ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Запорізька
область
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Утворена:9 січня 1939 року

Код КОАТУУ:23000

Населення:1 877 200

Площа:27180 км²

Густота населення:70,84 осіб/км²

Телефонні коди:  +380-61

Обласний центр:Запоріжжя

Райони:20

Міста обласного значення:5

Міста районного значення:9

Райони в містах:7

Смт:23

Села:872

Селища:46

Селищні ради:23

Сільські ради:263

Номери автомобілів:AP

Інтернет-домени:zaporizhzhe.ua; zp.ua

Обласна влада

Адреса:пр. Леніна, 164, м. Запоріжжя, 69107

Веб-сторінка:www.zoda.gov.ua

Голова ОДА:Петров Борис Федорович

Рада:Запорізька обласна рада

Голова ради:Матвієнко Павло Дмитрович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
РОЗМОВИ

Повернення дослідника Степу

Повернення дослідника Степу
Про Якова Новицького





27 грудня після тяжкої хвороби пішов із життя видатний український вчений, керівник Запорізького наукового товариства ім. Я. Новицького, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри джерелознавства Запорізького національного університету Анатолій БОЙКО. Напередодні «День» мав цікаву розмову з паном Анатолієм. Пропонуємо вашій увазі останнє інтерв’ю вченого про зусилля очолюваного ним громадського наукового об’єднання по поверненню з мороку забуття імені та творчої спадщини видатного українського історика, фольклориста, етнографа, археолога, мандрівника і педагога Якова Новицького.

— Ще під час створення нашого товариства ми зауважили, що Степова Україна досліджена набагато гірше ніж інші регіони України — Гетьманщина, чи Слобожанщина, — розповідає Анатолій Бойко. Не кажучи вже про Західну Україну, яка активно досліджувались ще в XIX столітті.

Навіть сучасні науковці при створенні узагальнюючих праць з історії нашої країни, відносно Південної України змушені користуватися доробком дослідниці Олени Дружиніної. А це історик російської історіографічної традиції, з усіма її особливостями, підходами та направленістю. Тому і було створено наше наукове товариство, котре об’єднало дослідників Степової України із Запоріжжя, Мелітополя, Києва, Одеси, Миколаєва, Альберти та Торонто. І відразу ж стало зрозуміло, що саме Яків Павлович Новицький був одним із перших дослідників Південної України. Уже перший доторк до його творчості показав, що треба зібрати всі його праці та видати їх. Адже Яків Павлович розробив методику історичних інтерв’ю, опитувань населення про історичні події. Коли вона була опублікована, то отримала позитивні відгуки науковців-сучасників.

У ході опитувань він зібрав величезний масив історичної інформації, фольклору, етнографічних матеріалів.

Саме Новицьким була створена перша синтетична комплексна робота, котра може бути взірцем реконструкції буття українського населення подніпровських слобод XVIII — XIX століття. У цій узагальнюючій праці, «З берегів Дніпра», він гармонійно поєднав інформацію, яку дають історичні документи, з інформацією, отриманою під час проведення опитувань.

Сучасні провідні фахівці в галузі етнографії та фольклористики вважають, що тільки у XX — XXI столітті фольклористика дійшла до тих принципів та засад, які Новицький пропонував ще 100 років тому.

Про його роботи позитивно відгукувались такі сучасники як Драгоманов, академік Сумцов, Русов, Д.Дорошенко, В.Антонович. Його праці та зібрані ним історичні та фольклорні матеріали не втратили наукової цінності й тепер.

А ще Яків Павлович був надзвичайно цікавою непересічною особистістю. Він належав до українських романтиків другої половини XIX століття. Тоді він, як багато хто з українського товариства, стрепенулися, побачивши реальну конкретну роботу по збиранню та збереженню народної пам’яті, історичної традиції і того, що сьогодні має назву усної історії.

Не отримавши формально навіть середньої освіти він за рахунок самоосвіти та самовідданої творчої праці став членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук. Був членом Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, Харківського історико-філологічного товариства, Катеринославської вченої архівної комісії. Став засновником краєзнавчого музею Олександрівська (Запоріжжя).

Ще з середини 70-х років XIX століття Яків Павлович Новицький розпочав систематичний збір історичного, етнографічного та фольклорного матеріалу. Вихідець із дворянської сім’ї, нащадок відомого козацького полковника він, збираючи ці матеріали, виходив усі села нашого степового краю і був своїм для селян, легко знаходив із ними порозуміння.

Змушений поєднувати наукову роботу з викладанням у школі Яків Новицький був талановитим і передовим педагогом. Виступав за навчання дітей рідною мовою, застосовував найбільш прогресивні методи навчання.

Попри непересічний внесок Якова Павловича в дослідження Степової України, його наукова спадщина і сьогодні залишається малодослідженою, малодоступною та відома лише вузькому колу найбільш кваліфікованих спеціалістів. Так сталося, що більшість публікацій Новицького розпорошена по губернських періодичних часописах та газетах. Більша частина цих видань стала бібліографічною рідкістю, а опубліковані в них роботи вченого позабувалася. Його архів теж був розпорошений між різними установами Української Академії наук, і також став майже недоступним навіть для науковців. Величезна творча спадщина дослідника фактично була виведена з ужитку, а самого науковця потроху стали забувати.

