Перше питання традиційне: розкажіть про себе, як Ви прийшли до роботи над проектом «Парк Київська Русь»?

Я народився в місті Києві,  46 років виповнилося в серпні 8 числа. Навчався в військовому училищі у Києві, отримав диплом, навчався на п’ятірки. Батько військовослужбовець – тому багато в своєму житті доводилося їздити, подивився на різні країни, різні культури. Звідки прийшла думка створювати парк «Київська Русь»? Такі думки мабуть приходять до кожної людини. Господь дає, Господь і реалізовує, тому по іншому і важко відповісти. Створення древнього Києва в масштабі один до одного, його Дитинець, тобто з чого починався Київ і вся східнослов’янська цивілізація – це занадто масштабна робота, щоб повірити, що це посильно тільки людині.

Чому обрали саме це місце – село Копачів Обухівського району на Київщині?

Це були символьні знаки, які дали нам підказку по цьому місцю. Наприклад, якщо на гвинтокрилі облетіти це місце, то можна побачити контури, які нагадують обриси Старокиївської гори, Дитинця Києва. Якщо ви проведете хрест, перша лінія якого з’єднує Києво-Печерську Лавру із Кулевча під Одесою, а друга Почаївську Лавру з Свято-Успенським собором у Харкові (а ці чотири точки вважаються у православних особливо святими, оскільки в них  є мироточиві ікони), то якщо придивитись, то центр цього хреста припаде як раз в це місце – тепер тут «Парк Київська Русь». Є одна із версій, що якщо провести ці дві лінії,  то Україна є Христом Господом благословенною землею. І як я вже говорив, флора, фауна – це все наше рідне, яке було тисячі років тому, і головне, щоб це місце не було зачеплене сучасною цивілізацією, для того, щоб ми дійсно перемістилися в ту епоху, ту атмосферу, той колорит, кольори. Тому, що коли відтворюєш образ, потрібно відповідати трьом пунктам: 1 – потрібні контури, щоб були тими, які і тисячу років тому; 2 – потрібно відтворити розміро-просторову структуру і 3 – кольори. Тоді образ впізнається, тоді дійсно кияни і гості нашої столиці, всі слов’яни будуть впізнавати і бачити дійсно наше древнє місто, дійсно культурну столицю східних слов’ян, Дитинець міста Києва.

Як Ви будуєте свою роботу, у Вас є команда, однодумці?

Безумовно в нас є оргкомітет, в якому я як голова і мої помічники об’єднуємо спеціалістів різних напрямків. Так вже склалося, що проект великий – потрібно побудувати місто в чистому полі, при тому не просте місто в сучасних мірках, а кремль, дитинець міста Києва, тобто середньовічне місто, а воно повинне ще й відповідати тим сучасним нормам, ці норми потрібно буде  узаконити до сучасних будівельних норм. Тому спеціалісти нам необхідні в різноманітних сферах. Оскільки це не тільки архітектурні побудови, а й духовні, при цьому потрібно відтворити атмосферу Київської Русі, в тому числі і духовну, то є необхідність мати поруч людей різних професій: культурологів, педагогів, істориків, психологів, які вивчали і розуміють стародавні часи. Все це важливо, тому що потрібно думати як наші предки, потрібно будувати, як будували стародавні архітектори, тобто потрібно залучити спеціалістів багатьох видів спеціальностей, щоб побудувати місто в чистому полі, але в вибраному нами місці, щоб це місто було максимально таким, яким він був в ті далекі часи, часи князя Володимира з усіх наукових даних, які на даний момент існують. Перелік спеціальностей великий, але безумовно на першому місці стоять археологи. Вони знають більше всіх про древній Київ. Історики, мистецтвознавці, архітектори, релігійні діячі, фольклорні, танцювальні, музичні, реконсрукторські колективи, будівельники, інженери, електрики – це всі ті люди, які пов’язані з тим, щоб нарешті отримати оте серце, ту основу з якої починається слов’янська цивілізація. На кожному рівні надходження завдань коло людей розширюється чи навпаки звужується, знову, таки це залежить на якому етапі ми знаходимось. Наприклад, коли йде проектування будинку 9-11 століття, то починаємо з планування, вивчення всієї літератури для цього в нас є історики, мистецтвознавці, які займаються цими питаннями  взагалі в «Слов’янському фонді». До речі, при нашому «Парку Київська Русь» створено історичний клуб, в який ввійшли всі імениті вчені, які мають стосунок до вивчення повсякденного життя епохи Київської Русі і самого Києва. Для прикладу: Інститут археології НАН України, Інститут матеріальної культури Санкт-Петербурга інститути інших міст та країн. Ми постійно їх десь збираємо, або самі до них приїжджаємо. Тобто спочатку йде теоретична обробка матеріалів, далі йде ескізне проектування, далі цей ескіз починає погоджуватися з усіма будівельними нормами тощо.  А потім ще йде і культурологічне наповнення: який був посуд, яка була зброя. Проект досить-таки складний.

