ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Січеславська
область
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Назва: Січеславщина

Утворена:27 лютого 1932 року

Код КОАТУУ:1200000000

Населення:3 423 919

Площа:31 914 км²

Густота населення:105,5 осіб/км2

Поштові індекси49xxx, 50xxx, 51xxx, 52xxx, 53xxx

Телефонні коди:+380 56

Обласний центр:Дніпропетровськ

Райони:22

Міста обласного значення:13

Міста районного значення:7

Райони в містах:18

Смт:46

Села:1438

Сільські ради:288

Номери автомобілів:AE

Інтернет-домени:dp.ua

Обласна влада

Адреса: 49004 м. Дніпро, пр. Кірова, 1

Веб-сторінка:http://www.adm.dp.ua/

Голова ОДА:Вілкул Олександр Юрійович

Рада:  Дніпропетровськаобласна рада

Голова ради:Удод Євген Григорович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

Олег ЦАРЬОВ: власник – перший серед рівних

Олег ЦАРЬОВ: власник – перший серед рівних

Який найяскравіший спогад Вашого дитинства, про який хочеться згадувати?

       Насправді, дитинство є доволі широким проміжком часу й відповідно можна згадувати чимало моментів. Я ріс у селі в бабусі, що лишило по собі дуже багато приємних моментів…

Як Ви обирали професію, хто на це впливав?

       Мене назвали в честь фізика із фільму «Йду на грозу» . Там одного із героїв звали Олегом. В свою чергу у школі я легко розумів фізику, математику, хімію. Перемагав у обласних олімпіадах та республіканських із цих дисциплін. Тому поїхав до Москви на навчання до Московського інженерно-фізичного університету. Був старостою групи, отримував стипендію імені Леніна, завершив навчання із червоним дипломом. Й донині фізика та математика даються мені цілком легко. Не дивлячись на мою зайнятість політикою, вся та інформація не вивітрилася із моєї голови.

Що Вас привело у політику?

       Я працював директором Дніпропетровської паперової фабрики. На певному етапі своєї роботи контролюючі органи підвищили свої вимоги поза розумні межі, що провокувало з мого боку ряд відповідних дій. Зокрема, я пішов у парламент з метою написати ряд законів по захисту прав особи та спрощення оподаткування. Частково я досягнув поставлених цілей. Я  один із авторів закону «Про 13-ти відсотковий податок». Безумовно, що перелік законопроектів, які не пройшли до парламенту, значно більше. Під час президентських виборів 2004 року бажаючих взяти участь у роботі штабу Віктора Януковича між другим та третім турами було небагато, тому я очолив штаб у Дніпропетровській області й відтоді тривалий час був обласним керівником партії  Регіонів.

Які події вплинули на вибір Вами Партії регіонів?

       Я зовсім не сприймав та не поділяв усю ту команду, з якою Ющенко йшов на вибори та всі його гасла. Тому команда Януковича була єдиною можливою альтернативою на противагу Ющенкові.

Ви маєте досвід роботи у різних комітетах Верховної Ради. У якому були найбільш ефективним?

       У комітеті економічної політики. Це був перший комітет, у якому я працював, як мажоритарний депутат. Й це повязано не із комітетом, а із парламентом. В той час, коли діяла система мажоритарних депутатів, то парламент працював законним чином, а вже нині став органом боротьби за владу, найбільшою мірою законодавчою. Більшу частину часу проводжу в межах свого регіону, що стало основною формою моєї діяльності. Тому тепер я значно меншою мірою працюю у законодавчій сфері.

Що треба зробити, щоб підвищити якість роботи Верховної Ради?

       Дії тут очевидні. Або нам варто зробити відкриті списки, щоби люди бачили за кого віддають свої голоси. Й також варто розглядати можливість вибору непартійних депутатів, що зрештою не буде перечити Конституції. На сьогодні ж, на жаль, багато існує суперечливих моментів, які обмежують права виборців щодо голосування по кандидатах до парламенту.

Як Ви прокоментуєте чималу кількість представників бізнесу у Верховій Раді. Як це впливає на її роботу?

       З одного боку до парламенту люди обирають кращих та успішних. На превеликий жаль, після розвалу Радянського Союзу у нас це асоціюється із великими грошима. Я не вважаю це правильним – лише констатую факт. Тому можна зрозуміти, коли обирають багатих та успішних – з одного боку. Але не секрет, що за мажоритарних та партійних виборів, які сьогодні проходять, у всіх бажаючих, які хочуть бути вибраними, відсутня та сума, яка потрібна для відповідного результату.

