ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Вінницька
область
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Назва:Вінничина

Утворена:27 лютого 1932 року

Код КОАТУУ:510100000

Населення:1,687 млн. 

Площа:26 513  км2

Густота населення:64 осіб/км2

Поштові індекси21xxx, 22xxx, 23xxx, 24xxx

Телефонні коди:+380 43

Обласний центр:Вінниця

Райони:27

Міста обласного значення:6

Міста районного значення:12

Райони в містах:3

Смт:29

Села:1330

Селища: 136

Селищні ради: 28

Сільські ради:661

Номери автомобілів:АВ

Інтернет-домени:vn.ua

Обласна влада

Адреса:м. Вінниця вул. Соборна 70

Веб-сторінка:http://www.vin.gov.ua/

Голова ОДА:Джига Микола Васильович

Рада:Вінницька обласна рада

Голова ради:Заболотний Григорій Михайлович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

О. ПАЛІЙ ПРО ВРАДІЇВСЬКУ ТРАГЕДІЮ

О. ПАЛІЙ ПРО ВРАДІЇВСЬКУ ТРАГЕДІЮ

Потрібна величезна робота з подолання владою своїх інстинктів.

Міліція «героїчно» розігнала мітинг врадіївчан на Майдані й обіцяє зробити це ще раз. Причина — порушення часу проведення мітингу в місці, де нема житлових приміщень. Звинувачення в «не пунктуальності» мітингарям висунула та сама міліція, представники якої ледь регулярно втрапляють у якусь кримінальну історію.

Та ж сама міліція, яка під час бунту у Врадіївці до останнього ховала злочин, покривала злочинців, а прес-служба обласного МВС заявляла, що протестувати проти міліцейського свавілля зібралася не громада, а самі лише алкоголіки.

За злочинами міліції в одній Врадіївці десятки поломаних доль і тиша роками — з боку судів, міліції, прокуратури, президентської вертикалі.

Для чого цей символічний розгін символічного (за розмірами) мітингу? Відповідь очевидна: щоб показати силу. Мовляв, останні скандали й самодискредитація ніяк не вплинули на здатність міліції захищати режим.

Однак, якби МВС справді виходило з інтересів країни, воно мусило б подякувати громаді Врадіївки, адже без активної участі громади низка злочинів залишилася б нерозкритою, а численні «оборотні» продовжували «впроваджувати закон». Те, що цього не сталося, значно важливіше, ніж мітинг на невеликому п’ятачку після 23.00 і навіть зіпсований метр тротуарної плитки. 

Той факт, що корумповане міліцейське начальство «кришує» різноманітну злочинність і займається переважно видобуванням грошей для підгодовування «хабарницької піраміди» в країні — навряд чи для когось секрет.

Високий рівень протестних настроїв не взявся нізвідки, він обумовлений некомпетентною і корумпованою політикою. А найголовніше — тим, що морально-етичні стандарти, що задаються владою на верху і підхоплюються на нижчих рівнях влади внизу, кардинально не відповідають поняттям українського суспільства щодо справедливості. Цікаво, що останні протести, незважаючи на бідність населення, викликані насамперед питаннями справедливості. Це дещо вища мотивація, що добре характеризує українське суспільство. Наше суспільство з усіма своїми вавками вже зараз значно краще за владу.

Приміром, у сусідніх з нами Білорусі й Росії було чимало не менш резонансних злочинів з боку влади, однак ніде громада не заступилася за себе так, щоб штурмувати відділки міліції. До речі, люди, не перейшовши межу, зробили все, як виявилося, найкращим чином і з найкращим можливим результатом. На «Ютубі» я нещодавно бачив, як місцева громада виганяла з храму на Кіровоградщині бритоголових з Московського патріархату, які захопили його. Десь так у XVII—XVIII століттях або в 1920-х рр. у нас починалися повстання. Дуже цікаво бачити живу історію перед очима.

Також цікаво, що найбільша демократія в країні в невеликих населених пунктах — звичайно лише в тих, де збереглася чи відтворилася громада. Ще древні греки вважали найкращим кількість виборців для демократії кілька тисяч людей — щоб усі могли вміститися на площі.

У влади поки достатньо інструментів, щоб стримати протести. Але найефективнішим і надійним стало б підняття довіри до влади, тобто зміцнення її легітимності. Для цього потрібна величезна робота з подолання владою своїх ницих інстинктів, підвищення солідарності в суспільстві, а не його фрагментація, антикорупційна боротьба, контроль за поведінкою представників влади. Але результат — стабільність держави — того варто.