Як Ваша сім’я ставиться до Вашої ініціативи, до Вашої повсякденної роботи, тому, що це забирає багато часу, енергії?

  Спокійно, з цим змирилися всі, батько задоволений і я задоволений, я всім пояснюю, що у кожної людини повинна бути ціль в житті. Ось моя ціль (показує навколо – прим. редакції) – відтворити образ Дитинця Києва для того, щоб не було за державу образливо, за себе образливо. Як говорять: Чоловік має побудувати будинок, посадити дерево, народити і виховати дитину. Ось мій будинок -  це Дитинець княжого Києва, який потрібно збудувати, відтворити. Я розумію як це робиться і я розумію скільки для цього потрібно часу.

Тобто Ви через реалізацію цього задуму повертаєтеся до своїх коренів?

Я вважаю, що так, оскільки відчуваю себе корінним киянином, я відчуваю себе слов’янином, східним слов’янином. Хоча для мене це поняття є досить широким, тому що я розумію древній Київ, його культуру, його становлення. Це багатоетнічність і багатонаціональність, це такий собі котел, в якому змішувалися різні народи, які створили нас: починаючи з балтів, скандинавів, поляків, чехів, словаків, греків, тюркських народів. Тобто ми є таким симбіозом який і створив нашу культуру, нашу  східнослов’янську цивілізацію  і те, чим ми сьогодні є – ми дякуємо нашим предкам і ми є нащадками великих людей, наших людей: князя Володимира, Ярослава, Олега, князя Кия, багатьох інших славних воїнів. Це потрібно знати, це те, що в кожної людини можливо із віком, а можливо і Господь так закладає, що завжди на певному етапі в людини постає питання : хто ти, що ти і для чого ти? Я вважаю, що в нормальної людини це питання постає і вона повинна дати собі відповідь, але іноді вона і не відповість собі, так і помре не знаючи хто, що і для чого вона. А якщо ти знаєш, ти розумієш, відчуваєш, то ти чітко відмічаєш для себе, що таке Батьківщина, ти розумієш чому ти за неї маєш боротися, захищати, чому все найкраще має бути в тебе на Батьківщині, чому все найкраще, що ти вмієш, ти повинен залучати сюди, на свою землю. Треба знати, чому ти повинний піклуватися як про свою сім’ю, так і про своїх близьких, шкільних товаришах, інститутських – бо це і є народ в якому ти живеш. Тому людина, яка знає свої джерела, знає свою культуру, знає свої традиції в принципі приречена на щасливе життя. У неї тоді є свої цінності, якими вона живе, і знаючи відповіді на запитання хто, щ о і для чого ти, людина конкретно вибудовує шлях свого життя.

Як Ви ставитесь до сучасних політиків? Чи є серед них державники, які мислять в унісон з Вами?