Якби не політична робота, чим би займалися?

       По-перше, продовжував би керувати підприємством, яке очолював до парламенту. І якби у нас було дещо інше суспільство, то я б із великим задоволенням займався своєю фізикою.

Ви працювали у бізнесі та політиці. Яка різниця між цими двома сферами?

       Політика істотно різнилася від мажоритарної й нинішньої, тому це настільки суттєва різниця із бізнесом, що доволі складно порівнювати. Тогочасний мажоритарний парламент та бізнес поєднувала достатня незалежність. Бізнес та гроші дають людині змогу бути незалежними.

Ви вважаєте себе самодостатньою людиною?

        В якому сенсі?

Чи можете Ви втілювати власні плани, не зважаючи на фактори політики? Чи маєте можливість для маневру у політиці та повсякденному житті?

       Я думаю, що з віком та надбанням родини, дітей, людина стає більш відповідальною за свої вчинки та меншою мірою вільним перед собою. Й так само політичне зростання, зокрема у випадку постаті Президента, теж провокує певне обмеження. Ідеальне положення з точки з точки зору свободи – це мажоритарний депутат парламенту.

Яке ставлення родини до Вашої професійної діяльності?

       Моя сімя ставиться до моєї діяльності політикою достатньо добре, з розумінням. У мене доволі хороша дружина, четверо дітей… Дружина відноситься завжди добре до найрізноманітніших справ, якими я займаюся.

На яких принципах та цінностях Ви будуєте свою політичну діяльність, роботу?

       Найголовніше, щоби перед самим собою було відчуття власної правоти. Щоби у всіх вчинках та подіях не втратити повагу до самого себе.

Які цінності для Вас є основними у житті?

       Сьогодні для мене діти та родинна є найголовнішими у житті.

Чи є для Вас цінністю держава, в якій Ви є депутатом?

       Найперше я надаю перевагу правам людини, а потім вже питанням державного рівня. Якщо мовити образно, то держава – це, немов, комунальне обєднання, котре забезпечує потреби людини. Держава не має навязувати думки, ідеї, мову реклами, мову спілкування школярам. Вона не має втручатися настільки у навчальний процес, щоби формувати ідеологію наших дітей. Мені видається, що сьогодні ми перегинаємо палицю з точки зору втручання держави у справи людей. Зате  з іншого боку держава не виконує ті функції, котрі має забезпечувати, зокрема впевненість людей у завтрашньому дні.

Ви мислите посадами? Для Вас принципово на яких посадах ви знаходитеся у даний момент?

       Певною мірою так, бо все життя я займався олімпіадами, змаганнями й відчуття перегонів у мені присутнє.

Чи були пропозиції увійти до виконавчої влади?

       Не було.

За яких умов Ви би ввійшли до наступного уряду? Чи бачите Ви себе на посаді у виконавчій владі?

       Існує дуже мало пропозицій, які можуть мене задовольнити. Я достатньо незалежна людина, а робота у команді – це виконання начальних та підпорядкованих умовностей. Свого часу для того я й почав робити власний бізнес, щоб максимально обмежити себе від подібного.

Ви чітко знаєте чого бажаєте у житті?

       Так.

На якій посаді Ви б змогли принести найбільше користі, самореалізуватися, бути ефективним?

       Певно, у якості інженера-фізика у певній сфері. За радянського періоду були такі, котрі займалися певними вузькими проблемами.

Тобто, Ви бачите себе у науці?

       На жаль, уже ні. Просто я розумію, що у цьому сенсі я був би найбільш ефективним. Принаймні, у мене це виходило краще від інших.

Чи думали Ви над тим, щоб дати можливість молодим спеціалістам-фізикам зреалізувати те, що Ви не змогли втілити? Можливо, створити фонд, структуру, яка підтримувала б молодих науковців?

