Філологічна династія моєї родини – це неймовірно цікавий і дивовижний приклад того, як люди живуть, відчуваючи себе у професії органічними і щасливими. Моя родина завжди була пов’язана з вивченням мов та літературою, і ця спадщина вплинула на формування мого професійного та особистого розвитку.

Прабабуся, Асауленко Євгенія Миколаївна (1929–2010), у свій час стала на цей шлях, вивчаючи українську філологію та педагогіку. Її прагнення до знань, бажання навчатися після Педучилища у виші, навіть за наявності двох дітей, є великим прикладом самомотивації та віри у важливість освіти.
Бабуся, Буга Тетяна Григорівна (1954–2020), обрала російську філологію у той час, коли українська мова була непопулярною. Це свідчить про престижність російської мови та літератури у минулому (1975 рік). Бабусина перемога в конкурсі з виразного читання говорить про талант і зацікавленість літературою.
Після моїх бабусь велика кількість книг дісталася мені у спадок. Книги завжди були частиною нашого оточення, і це сприяло моєму інтересу до читання та філології. З 2017 року я розпочав читати українських класиків, поетів, сучасну літературу і т. д. Був на Острові Європи, де мені підписала книгу Марʼяна Савка (Вінниця, 2018 рік) і на Книжковому Арсеналі, звідки привіз книгу з автографом Оксани Забужко (Київ, 2021 рік). Мені дуже імпонує спілкування з видавцями, письменниками та філологами-науковцями. Намагаюся знайомитися і підтримувати контакти з такими людьми.
Також важливо зауважити, що в ті часи, коли мої предки вивчали філологію та працювали, інтернету не існувало, і словники були основними інструментами для роботи з мовою. Ця робота вимагала багато часу та зосередженості. Наприклад, щоб пояснити правопис, тлумачення, походження слова або вимову.
Важливо зауважити, що в нашій родині обговорювалися різноманітні аспекти вивчення російської та української мови, береглася памʼять про репресованих рідних, що свідчить про різноманітність поглядів та глибоке розуміння історії.У родині було традицією писати диктанти на канікулах, тож із часів початкової школи я їх писав, що роблю також на День писемності та мови щороку. Важливо додати, що бабуся готувала мене до ДПА з української у 2014 і 2019 роках. 2019 року був диктант про Марка Вовчка, який я написав на 10 із 12. А далі – у 10-11 класах, українську мову в школі в мене викладала Драга Тетяна Миколаївна, колега Олександра Авраменка, яка з ним свого часу працювала в Навчально-методичному центрі української мови та літератури (при ІППО КМПУ імені Бориса Грінченка, який нині – КУБГ). За О. Авраменком свого часу готувався до ЗНО і досі маю багато його посібників та зошит з основної сесії ЗНО. А також записи, які робив, коли готувався на підготовчих курсах у ДонНУ імені Василя Стуса. До його матеріалів звертаюся, коли повторюю і готуюсь на практичні заняття і на уроки, які веду іноземцям (як от його посібник «Українська самотужки»).
Мій вибір стати філологом і продовжити традиції своєї родини – це своєрідне вшанування пам’яті моєї прабабусі та бабусі. Я занурююсь в цю науку із задоволенням та зацікавленістю, і сподіваюсь, що моя робота в освітній галузі та в роботі з мовною спадщиною станеважливим внеском у розвиток філології.
Також важливо враховувати, що філологія – це багатогранна наука. У ній можна знайти багато цікавих напрямів для розвитку. Сподіваюсь, що моя праця в освітній сфері та у спільноті філологів допомагає популяризувати мову та літературу. Так, після 2 курсу я влаштувався в освітню компанію, де готують до НМТ з української, щоб робити публікації «як правильно українською», а також інші цікавинки (фразеологізми, ортографія та ін.). А на початку 3 курсу мене запросив проєкт «Мовна здибанка» викладати українську іноземцям, на що я погодився. Це роблю щосуботи о 22:00 за Києвом. Надалі планую розвиватись у цьому напрямку. А «Здибанка» впливає на мій нетворкінг. В Університеті нам розповіли про портал «Чтиво» і «Діаспоріану», якими я користуюсь. Були наукові публікації про обсценну лексику в мовленні та про лінгвістичний аналіз говірки села Іскриня, де проходив практику. Мої бабусі так і робили: приносили, показували та читали з учнями. Я теж продовжую цю традицію. Щороку беру участь у конкурсах імені Т. Шевченка і П. Яцика, які минулого року були призовими для мене.  Цього року я вступив на курси «Вступ до прикладної лінгвістики» та «Компʼютерна лексикографія» від Єнського університету.

Додам і те, що філологічна освіта дає чимало однодумців, як серед викладачів, так і серед студентства. Особливо Сергій Кокерчук (2 курс, «Українська мова та література») і Олександр Слободяник (2 курс, «Прикладна лінгвістика»). З ними я часто спілкуюсь і обмінююся думками про навчання. Так, у нас є германісти, але найтісніший контакт є саме із Сергієм та Олександром.  Додам, що на день народження мені часто дарують книжки – на 13 подарували книгу «Розстріляне відродження. Поезія та проза» видавництва «Основи», на 16 – «Пиши» Таіс Золотковської видавництва «Моноліт-Bizz», на 19 – екслібрис. Серед звичних подарунків, книжки та все, що з ними повʼязане, – у пошані. Навіть під Новий рік, під професійні свята і просто так. Таким чином, моя філологічна династія не лише продовжує жити в мені, а й сприяє розвитку мовознавства і літературознавства, роблячи вагомий внесок у збереження та популяризацію філологічної та культурної спадщини.

ЮРІЙ ПРОКОПЕНКО, здобувач 3 курсу 
ОС «Бакалавр» ОП «Українська мова та література»

https://news.donnu.edu.ua/