Безумовно є, на різних епохах державності є люди, які частіше звертаються до питань культури, культурної освіти населення, культивування, популяризації і розуміння традицій предків. І ці речі написані, легко читаються, що без традицій ми губимо автентичність, але кожна держава переживає етапи підйому і падіння і різні цінності на різних етапах. Наприклад, коли є економічний колапс, то люди більше думають про економіку, більше думають про політику, думають, що політичними методами можна щось вирішити, або економічними. Можливо іноді варто нагадувати політикам – я це роблю в тому числі і своїм проектом «Парк Київська Русь», що базова цінність людини  має бути базованою на культурі і культурній спадщині. Людина не створена нізвідки, вона має своє древо, вона своїм корінням кудись йде і з чогось починається. І ось коли це древо, культурну спадщину знаходять і розуміють, то приходить усвідомлення – для нас українців та й інших східних слов’ян витоками є Київська Русь стародавній Києва, стольний град цієї величезної середньовікової держави, яка є нашою  праматір’ю. Київ – мати міст Руських. Слово Русь закладене в наших генах. Саме воно дало поштовх Україні, Росії, Білорусі. І в цьому розумінні нашим політикам потрібно завжди пам’ятати, що людина освічена, культурна, ідеологічно підкована, є цілісною. І основою її ідеології є любов до своєї землі, до свого коріння по своїй суті створює непереможний народ, безсмертний в усіх відношеннях. Тому що людина культурно сильна бідною бути не може, в  неї свої цінності, вона сама вирішує і канонічні питання, і політичні питання. Людина, яка сама вирішує, які повинні бути моменти записані до конституції, законів, завжди знає, для чого потрібно виконувати ці закони – в цьому відповідальність за суспільну стабільність та майбутнє держави. І якщо люди знають, що потрібно збагачувати власну країну, власний народ, тоді і закони йдуть в унісон. А якщо люди думають як гроші заробляти тут, а вкладати закордоном, тоді і закони інші.

Тому  те, що ми робимо актуальне в будь-які епохи нашої держави. Культурна і освічена людина в принципі не потребує державної опіки, тому що хороша освіта – це  і є свобода: такими людьми не сильно поманіпулюєш. Я б навіть так сказав: хороша освіта для мене є ідеалом вільної людини. Той, хто знає, хто його предки, хто його мати, батько, хто його прамати, прабатько, де його земля, де його вотчина, хто його найближчі друзі, ким він іде по життю, що захищали його діди, які його цінності – той сильний. І коли така освічена людина досягає 20-30 років, у неї   є  чітко сформована позиція: так, хочу бути багатим, хочу бути розумним, хочу бути щасливим, але на своїй, рідній землі. А якщо ти на своїй землі  і багатий, то ти не можеш бути щасливий коли поруч убогі, ти починаєш розвивати не тільки себе, а й всіх інших, ти починаєш їх підтягувати до свого рівня. Ці основи світобудови людських стосунків в певній мірі дають відповіді питання: потрібно це політикам чи ні. Наскільки люди звертають увагу на ці глибинні питання настільки можуть зрозуміти, що якщо боротися економічною кризою, то в першу чергу потрібно боротися з економічною неграмотністю і неосвіченістю населення. Це основна проблема будь-якої держави, тому повинна бути національна ідея, чітко окреслена в теорії і жорстко оформлена на практиці. Це створення конкурентного середовища проживання не тільки матеріального, але й духовного по відношенню до інших держав. Чому я акцентую на слові конкурентний? Тому, що коли матеріальні і духовні цінності в нас вище, чим у сусідів, сусіди починають проситися до нас,  тоді вони починають працювати в своїй країні, а гроші вкладати в наш простір, приносити нові технології, ось це і є національна ідея, основа світобудови – створювати свій сильний простір, щоб всі сусіди прямо чи опосередковано його покращували для нас з вигодою для себе. Проблема нашої країни в тому, що ми тільки на шляху створення такого простору. Тут потрібно дати відповідь на запитання, що перше: духовне чи матеріальне, для мене відповідь очевидна – Господь  Бог один, він первинний. Духовне є первинним. Ми люди, а не звірі, душа людини повинна стояти на першому місці.

Розмову провів Олексій УСАЧОВ