       В першу чергу я бажав, щоби мої діти пішли цим шляхом. Та нажаль, мій син не любить точні науки, але є іще дві доньки та син, які з мірою підростання, можливо, почнуть займатися цим. Розумієте, ця діяльність повинна мати попит з боку держави. Ми маємо вийти на той рівень та етап, коли не лише чиновник, політик та бізнесмен матимуть від держави потребу у собі та цінуватися суспільством. Мають відбутися такі трансформації, після котрих історики, біологи, фізики так само будуть цінуватися та бути потрібними. Лише у такий спосіб можна буде сказати про завершення, так званого, перехідного періоду спільноти. В багатьох країнах розуміють, що успішність виливається не обовязково у якості бізнесмена, адже можна бути просто керівником певного підприємства, працюючи у школі чи інституті. Мати приблизно однаковий заробіток, відпочивати на тих же курортах. Люди, які йдуть цим шляхом, вважаються не менш успішними. Якщо ви пригадуєте, то під час розпаду радянського союзу всі фірми почали виїжджати за кордон. Були навіть ряд фільмів про, так зване, вікно у Європу, але згодом все змінилося, бо люди усвідомили, що тут можна бути не менш успішним. Поступово все це вростає у свідомість людини і дай Бог, що наші діти житимуть за іншими критеріями. Адже не варто забувати, що далеко не всім подобається політика, але багато людей нею займається, бо це чудова можливість бути успішним. Тому сьогодні, коли мої діти визначаються у своїм фасі, то я поділяю їхню позицію. От у мене донька бажає бути дизайнером, то нехай буде собі.

Ви мовите про зміни у суспільстві. Чи достатньо Ви маєте на це можливостей впливу?

       Безумовно. Щоб це відбулося, потрібно зробити все, аби більша частина населення перестала бідувати. Коли буде нормальне фінансове забезпечене фінансування, коли люди чесно працюючи на звичних роботах зможуть достойно заробляти, то відбудеться відсіювання від спільноти корупції. Чесним бути внутрішньо комфортно, аніж бути хабарником. Й також варто перебудовувати політичну систему, щоб влада не давала стільки можливостей для вирішення власних питань. У нас битва за владу завше йде на смерть, адже переможець отримує все, а програвший – дуже мало. Влада не повинна давати стільки привілеїв. Я тісно спілкуюся із депутатами європейських країн, вони не можуть дозволити собі витратити на себе більше, ніж мають офіційного прибутку. Тамтешній політик не може дозволити собі випивши, сісти за кермо, бо тоді він вже не буде політиком. Й це стосується ряду інших речей, зокрема преференцій власного бізнесу, чим нерідко займаються депутати. Ми маємо робити керівну систему так, щоби кожен адміністративний поділ відповідав сам за себе, що зумовить істотне зменшення боротьби у Києві за будь-який обласний центр чи регіон.

Чи здатна політична сила, яку Ви представляєте, до таких потенційних змін?

       Принаймні це прописано у нашій програмі, про це неодноразово заявляв наш Лідер, який склав повноваження голови партії, але ми все одно бачимо його своїм Лідером. І ми все робимо для того, щоб іти у тому напрямкові.

Чи є у Вас партійна демократія, чи можуть рядові члени, представники областей впливати на хід роботи?

       Знаєте, казати, що у всіх все завжди добре, певно важко. Я можу сказати, що у моєму обласному осередкові панує доволі демократична ситуація. Кожен може вільно висловити власну позицію, я доволі є доступним. У мене один мобільний телефон і я завжди відповідаю на всі дзвінки. Й кожен із ста тисяч членів партії без проблем може мені телефонувати.

Політика – доволі специфічна сфера діяльності. Чи бажаєте Ви бачити власних дітей у цій сфері?

       Не може бути критерію позитивного чи негативного аспекту діяльності. Але може бути уподобання чи нецікавість певним родом заняття. Якщо людина достатньо комунікабельна і будь-яке спілкування, зустрічі йдуть на користь, то від цього можна лише порадіти за людину. От у мене саме старший син достатньо легко знаходить спільну мову, але має мінус у формі надмірної емоційності. Однак, якщо він цим захоче займатися, то у нього все вийде якнайкраще.

Яку країну хочете лишити своїм дітям? Які основні критерії комфортної країни?

       Безумовно європейську, але не хочеться відкидати риси словян: відкритість, колективність, взаємодопомогу. Тобто, європейська країна зі словянським вектором.

Як Ви проводите вільний від роботи час, чим захоплюєтеся?

       Раз у рік  намагаюся бувати у туристичних походах. Минулого разу ми були у Фанських горах Таджикистану. До того із дітьми ми були на Алтаї.

Чи думали про написання книги?

