ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Кіровоградська
область
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Утворена:10 січня 1939 року

Код КОАТУУ:35000

Населення:1085,7 тис. чол

Площа:24588 км²

Густота населення:    45,76 осіб/км²

Телефонні коди:    +380-52

Обласний центр:Кіровоград

Райони:21

Міста обласного значення:4

Міста районного значення:8

Райони в містах:2

Смт:27

Села:991

Селища:19

Селищні ради:27

Сільські ради:376

Номери автомобілів:

Інтернет-домени:kirovograd.ua; kr.ua

Обласна влада

Адреса:25022, м. Кіровоград, пл. Кірова, 1, Будинок Рад

Веб-сторінка:

http://www.kr-admin.gov.ua

Голова ОДА:    Ларін Сергій Миколайович

Рада:Кіровоградська обласна рада

Голова ради:Сухомлин Микола Олексійович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

ВОЛОДИМИР ГРОСУЛ: ” У Кіровограді авіамоделюванням не займаються ґрунтовно…”

ВОЛОДИМИР ГРОСУЛ: ” У Кіровограді авіамоделюванням не займаються ґрунтовно…”

http://gre4ka.com.ua/

Часи, коли всі хлопчики мріяли бути льотчиками минули, але залишилося прагнення висоти й польоту. Кожен досягає цього по-своєму: хто з парашутом, хто за допомогою комп’ютерного авіасимулятора. А 53-річний Володимир Гросул уже 42 роки пілотує авіамоделі. І не лише пілотує, а й сам конструює і створює. Заняття складне та досить рідкісне. Тому „Гречка” не втрачає шансу поспілкуватися з цікавою людиною.
- Як давно Ви займаєтеся авіамоделюванням?
Із 12 років (здається, 5 клас).

- Це все зі школи почалося?
- Зі школи. Але взагалі-то раніше. У дворі майстрували літачки й пускали їх на мотузці. Робили пропелери і змагалися один проти іншого – хто кого зіб’є. Але не просто робили, а вирізали за картинками із книг. Намагалися і красиво зробити, і якісно, щоб літало.

- А не шкода було розбивати?
- Ну як…Жаль. Але розбили один – зробили інший. Вже якась зацікавленість.
А одного разу потрапили на картодром, що був біля старого автовокзалу, там запускали авіамоделі з двигунами. Стало цікаво, а з 1 вересня ( це був 60-ий рік) прийшли у Палац піонерів, тоді він на вулиці Леніна був, там була авіамодельна лабораторія.
Це було моє власне бажання, а не батьків чи там ще когось. А потім чим я тільки не займався: і самбо, і боротьбою, і велоспортом, і плаванням, і картингом, але залишився в моделізмі.

 

- Душа до нього лежала?
- Так. Бо тут усе є і для творчості, і для голови, і для ніг. Спробуйте побігати за планерами на аеродромі, там до трьох кілометрів в один бік, а то й п’ять. Це за тур ( за 1 годину) треба встигнути запустити літак, пробігти за ним, забрати й повернутися, щоб приготуватися до наступного запуску. А їх сім! От і порахуйте, скільки дитина тоді наганяла за цілий день. І це все на свіжому повітрі. Зараз діти так не бігають. «Дохлі» стали, просто жах. (Сміється)

- Коли Ви з моделлю вже взяли участь у змаганнях?
- У сьомому класі почав брати участь у змаганнях, займав десь 5-ті місця. А вже в 9-10 класі ми з товаришем стали чемпіонами області. Я – тричі, а він чотири рази. І на республіканські змагання їздили. І до Харкова, і до Києва, і до Житомира…
А потім армія. Інститут. Я навіть до інституту вступив тільки для того, щоб досягти певних результатів. Наш КІСМ ( зараз КНТУ – авт.), тоді цінувався більше. І дійшло до того, що в 1987 я став майстром спорту СРСР на своїх моторах. Тобто все робив сам, від початку до кінця.

- Тобто тоді деталі не продавалися?
- Вони продавалися. Але ми робили мотори самі. Починаючи із креслення, відливки,відповідної термообробки. Потім поршневий метал відливали кременчуцькі хлопці. Вони і зараз відливають. Й у світі їх метал дуже цінується. В основному передові світові моделісти літають на кременчуцькому металі.

 

 

 

- Так, інститут Вам дав багато у плані моделювання. А спочатку звідки Ви черпали інформацію?

- Наш керівник – Гуля Віктор Максимович – був грамотним інженером. Працював начальником відділу стандартизації на „Червоній зірці”. Він і нині (а зараз йому під 80, до речі) веде секцію моделювання в обласній станції юних техніків. Правда, тепер простенькі літачки роблять, кімнатні. Не так вже легко справа йому дається.

- Що означає зараз зробити літак?
- Зараз моделювання зробило крок вперед. Багато в чому через появу на ринку німецької фірми „Граупнер”, яка торгує авіамодельним обладнанням. На цю фірму фактично працює пів-України. Вони ставлять свій лейбл під нашими деталями,а далі вони успішно розходяться світом.
Тепер з’явилося радіокерування, а раніше воно заборонялося на змаганнях.
Японія зробила крок вперед в моторах (фірма „Осмакс”). Хоча в нас у Харкові є фірма „Фора”, яка теж цим займається.

- А з чого це все починається?Як народжується модель?
- Починається все з бажання. От я подивився літак на радіокеруванні. Він робить всі фігури вищого пілотажу. Зараз навіть льотчики справжніх пілотажних літаків часто дивляться на фігури, які виконують моделісти, і намагаються їх повторити. Та й світові стандарти літаків намагаються підігнати під ті, що ми накрутили.

Взагалі вся робота починається з креслення. далі матеріал можна використовувати будь-який. Це не реальні моделі. Це авіамоделі 3D – ними можна робити всякі викрутаси, не те що справжніми!

- А в часовому й фінансовому еквіваленті скільки модель обходиться?
- У середньому модель роблю місяця два – це як відпочинок. А якщо захочу зробити її швидко, то це займає тиждень. От така модель без апаратури ( тобто не літатиме) в магазині гривень 500-600 коштує. А з найпростішою апаратурою – вже 2 тисячі.

 

- А як часто техніка ламається, падає?
- Це залежить і від пілота, і від якості апаратури.

- Ви не отримуєте від цього заняття прибутку. А що ж воно Вам дає?

- Стимул до руху. І здоров’я. Бо отак набігаєшся за літаками – от і фізичне навантаження. Та й мозок не застоюється.

- Чи існує певний клуб за інтересами у нашому місті?
- Та ні. У Кіровограді авіамоделюванням не займаються ґрунтовно, нема команди. Намагалися щось організувати, але так і не довели справу до кінця. А серйозно в місті цим займається людей із десять. Літаємо час від часу у Федорівці.


- Що б Ви побажали молоді?
- Успіхів у творчості. Головне – не лінуватися. Є бажання – треба брати і робити.

Настя Дзюбак