ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Назва:Сумщина

Утворена:10 січня1939 року

Код КОАТУУ:59000

Населення:1169269

Площа:23834 км²

Густота населення:54,49 осіб/км²

Телефонні коди:+380-542

Обласний центр:Суми

Райони:18

Міста обласного значення:7

Міста районного значення:8

Райони в містах:2

Смт:20

Села:1434

Селища:57

Селищні ради:20

Сільські ради:384

Номери автомобілів:

Інтернет-домени:sumy.ua; sm.ua

Обласна влада

Адреса:40030, м. Суми, пл.Незалежності,2

Веб-сторінка:

http://www.state-gov.sumy.ua/

Голова ОДА:Чмирь Юрій Павлович

Рада:Сумська обласна рада

Голова ради:Михайленко Геннадій Володимирович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

ПІД ПРИЦІЛОМ - УКРАЇНСЬКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ

ПІД ПРИЦІЛОМ - УКРАЇНСЬКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ

За спробами дестабілізувати ситуацію на Сумському НВО імені Фрунзе проглядаються інтереси явно не українських бізнес-структур 

Як відомо, скандали, конфлікти, врешті-решт війни  виникають, так би мовити, не на порожньому місці. За ними завжди криються нереалізовані амбіції, політичні або економічні інтереси тієї чи іншої  сторони. Про один з таких конфліктів, що підпадають під категорію невипадкових, ішлося у публікації «УК» за 21 червня цього року.

Нагадаємо, приводом для написання матеріалу «Коли підштовхування до прірви видають за благо» стала «нештатна» ситуація, що виникла на Сумському НВО імені Фрунзе.  Винятковість та абсурдність її полягала в тому, що інформаційну війну з об’єднанням, в ході якої пророкували банкрутство цього підприємства, ініціював через ЗМІ його  президент Володимир Лук’яненко.  При цьому майже зневажлива оцінка перспектив начебто рідного йому НВО імені Фрунзе «врівноважувалася» пієтетом на адресу російського «Гідромашсервісу» (ГМС) — одного з головних конкурентів сумських машинобудівників. Тож запитання на кшталт «кому це вигідно?» та «що за цим стоїть?» у цьому разі належить не до тих,  які ставлять просто з цікавості. І знайти на них відповідь — це  реально оцінити майбутні ризики від експансії «Гідромашсервісу» на ринки, де попит має продукція сумських машинобудівників. Для цього достатньо проаналізувати дані з відкритих джерел, зокрема бухгалтерську звітність, яку розкриває емітент.

Режим сприяння для… конкурентів

 Мабуть,  має право на життя твердження, що конкурентів для Сумського НВО імені Фрунзе виростила, так би мовити, минула українська влада.  За сприяння тодішнього керівництва Антимонопольного комітету України і «батьків-командирів» сумських машинобудівників.  Адже російська компанія «Гідромашсервіс»  хоч і була заснована ще 20 років тому, тривалий час помітної ролі на ринку насосного та компресорного обладнання для нафтогазової промисловості не відігравала. Головний напрям її роботи вкладався у формулу «купи-продай», оскільки бізнес-структура займалася перепродажем насосного обладнання. У цьому, до речі, їй активно сприяв тодішній генеральний директор, а нині президент Сумського НВО  Володимир Лук’яненко, чий син офіційно представляв інтереси об’єднання в Росії.

ПОВНІСТЮ ЧИТАЙТЕ: Коли підштовхування до прірви видають за благо

Ще 2001 року керівник НВО імені Фрунзе передав  ексклюзивне право торгувати  фрунзенськими насосами «Гідромашсервісу». А на додачу зробив російській компанії ще й царський подарунок: десятирічну знижку в розмірі 14,5 відсотка на насосне обладнання Сумського НВО. Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів «накапало» за цей час на чиїсь рахунки. І чи не цей «презент» посприяв тому, що у 2003 році ГМС придбав в  Орловській області завод «Лівгідромаш», який виробляв широкий спектр насосного обладнання для нафтодобувної, нафтохімічної та суднобудівної промисловості, а в 2004 році — тюменський «Нафтомаш»?  По суті, ці великі придбання і визначили один зі стратегічних  напрямів розвитку «Гідромашу» на майбутнє. За активної участі керівництва сумських машинобудівників.