       У мене вже була написана одна книжка. Я вже казав, що у минулому парламенті займався законами по захистові громадян. Й на ту пору чималою проблемою була відсутність порозуміння народу із працівниками силових сфер, яким надавалися чималі можливості. Відповідно я написав книжку, суть якої розкривалася у питаннях поведінки на допитах, спілкування з правоохоронними органами. Це не була художня книжка – це були витяги законів, які я видав.

Назвіть 5 книг, які Ви порекомендували б прочитати кожному. Можливо, одну найважливішу.

       Хтось із класиків казав: «Будь обережним із людиною, яка прочитала одну книжку» – насправді це так. Я читаю багато й мої діти так само читають не менше. Я не буду називати класиків, бо й Гоголя, й Достоєвського читають у школі. Тому я радив би двох письменників, яких я для себе відкрив уже після вузу, після перебудови  – це Роман Гарі й його роман «Обіцянка на світанні», та редактора літературної газети – Юрія Полякова. Останній написав не так багато, але й серед цього чимало цікавих речей. Я б почав із «Неба падших».  

Як Ви ставитеся до журналістів на Україні? Якими вони є і якими мають бути, на Ваш погляд?

       Не секрет, що власники газет, журналів, телебачення виявляють особливий вплив на редакційну політику. Мені хотілося б, щоб журналістика була більш вільною. На превеликий жаль я не уявляю, як можна забезпечити цю свободу на законодавчому рівні.

Як Ви вважаєте, чи може людина займатися політикою не маючи власних ЗМІ? Чи це лише атрибут, інструмент?

       Без грошей та без ЗМІ нині політикою серйозно займатися не можна.

У Вас є команда?

       Так. Хороша команда.

Тобто, Ви не готові працювати у когось в команді, але свою створили.

       Маю такий характер: власник має бути першим серед рівних, вести за собою.

Наскільки Вам Ваша бізнесова команда допомагає у політиці?

       У мене є політична і бізнесова команди, але це різні речі, які практично не перетинаються між собою. Різні мають бути здібності у людини, щоб займатися бізнесом або політикою.

Чи є люди з якими Ви спілкуєтеся все життя, крім рідних?

       Немає… Так виходить, що я переїжджаю з місця на місце, тому просто за фіктивними причинами я не можу спілкуватися із одними й тими ж людьми. Народився у Дніпропетровську, школу завершував у Тернополі, навчався у Москві, повернувся до Дніпропетровська. Правда я спілкуюся на сайті із однокласниками, але називати тісним це спілкування через інтернет я не можу.

Яке місто найбільш комфортне для Вас? Де Ви себе почуваєте як дома?

        Певно, що у себе таки дома. У мене є чудовий будинок у Дніпропетровську, який стоїть над Дніпром. Його ми будували із батьком після перебудови і він мені дуже подобається. А  з іншого боку хочу зазначити, що мене дуже пригнічує майже відсутність на Східній Україні природи: гір, лісів. В Києві дещо краща ситуація, а на Західній Україні взагалі чудова. Тут доволі складна ситуація, тому що із всіх людей, з якими я спілкувався, то мені найбільше припали із Ленінграду. Це взагалі особливі люди за культурою, освітою, незважаючи на становище. Природа, гарні гори у Казахстані, Киргизії. Колорит – на Сході: Казахстан, Таджикистан, Узбекистан. Певно тяжко зупинитися на одному місці. Ми були у Мексиці, Австралії, Новій Зеландії. Такий гарний океан, як там, неможливо ні з чим порівняти.

Наостанок, чи траплялися життєві ситуації, питання до яких Ви не були готові?

       Такі відбувалися доволі часто, адже це трапляється із кожним. Бувають конференції, питання, вчинки інших людей, на які не очікував.

Що найбільше цінуєте в людях?

       Не замислювався над цим… Знаю, що ми сперечалися з приводу того, яка найгірша людська якість. Булгаков вважав, що всі недоліки беруть початок від боязні, але я вважав, що підлість можна робити не від боязні… Краща якість…навіть тяжко сказати. Ви мене завели до глухого кута.

Є люди, з якими Ви можете просто говорити?

       Звісно є. Я думаю, кожен має друзів, з якими може говорити не про бізнес, політику, а просто про все.

Ви – щаслива людина?

       Є такий тест, за яким оцінюють успішність людини. Коли я подивився відповіді, то всяка менша за 10 балів вважається неправильною…

 

Розмову провів Олексій УСАЧОВ