Ситуація, при якій закон, як дишло, загрожує тим, що політична надбудова припинить будь що значити. Це не новина, привнесена останніми подіями, а цілком очевидні речі. Ось, приміром, що я казав в ефірі ТБ за два тижні до подій у Врадіївці: «Якщо, грубо кажучи, в райцентрі чи обласному народ спалить суд, прокуратуру, міліцію, що влада робитиме? Ну, спрямує туди ОМОН, який отримає цеглою по голові. Все це може закінчитися для нинішньої влади і взагалі для країни дуже погано. Для України терміново потрібен «транзит до нормальності». Коли вибори — це вибори, коли суд — це суд».

Міліція (а також суди) є одним з головних факторів обурення, бо вони найбільш часто контактують з населенням. Це як з корупцією у медицині та освіті — населення найбільш обурене корупцією в цих сферах, хоча крадуть у тут дещо менше порівняно з держзакупівлями, будівництвом, енергетикою тощо.

Щодо гіпотетичної здатності нинішнього міністра виправити ситуацію. А хто йому дасть? Досі влада тільки розкладала і корумпувала правоохоронну систему, і з чого б їм робити розворот на 180 градусів?

Однак виникає питання: що робити далі, невже для того, щоб добитися справедливості, щоразу треба буде розносити міліцію і суд? А потім відновлювати за рахунок платників податків?

Політика стає дедалі більш архаїчною. Як в Італії 1920-х чи Німеччині 1930-х, гопники, яких наймають з вулиці, б’ють обличчя активних громадян і журналістів. Міліція, немов у якійсь країні Африки на південь від Сахари у 1950—1960 роках, бере участь у провокаціях проти політичних опонентів влади, або, замість карати злочинців, викрадає протоколи голосування.

Замість прогресу, як у всьому світі, у нас в країні деградація буквально у всіх сферах. Це — результат того, що влада прагне принизити країну до свого рівня.

Країна потребує швидких рішень, а не розмов про них, а замість них отримує лобістський мотлох, який потім щотижня переписують.

Влада довго носилася з цифрами, тулила їх скрізь і всюди, видаючи за свої досягнення кон’юнктуру міжнародної торгівлі.

Кон’юнктура змінилася і досягнення здулися.

У 2010-му уряд обіцяв вихід з кризи за три місяці, потім за рік, потім за три-п’ять років, а нещодавно Азаров заявив, що «криза буде мучити українців ще десять років».

Рівень народовладдя і реального впливу народу на владу стрімко скорочується. Судова реформа, корупційний контроль над правоохоронною системою, виборча система, формування ЦВК і Конституційного Суду, тотальне панування грошей при збереженні їх виключно в олігархів — усе це консервує систему.

Державні органи деградовані й дискредитовані. Суди приймають написані заздалегідь божевільні рішення. Головне, на що здатен цей режим — це організувати хабарницьку піраміду розміром із державу задля викачування з неї ресурсів. Зрозуміло, це веде до деградації продуктивних можливостей країни.

Якщо риба гниє з голови, то чого чекати від інших органів? Якщо такі зразки бачить перед очима міліціонер, то чи стандартний характер йому треба мати, щоб втриматися від спокус?

За останні три роки на очах суспільства здійснено безліч правопорушень, за прямого сприяння муляжу «правоохоронних органів». Влада думає, що її загнано в кут, дороги назад немає, і після всіх своїх чудінь треба триматися за владу до останнього вертольота. Водночас, владі треба нагадати, що український народ незлобивий і милосердний, і не зацікавлений мститися.

Адже, самий допуск конкуренції в ті сфери, де її досі немає, одне лише усунення присосок від державної скарбниці, разом із запровадженням чесних правил для всіх дали б колосальний прорив країні. І, до речі, ці ідеї цілком могли б здобути популярність навіть серед левової частини бізнесу Партії регіонів, яка теж починає лякатися, щоб її раптом не «покращили».

Водночас, треба розуміти, що можновладці навіть якщо розкрадуть усе, все одно триматимуться за владу. По-перше, можна торгувати ще й людьми і самою країною. А по-друге, тут справа уже не меркантильна, а психіатрична. Хто такі нинішні можновладці без своїх посад і можливості «вирішувати питання»? Оце питання їх дуже турбує.

Судячи з попереднього досвіду влади, вона може піти найбільш руйнівним і найбезглуздішим для себе і країни шляхом провокацій. Хоча цей шлях уже перетворив нинішню владу з того, чим вона була три роки тому, на «криву качку», що спирається вже навіть не на частину народу, а на деградований і корумпований силовий апарат.

