ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ


Герб Прапор

Основні дані

Код КОАТУУ:1423600000

Утворений:1923

Населення:38 861

Площа:1 000 км2

Густота населення:38,6 осіб/км2

Поштові індекси:87600-87662

Телефонні коди:+380-6296

Населені пункти та ради

Районний центр:Новоазовськ

Кількість міських рад:1

Кількість селищних рад:1

Кількість сільських рад:0

Кількість міст:1

Кількість смт:1

Кількість сіл:50

Районна влада

Адреса адміністрації:87600

Донецька обл,Новоазовський р-н

м.Новоазовськ,вул.Леніна 6

    т.3-22-88

Веб-сторінка:
http://www.donoda.gov.ua/novoazovskiy/

Голова РДА:Болбат Іван Іванович

Голова районної ради:Ширидекін Костянтин Іванович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
НОВИНИ

МАРІЮПІЛЬ. БОЙКАЯ

МАРІЮПІЛЬ. БОЙКАЯ
дімократія. Коля і Стас відчули на собі.
”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.

 

31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд.

— У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря.

38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів.

— Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова.

У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка.

— Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.

 
   

Хотіли запитати в Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова

 
 

Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина.

Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна.

— Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування.

— Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали.

— Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою.

”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.

 

31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд.

— У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря.

38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів.

— Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова.

У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка.

— Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.

 
   

Хотіли запитати в Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова

 
 

Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина.

Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна.

— Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування.

— Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали.

— Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою.



”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.

 

31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд.

— У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря.

38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів.

— Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова.

У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка.

— Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.

 
   

Хотіли запитати в Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова

 
 

Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина.

Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна.

— Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування.

— Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали.

— Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою.

”Ігор повертався зі зміни, як на нього ззаду напали, наділи на голову кулька, — розповідає 38-річна Олена — дружина Ігоря Симоніка. — Колю і Стаса взяли на вулиці. Стукнули по голові, заламали руки й потягли. Сашу менти скрутили в гастрономі ”Наша марка”. Коли люди почали кричати, сказали: ”Усе нормально, це маньяк”.

 

31 серпня в місті Маріуполь Донецької області міліціонери затримали чотирьох активістів незалежної профспілки металургійного комбінату ім. Ілліча: Ігоря Симонiка, Миколу Гогiя, Станіслава Мартинюка й Олександра Кормильцева. За два дні суд продовжив арешт Симоніка та Гогії, решту відпустили на підписку про невиїзд.

— У Колі зламана рука, — каже Олена Симонік. — А мій Ігор оголосив голодовку. Я носила передачу, так міліціонер виніс папірець із написом ”відмовляюся” і підписом Ігоря.

38-річний Ігор Симонік працює на комбінаті вісім років. Розливає сталь. Очолює незалежну профспілку комбінату. 2 вересня готував акцію протесту — збирався з колегами пікетувати збори акціонерів.

— Ми всі — акціонери, але ніколи не отримували дивідендів, — пояснює інший член профспілки, який боїться називатися. — Хотіли запитати в директора Володимира Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова.

У день затримання міліціонери обшукали квартиру Симоніка.

— Десь у дев’ять вечора під’їхала машина. Вийшло п’ятеро, показали ордер, — продовжує Олена. — Не пустиш, кажуть, виламаємо двері. Забрали всі папери, принтер, сканер, системний блок, хоча комп’ютером користується син. Винесли всі гроші й пластикові картки. Залишили без копійки. Тепер ні адвоката не можу чоловікові найняти, ні собі пологовий оплатити.

 
   

Хотіли запитати в Бойка, як це наш завод перетворився на підприємство його й Ахметова

 
 

Олена на сьомому місяці вагітності. З чоловіком виховують 14-річного сина.

Ігоря Симоніка підозрюють у шахрайстві й умисному пошкодженні чужого майна.

— Начебто він перешкоджав розливанню сталі, чим завдав комбінату збитків на 180 тисяч гривень, — каже адвокат Володимир Шкляревський. — І звинувачують у тому, що вимагав у двох чоловіків гроші й техніку. Ігор запевняє, що це все переслідування.

— Так, торік у них у цеху був інцидент, — згадує Олена Симонiк. — Хлопці на 35 хвилин затримали виплавку. За це в них вирахували гроші із зарплати. А стосовно шахрайства — то на Ігоря написали заяву хлопці, які йому допомагали.

— Симонік зробив помилку тоді, коли скористався допомогою непорядних людей, — каже 48-річний Сергій Чижов, голова Конфедерації вільних профспілок Запорізької області. — Вони переслідували власні цілі та мені пропонували допомогу. Я відмовився, а Ігор — ні. Тепер кажуть, що він вимагав. Справжні шахраї не працюють у мартенівському цеху. Міліція виконує замовлення хазяїв заводу — розправляється з профспілкою.
Тетяна ЗАРОВНА,
газета по українськи