”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.
31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд. — У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря. 38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів. — Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова. У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка. — Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.
Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина. Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна. — Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування. — Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали. — Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою. |
|||||||||
Тетяна ЗАРОВНА |
”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.
31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд. — У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря. 38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів. — Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова. У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка. — Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.
Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина. Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна. — Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування. — Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали. — Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою. |
|||||||||
Тетяна ЗАРОВНА |
”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.
31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд. — У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря. 38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів. — Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова. У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка. — Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.
Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина. Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна. — Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування. — Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали. — Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою. |
|||||||||
Тетяна ЗАРОВНА |
31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд.
— У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря.
38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів.
— Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова.
У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка.
— Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.
Хотіли запитати в Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова |
|
Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина.
Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна.
— Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування.
— Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали.
— Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою.
Тетяна ЗАРОВНА,
газета по українськи