ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ

Герб Прапор

 

Основні дані

Код КОАТУУ:6125800000

Утворений: 1940

Населення: 36 511

Площа: 838 км²

Густота населення: 43,5 осіб/км²

Поштові індекси: 47100—47175

Телефонні коди: 380-3558

Населені пункти та ради

Районний центр:Шумськ

Кількість міських рад:1

Кількість селищних рад:0

Кількість сільських рад:32

Кількість міст:1

Кількість смт:0

Кількість сіл:60

Районна влада

Адреса адміністрації:47100, Тернопільська обл., Шумський р-н, м. Шумськ, вул. Українська, 59, 2-11-78

Веб-сторінка: Шумська РДА

Голова РДА: Петрук Василь Андрійович

Голова районної ради: Слободянюк Петро Антонович

Гімн

Ще не вмерла Україна,

И слава, и воля!

Ще намъ, браття-молодці,

Усміхнетця доля!

Згинуть наші вороги,

Якъ роса на сонці;

Запануємъ, браття, й ми

У своій сторонці.

Душу, тіло ми положим

За свою свободу

И покажемъ, що ми браття

Козацького роду.

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ

И Тарасі Трясило

Кличуть насъ изъ-за могилъ

На святеє діло.

Изгадаймо славну смертъ

Лицарства-козацтва,

Щобъ не втратить марне намъ

Своего юнацтва.

Душу, тіло и д.

Ой Богдане, Богдане,

Славний нашъ гетьмане!

На-що віддавъ Україну

Москалямъ поганимъ?!

Щобъ вернути іі честь,

Ляжемъ головами,

Назовемся Украіни

Вірними синами!

Душу, тіло и д.

Наші браття Славяне

Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щобъ ми

По-заду зістались.

Поєднаймось разомъ всі,

Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги,

Най воля настане!

 

 

 

 

ПАНОРАМА

КРАВЧУК МАЄ НА ШУМЩИНІ ДАЧУ

КРАВЧУК МАЄ НА ШУМЩИНІ ДАЧУ

60-річний Віктор Омельчук з села Антонівці, Шумського району, Тернопільської області, проживає поблизу музею-штабу УПА “Волинь-Південь”. Чоловік живе з дружиною Валентиною. Син подружжя мешкає в сусідньому селі, а дочка – працює медсестрою в Києві.

- З дружиною познайомився під час служби в армії, – розповідає ДОБІ Віктор Омельчук. – Служив на далекому Сході. Якось потрапив в лазарет, а вона була медсестрою. Каже, що до того я їй снився кілька разів. От і поїхала зі мною в Україну. Єдине чого їй в селі не вистачає – спілкування. Вона ж вчитель зарубіжної літератури, а поговорити про щось розумне нема з ким. В селі всього 11 жилих хат.

Віктор Омельчук каже, що його батько Микола прожив 92 роки. Він особисто знав Степана Бандеру і Романа Шухевича. Другий навіть гостював у них вдома. За заслуги перед Україною і українським націоналістичним рухом Миколу Омельчука нагородили Лицарським Хрестом Заслуги.

- Приблизно за два кілометри від моєї хати знаходиться музей-штаб УПА “Волинь-Південь”, – каже ДОБІ Віктор Омельчук. – Я постійно туди навідуюся, щось ремонтую чи оновлюю. Доглядаю за могилами тринадцятьох невідомих вояків УПА. Тут, у 1942-1944 роках, була утворена Антонівецька повстанська республіка. Відділи Івана Климишина («Крука») і Миколи Медведецького («Хрона») тримали оборону Республіки. Тут діяла підстаршинська школа, курси медсестер і навіть власна миловарня. У 1952 році штаб таки знайшли люди з «НКВД» і спалили. Але у 1992 році його від реставрували. Інколи сюди приїжджають туристи, але рідко, бо то ж сховано дуже.

Віктор Омельчук розповідає, що поблизу села знаходиться дача першого Президента України Леоніда Кравчука. В один час чоловік навіть працював там. Каже, що один ставок на території дачі, коштує мільйон гривень.

- Територія навколо дачі огорожена парканом – каже пан Віктор. – Там є два будинки, вертолітний майданчик, автопарковка. Інколи чутно, як прилітають гелікоптери. В них там великий звіринець, кабанів спеціально для полювання тримають. Вечорами буває чую «Бах». Постріл. Певно екс-президент любить полювання. Але людям власники не заважають, навпаки можуть взяти на тимчасову роботу.

Окрім штабу УПА, в Антонівцях, можна подивитися на давній козацький цвинтар. Віктор Омельчук стверджує, що цвинтар з’явився тут під час Зборівської кампанії Богдана Хмельницького, а саме походу під Збараж. Також поблизу Антонівців збереглися залишки легендарного літописного міста Данилова.

- Давньоруське поселення грабують “чорні археологи”, – каже Віктор Омельчук. – Унікальний музей під відкритим небом відновлюють своїми силами жителі села. А де ж держава? Далі лозунгів справа не йде? Хотілося би, щоб такі історичні місця відвідувало більше людей, особливо молоді.

ДОБА