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Чернівецька
область
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Назва:Буковина

Утворена:7 серпня 1940 року

Код КОАТУУ:73000

Населення:904900

Площа:8097 км²

Густота населення:113,46 осіб/км²

Телефонні коди:+380-37

Обласний центр:    Чернівці

Райони:11

Міста обласного значення:2

Міста районного значення:9

Райони в містах:3

Смт:8

Села:398

Селищні ради:8

Сільські ради:252

Номери автомобілів:СЕ

Інтернет-домени:chernovtsy.ua; cv.ua

Обласна влада

Адреса:58010, м. Чернівці, вул. Грушевського,1

Веб-сторінка:    

http://www.oda.cv.ua

Голова ОДА:Папієв Михайло Миколайович

Рада:    Чернівецька обласна рада

Голова ради:Шилепницький Іван Орестович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

Дмитро ЛЕОНЧИК: ДАЛІ БУДЕ. А БУДЕ ДОБРЕ…

Дмитро ЛЕОНЧИК: ДАЛІ БУДЕ.  А БУДЕ ДОБРЕ…

 

 

На запитання інформаційного агентсва УКРАЇНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КЛУБ НАЦІЯ відповідаєактор і режисер з Чернівців Дмитро ЛЕОНЧИК.

 

 

  1. Дмитре, що тебе сподвигло на здобуття професії театрального режисера?

Усе просто --  непереборне бажання ставити вистави. У цій справі, якщо можеш цим не займатися, то краще не займатися. Щоб перетворити хобі у професію, треба учитися. У кого учитися -– теж дуже важливо. Мені з цим пощастило.

 

  1. Трунова – зрозуміло. Що своє запропонуєш театрові а – ширше – глядачеві?

Тамара Вікторівна Трунова  зробила найголовніше для мене – перезавантажила мій мозок, бо  до знайомства з нею він був закутаний у щось некорисне. Вона дала напрямок. Шлях прокладаю я свій, відбір будівельних матеріалів -– за мною. Художній рівень конструкцій та їх надійність –- суто моя відповідальність.

Театрові важко запропонувати щось нове, бо усі ми зараз живемо у період  post-усього, коли уже усе винайшли і придумали. Нічого нового не скажу, бо мене, як і багатьох инших у театрі, цікавить дослідження та аналіз дійсности. Тому я не знаю, що ще я можу запропонувати глядачам, крім діалогу на теми, які нам сьогодні резонують. Хочеться, щоби театр не був розважальним масовим святом, аби «тупо» відпочити,а й заходив у простір більш глибших та тонших матерій.

 

  1. КАРПАТСЬКИЙ РАЖ – чому саме ся п’єса?

 

Вистава «Карпатський раж» за п’єсою «Екологічна балада» Ольги Мацюпи.

З п’єсою я ознайомився у 2019 році. Вона зацікавила своїм гостросоціальним сюжетом і своєю живою мовою з гуцульським діалектом у поєднанні з ненормативною лексикою. Також я відмітив у тексті унікальний стиль висловлювання авторки, який притаманний і иншим її п’єсам. Сприймаю цю п’єсу як «гойдалку» смішного та трагічного, реалістичного, сюрреалістичного та ґротескового, саме це справило на мене сильне емоційне враження. Топові сцени мого першого враження, коли з шиплячого телевізора «Електрон» з’являються лісоруби-пропаґандони, які  гекзаметром, наче зонґи у Брехта, виспівують своє  про катастрофічну екологічну ситуацію в Україні.

У лютому 2020 року в Чернівецькому театрі ім. Ольги Кобилянської  я разом з акторами театру поставив перформативне читання п’єси «Екологічна балада». Після читання було бурхливе обговорення п’єси, тем та проблем, які вона порушує. Глядачі говорили, що хотіли би побачити цю п’єсу на сцені нашого театру.

 Головний персонаж п’єси Микола хоче домогтися справедливости, це почуття мені особисто як людині дуже близьке по життю. Постановка цієї п’єси – це спроба знайти відповідь на питання: «чи є сенс боротися з вітряками?».

 

 

  1. Як складалися стосунки з авторкою п’єси?

 

Стосунки склалися дуже добрі. Було спільне розуміння акцентів п’єси, які сьогодні варто було підкреслити і тих, які добре було б розмити. Деякий текст Оля дописувала по ходу постановки, деякий пропонувала забрати. Оля надала мені повну свободу, щодо скорочення тексту. Оля - людина, з якою хочеться продовжувати співпрацю надалі -- була би можливість.

 

  1. Що складніше – бути актором чи режисером?