Після того, як  син генерального директора Сумського НВО теж Володимир Лук’яненко став одним з найбільших акціонерів російської групи  «Гідромашсервіс», до цієї структури ввійшов сумський завод «Насосенергомаш», який контролював гендиректор НВО імені Фрунзе («Комментарии» № 46 за 2012 рік).  Потім, протягом 2007 року,  портфель російської групи поповнився активами ще двох сумських підприємств: заводу «Гідромаш», який об’єднали з «Насосоенергомашем», та унікального за розробками і можливостями Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту атомного і енергетичного насособудування. Завдяки останньому росіяни одержали дослідно-конструкторську базу в сфері виробництва насосних установок для добування, транспортування нафти і нафтопродуктів, для теплової й атомної енергетики.

 І хоч група пізніше поповнилася ще добрим десятком інших підприємств, саме сумські стали для її розвитку найціннішим надбанням. Причому  українське антимонопольне відомство спершу дало згоду на викуп росіянами контрольного пакета  сумського НВО «Гідромаш», після чого росіяни сконцентрували у своїх руках 99,5% акцій  підприємства, а потім — на придбання 50-відсоткового пакета  науково-дослідного інституту. Попри те, що останній входив до числа стратегічних об’єктів. Причому всі підприємства, які перейшли під вплив російської групи, були прибутковими, левова частка їхньої продукції йшла на експорт, тож нагальної потреби позбуватися їх начебто не було. Але сталося те, що сталося: українські чиновники створили максимальний режим сприяння майбутнім конкурентам сумських машинобудівників. А після купівлі у 2012 році заводу «Казанькомпресормаш»  російська група ГМС почала претендувати на роль лідера ринку в сегменті  виробництва обладнання для нафтогазодобування в країнах СНД.  Однак, як свідчить практика, претендувати — ще не означає бути лідером. Потрібно мати не лише певні виробничі потужності, а й бездоганну репутацію серед учасників ринку. 

Непропорційність амбіцій і амуніції

На відміну від президента Сумського НВО імені Фрунзе, який не скупиться на похвали російській компанії, іншої думки про успіхи менеджменту та методи його роботи  економісти й експерти. Зокрема російський аналітик Кіра Зав’ялова, аналізуючи  опубліковані показники роботи ГМС за  півріччя, зазначає, що вони однозначно негативні. І свідчать, що «компанія продовжить демонструвати слабку динаміку доходів і зниження рентабельності». На підтвердження своєї оцінки вона наводить дані: «Із квітня по червень ГМС одержав нових замовлень на 5,8 мільярда рублів, що на 45% менше, ніж за аналогічний період торік».

При цьому зауважимо, що падіння відбулося на тлі минулого року, який аж ніяк вдалим для «Гідромашсервісу» не назвеш.  Адже після того, як група ГМС (зареєстрована на Кіпрі) у 2011 році продала майже 37% своїх акцій  на Лондонській біржі за 360 мільйонів доларів, надалі таких успішних операцій не спостерігалося. Навпаки: з моменту розміщення цінних паперів їхнє біржове котирування невпинно падало. Так, протягом минулого року  падіння  сягнуло понад 47%. У зв’язку з цим експерти ставлять запитання стосовно того, чи не є це наслідком недостатньої компетенції у веденні бізнесу, чи свідомим порушенням  прав інституціональних інвесторів з боку менеджменту і  мажоритарних акціонерів групи. 

Намагаючись знайти відповідь на це запитання, вони аналізують найбільшу фінансову угоду останнього часу — придбання 77,8% звичайних  акцій  вже згадуваного «Казанькомпресормашу».  І вказують на непрозорість цієї оборудки. Адже  холдингова компанія «Связьинвест?нефтехим», яка володіла понад 50 відсотками голосуючих акцій підприємства, незадовго до їхнього продажу передала 49,9%   своїй дочірній — зареєстрованій на острові Джерсі.  Однак цінні папери «Гідромашсервіс» викупив навіть не у дочірньої компанії, а в номінального утримувача — «НОМОС-БАНКУ». На думку експертів, такий шлях часто обирають ті, хто прагне приховати ланцюжок переходу прав власності  й розрахунків за операцією.