Ризики дестабілізації, до яких влада штовхає країну, для такої держави як Україна дуже серйозні в нинішньому нестабільному світі. Ці ризики було б значно легше обійти, не маючи внутрішньої дестабілізації.

Однак просто вказувати пальцями на владу буде непродуктивно.

Вже зараз слід підготувати реформу, виходячи з критеріїв максимального очищення системи від корупції.

Необхідне максимальне кадрове очищення і оновлення судової системи, максимально широкий дозвіл обіймати суддівські посади для громадян, реформування процедури призначення суддів, встановлення системи багатоступеневого відбору суддівських кадрів, за якої кандидатури суддів пропонуються громадськими та професійними організаціями, а надалі відкидаються почергово державними органами та парламентською опозицією, посилення відповідальності суддів за завідомо незаконні рішення, запровадження можливостей відкликання суддів після серії вироків, скасованих судами вищих інстанцій, або за наслідками місцевих референдумів.

Необхідне збільшення контролю Верховної Ради за призначеннями і звільненнями заступників генерального прокурора та прокурорами областей і районів.

Вже давно слід гуманізувати кримінальну юстицію, зокрема за рахунок скорочення термінів покарання за правопорушення невеликої тяжкості до тижнів і місяців та посилення відповідальності за злочини проти особи.

На порядку денному — запровадження єдиних методів непрямого оцінювання витрат суддів, чиновників, працівників правоохоронних органів та членів їхніх родин, ефективна антикорупційну боротьбу в освіті, насамперед профільній юридичній освіті.

Необхідно збільшити інституційні можливості швидкого кадрового оновлення органів суду та правоохоронних органів; розширити допуск до посад у правоохоронних органах та судах без профільної освіти, за результатами спеціальних курсів.

Потрібне запровадження максимально відкритого конкурсного добору керівників для управління об’ктами державної власності, ефективність яких має регулярно перевірятися за об’єктивними критеріями.

Необхідна легалізація методики провокування хабара як засобу виявлення потенційних хабарників, встановлення єдиної методики перевірки державних витрат на відповідність цін ринковим, ліквідувати або максимально обмежити процедури та адміністративні бар’єри, що виступають в якості обмеження конкурентності при державних закупівлях, економічній діяльності загалом та наданні соціальних послуг. Потрібне запровадження належного і незалежного від чиновників рівня зарплат суддів і працівників правоохоронних органів, запровадження системи заохочення для працівників правоохоронних органів розслідувати порушення високопосадовців, зокрема заборона звільнення працівників правоохоронних органів протягом певного часу після успішного розслідування справи проти високопосадовців.

Необхідне запровадження практичного права громадян звертатися зі скаргами на конкретних чиновників з вимогою відшкодування збитків, завданих корупційною поведінкою і депутатам... Таких рецептів безліч.

Чимало з них — відомі й випробувані світовим досвідом. Але влада вперто не хоче їх реалізовувати.

ДО РЕЧІ

«Центр протидії свавіллю міліції» у Вінниці шукає керівників

Активісти планують зробити його помічником МВС для охорони громадського порядку

У Вінниці оголошено про плани створення громадської організації, яка протидіятиме свавіллю в міліції. До створення «Центру протидії свавіллю міліції» запрошують всі охочі громадські структури та політичні сили. Організатори запевняють, що п’ять таких вже відгукнулося.

Проте поки нову організацію представляли тільки два вінницьких активісти: голова Вінницької обласної організації Європейської партії України, директор спортивної мережі «Максимус» Борис Максимчук і головний отаман козацького полку імені Богуна, директор ТОВ «Подільська січ» Володимир Воловодюк.

— Незабаром «Центр протидії свавіллю міліції» стане помічником МВС для охорони громадського порядку, а у майбутньому цей орган може стати серйозним конкурентом самій структурі корумпованої міліції, — розповідає Борис Максимчук. — Хочу, щоб цей рух очолило декілька осіб, адже боюсь тиску на себе. На жаль, зараз це можливо. Коли ж буде декілька керівників, все буде демократично.

Для членів Центру організатори планують розробити спеціальні посвідчення та значки.

До слова, Борис Максимчук упродовж восьми років орендував у вінницької міліції спортивну залу «Максимус», де облаштував тренажерний зал. Але цього року внаслідок конфлікту з керівництвом правоохоронних органів його цієї можливості позбавили.

Максим ЗОТОВ, Вінниця

Олександр ПАЛІЙ, політолог, історик, кандидат політичних наук
http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/chomu-tragediya-vradiyivki-ne-sponukala-do-reform