 

Це дві різні професії. У кожної свої складнощі, свої муки та радости. Робота режисера з актором – один з найскладніших і найцікавіших етапів утілення задуму вистави. Багато залежить від рівня довіри між режисером і актором, від їх уміння та бажання розумітися, занурюватися та відкривати один одного.

 

  1. Складні декорації-конструктор, умовність дії, матюки, діалект, невербальний театр, музика – як удалося перейти усі отсі підводні камені?

 

Через занурення у драматичний матеріал та сьогоднішню дійсність нашої країни.

 

  1. Актори як творці характерів… Що від себе а що від режисера?

 

Усе тільки від персонажа. Якщо від себе, то це, як правило, мимо. У цій справі стороннє дуже рідко приживається. Моє завдання -- відмовлятися і відмовляти від «притягнутого за вуха», від галюцинацій. Ми спільно шукали приховане справжнє. Я не розділяю знахідки режисерські чи акторські, це спільна робота, але право відбору завжди залишається за режисером.

 

  1. Якщо Чернівецький театр не затвердить тебе на вакансію режисера, що чинитимеш у сьому разі?

 

Прийму  це як усесвітню несправедливість, яку треба виправляти!))))

Все рівно буду шукати можливості для постановки вистав, якщо не у Чернівецькому театрі,тоді в інших театрах світу)))

Але буду у Чернівецькому.

 

  1. Чому театр не працює на розкрутку вистав, акторів, авторів, режисерів, капельмейстера, оркестру?

 

Я би не сказав, що зовсім не працює. Були різні періоди у театрі, більш і менш удалі сезони. Уважаю, що сьогодні треба не закопувати театр, а відкопувати, не добивати, а відроджувати. Так, періодами театр перебував у творчій стаґнації, але сьогодні я відчуваю, що у Чернівецькому театрі починається новий період. Те, же зараз у репертуарі театру з’явилася вистава з  гостросоціальною сучасною українською драмою авторки Ольги Мацюпи –- величезний прогрес, «стрибок», новий етап, а значить театр розвивається, не стоїть на місці. Зараз важливо не зупинятися.

 До речі, у театрі є з ким працювати у напрямку та розробці піар-контенту. До вистави «Карпатський раж» ми разом з нашою піар-менеджеркою Анґеліною Кірнадз відзняли серію відео-роликів з персонажами вистави, у яких вони своєрідно запрошували глядачів на виставу. Як на мене вийшла дуже кайфова робота на пристойному рівні, ще й без додаткового фінансування, що у теперішній ситуації теж дуже важливо. А головне, це про те, що є з ким працювати, просто має бути діалог, бажання, а не постійне перекидання на когось иншого відповідальности за власну неспроможність.

 

  1. Проблема наповнености театральної зали: се негнучкість білетної системи чи відсутність коштів на рекламу?

На наповненість зали впливає багато факторів. Карантинні обмеження, наприклад. Довгий час ми не грали вистави, а коли почали, то люди уже і звикли жити без театру, зараз воєнний стан і є теж обмеження. Тому наразі час повернення тих глядачів, які колись від нас пішли і залучення нової аудиторії. Усе це залежить від різноманітности репертуару, якости та художнього рівня вистав, використання піар-технологій. Мусить  бути розуміння і того, що театр це історія не про суцільне заробляння коштів, театр успішний, якщо він балансує.

Наприклад, є вистави на які не валить натовп, але іде елітна публіка, яка ніколи не буває у більшости. І вистави такого класу теж мають бути у репертуарі.

 

  1. Чому жіночки при вході мовлять «гарного відпочинку» замість «гарного перегляду»? Бо ж КАРПАТСЬКИЙ РАЖ не є відпочинком. Се радше співбіль а співтворчість глядача з акторами а режисером. Хіба ні?

 

Я вже виправляв наших контролерів-білетерів. Вони у нас дуже хороші і здібні, тому обов’язково оволодіють цими тонкощами. Їх навіть звинувачувати не можна у цьому. Я нещодавно побачив інтерв’ю, у якому режисер запрошує на виставу, щоби відпочити, то що ми хочемо від білетерів….

 

  1. Що далі? Що побачимо на кону – і де? – від режисера Леончика?

 

Зараз можу сказати єдине – далі буде... І буде добре. Буде перемога України і перемога сучасного українського театру! Буде жити колектив Чернівецького театру, який я люблю усім серцем і буду робити усе, що у моїх силах для його блага! Після 24 лютого змінилося все: пріоритети, цілі, поняття, проявилися справжні обличчя та наміри. Сьогодні життєво важливо - об’єднувати, зцілювати, а не роздирати.

 

  1. Що побажаєш нашим читачам?

 

Бажаю здоров’я та сил вистояти кожному українцю по усіх фронтах заради перемоги України! Слава Україні!

 

Героям слава.

 

Розмову провів Василь Велимчий