  Під знаком питання і об’єктивність та прозорість оцінки  придбаного бізнесу.  Згідно з інформацією, анонсованою ГМС, 77,8% звичайних акцій було придбано за 168 мільйонів доларів. Джерелом фінансування стала трирічна облігаційна позика в розмірі трьох мільярдів рублів  та 2,5-мільярдний кредит «Сбербанка», що значно збільшило боргове навантаження на підприємство. Як наслідок, авторитетне рейтингове агентство S&P  знизило довго?строковий кредитний рейтинг групи «Гідромашсервіс» з «ВВ+» до негативного «В+». Аргументували це тим,  що внаслідок  купівлі  «Казанькомпресормашу» кредитоспроможність ГМС у 2012 році значно погіршиться.  Солідарними були з колегами й аналітики з  російських «Тройки Диалог» та «Атона», які  вказували на непропорційність ціни та очікуваних надходжень від роботи підприємства у складі групи. І справді, всупереч запевненням компанії, адресованих інвесторам, торік чистий прибуток «Казанькомпресормашу» становив лише 9,1 мільйона рублів проти 132,8 мільйона у 2011 році.

А тепер порівняймо 168 мільйонів доларів, начебто заплачених за акції, і 9,1 мільйона рублів прибутку за рік. Тому, вважають експерти, непрозорість купівлі-продажу дає підстави припускати, що справжня вартість придбаного активу значно нижча від тієї, яку назвали в ГМС. Аналітики вважають, що  неринкові умови ведення фінансових операцій пов’язані з навмисними діями  менеджменту та мажоритарних акціонерів, які мають чітку спрямованість. І зазначають, що такий підхід, за якого бізнесмени, використовуючи цивілізовані механізми залучення коштів від міжнародних інвесторів, продовжують використовувати навколокримінальні способи обману партнерів, нікуди не зник з території країн СНД. А робиться це все для  виведення активів зі спільного бізнесу.

Тому, на думку експертів, регуляторам на ринку цінних паперів варто прискіпливіше аналізувати достовірність і обгрунтованість інформації, яку надає бізнесова група своїм інвесторам, а також структуру корпоративного управління, яка існує в ній.

Підготовка до експансії

 У зв’язку з такими неоднозначними оцінками роботи «Гідромашсервісу» виникає сумнів щодо відповідності дифірамбів на адресу російської компанії з уст президента сумського НВО імені Фрунзе нинішнім реаліям. Зрозуміло, звичайно, що син Володимира Матвійовича — найбільший акціонер цієї компанії й батько не може не співпереживати за її долю.  Хоч у цьому разі виникає конфлікт інтересів: все-таки росіяни — конкуренти сумського підприємства, одним з найбільших акціонерів й президентом якого він є. Проте незрозуміло, навіщо було піарити ГМС на прес-конференціях перед українськими журналістами.

Відповідь на це вдалося знайти в публікації російських «Комментариев» із промовистою назвою «ГМС для ГТС». Її, до речі, передрукували й українські ЗМІ.  Основний лейтмотив  цієї публікації: «Компанія, яка спроможна своїми силами провести модернізацію української ГТС «під ключ», є. Це широковідома в галузевих колах «Група «Гідромашсервіс».

А якщо врахувати, що серед тих, хто міг би брати участь у модернізації української газотранспортної системи, у статті не знайшлося місця для сумського НВО імені Фрунзе, то все стає, так би мовити, на свої місця. Такими публікаціями та піар-кампаніями на користь російської групи машинобудівників фактично готується громадська думка про необхідність участі в майбутній модернізації ГТС саме «Гідромашсервісу».  І одночасно робиться спроба дискредитувати  сумських машинобудівників, які мають набагато більший досвід на ринку обладнання для нафтогазової промисловості.

Тож коли настане час «Ч», ті, від кого це залежить в Україні, мають подбати передусім про вітчизняного виробника і водночас врахувати прозорість у роботі інших претендентів на участь у модернізації української ГТС. А критеріїв для оцінки останнього більш ніж досить. 

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/pid-pricilom-ukrayinske-mashinobuduvannya/