Свого часу в листах Дмитро Яворницький називав Новицького своїм учителем. І недаремно. Адже саме Яків Павлович знайомив його з минулим степового краю, передавав йому найбільш цікаві знахідки та матеріали. А згодом «вчитель», певною мірою, став розчинятися в яскравих променях свого «учня».

Тому повернення нашим сучасникам творчого доробку вченого, а його подвижницькій праці вдячності та шани нащадків і стало головним мотивом нашого товариства при виданні його робіт.

— Які найбільші проблеми зустрілися під час підготовки цього видання?

— Здавалось би, які можуть бути складнощі? Збери раніше надруковані роботи та републікуй їх. Але й зібрати його праці було не просто. Адже не було навіть більш-менш повної бібліографії наукових творів дослідника!

Не менше зусиль вимагав пошук первісного авторського тексту. Адже багато робіт Новицького зазнали спотворень від цензури. Зустрічались і друкарські помилки, помилки видавців та упорядників. Доводилось шукати первісні тексти, тексти з особистими правками Новицького. На цю копітку евристичну роботу пішло кілька років. Але все ж таки ми зібрали необхідні матеріали, визначилися зі структурою видання. Вирішили, що творча спадщина буде надрукована в п’яти томах. У першому вийшли історичні праці. В другому опубліковані фольклорні та етнографічні праці (легенди, перекази, оповідання про запорізькі урочища та запорізьких козаків, козацькі та гайдамацькі клади, апокрифи, казки, замовляння). В третьому томі надруковані зібрані Новицьким українські народні пісні.

У четвертому томі планували видати всі археографічні праці дослідника. В завершальному п’ятому мали вийти нотатки, замітки, наукові звіти та епістолярна спадщина дослідника.

Але коли був зверстаний та підготовлений до друку четвертий том, в Інституті рукопису Національної бібліотеки виявили ще велику кількість археографічних робіт Якова Новицького. Довелось міняти структуру видання. Тепер це буде видання творів у п’яти томах але в 19-ти книгах! Четвертий том вийде в 15-ти книгах! У них і буде розміщено всі віднайдені археографічні матеріали Якова Новицького. І оце ми видали перероблений четвертий том, його першу книгу. В ній розміщені археографічні матеріали про боротьбу запорожців за свої Вольності, про запорозькі традиції мешканців краю після ліквідації Січі.

— Чи можна назвати це видання академічним?

— При публікації ми використовуємо наукові правила публікації документів, зокрема, публікуємо ретельно вивірені тексти. Вони супроводжуються коментарями, наявний і інший науковий апарат — покажчики, примітки. Так, це наукове, академічне видання.

— Але ж науковий апарат це географічні, іменні, предметні покажчики, в яких мають бути зазначені всі згадки певної особи чи географічної назви в конкретному томі. Зважаючи на те, що кожен із томів має понад чотири сотні сторінок, — це ж величезна робота! Як вдалося справитись з усім цим?

— Окрім нашого товариства, у підготовці видання активну участь беруть академічні Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інститут мистецтвознавства та фольклористики ім. М. Рильського. Ці установи та їхні співробітники виконали величезну роботу по підготовці творів до друку.

Суттєву підтримку товариству надає керівництво ЗНУ в особі ректора д.і.н., професора Тимченка С.М.

— Окрім чергового тому творів Новицького ЗНТН видало і книгу «Яків Новицький» київської дослідниці Людмили Іванникової. Що це за робота?

— Ця монографія повністю присвячена Якову Новицькому. В ній зібрана вся відома науці на сьогоднішній день інформація про біографію Якова Павловича, його життя, творчість.

Сама ж Людмила Іванникова справжній подвижник досліджень життя та творчості Новицького. Ця тема це справа всього її життя. Саме вона впорядкувала третій том творів Якова Павловича. Вона не тільки знайшла третину нових пісень, зібраних ним, звіряла текст з оригіналами.

— І традиційне питання: які ж плани товариства?

— Першочергові наші завдання це згуртовувати дослідників Степової України та інтенсифікувати розвій наукових студій цього краю. Та ще будемо продовжувати видання творів нашого патрона.

Також видаємо зібрання творів учня, друга і соратника Я.Новицького — Дмитра Івановича Яворницького. Зокрема постало питання про наукову републікацію «Історії запорозьких козаків». Перший том цієї тритомної праці вже підготовлено до друку, з відповідними коментарями і покажчиками, к.і.н., Володимиром Мільчевим.

Продовжуємо і наші серійні видання: Запорозька спадщина» (19 випусків), «Старожитності Південної України» (24 випуски), «Джерела до історії Південної України» (10 випусків). У цьому році започаткували серію «Забуті щоденники» (5 випусків спогадів, щоденників і листів періоду Великої Вітчизняної війни). Здійснили перший випуск «Вознесенської старовини» (джерела з історії старого козацького села Вознесенки, яке увійшло до складу Запоріжжя) та багато іншого.

Розмовляв Сергій ПЛЕЦЬКИЙ, Запоріжжя
ДЕНЬ