Днями виповнилося три місяці як на посаду Постійного Представника Президента в Криму був призначений Володимир Яцуба — досвідчений чиновник, який багато років пропрацював на відповідальних посадах у найвищих органах влади країни — Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента. За цей час він практично не спілкувався з центральними ЗМІ. Сьогодні Володимир ЯЦУБА розповідає читачам «Дня» про особливості процесів, що відбуваються в Криму, про вирішення земельної проблеми, міжнаціональні відносини, покращання керованості в автономії та перспективи розвитку республіки.

— Володимире Григоровичу, з часом завдання Представництва Президента країни в автономії змінюються, і кожен президент їх бачить по-своєму, та й кожен представник їх розуміє відповідно до особливостей того чи іншого періоду. У чому ви бачите своє завдання? Чи не дублюються ваші повноваження з представниками місцевої влади?

— Виходячи з вимог законодавства про автономію, закону про Представництво, наше спільне завдання — навести тут лад у всіх сферах, ліквідувати ті порушення, які було допущено, перш за все, у земельній сфері. Я підтримав створення робочої групи, яку очолив віце-прем’єр Георгій Псарьов, і яка встановила, що так чи інакше порушення в земельній сфері стосуються території площею понад три тисячі гектарів. Уже складено реєстр цих порушень — і з’ясувалося, що основу їх становлять не кримськотатарські самозахоплення, хоча й цьому виправдання немає, є безліч інших порушень, допущених місцевими радами як під час виділення землі, так і під час затвердження кордонів використовуваних ділянок.

Сьогодні позиція Ради міністрів автономії полягає у проведенні певного переобліку всього землекористування, і його вже проводить робоча група. До неї включено керівників міст і районів. У регіональних керівників є плани і завдання щодо наведення порядку на своїх територіях. Цьому сприяв повний аналіз того, як виділяли землю раніше. Процес триває. Скажімо, днями Сімферопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Алупкінської міськради. Там було неправомірно відчужено ділянку, зазначу, в курортному місті, вартістю понад 300 тисяч гривень. Щодо справи проводиться слідство.

У результаті цієї роботи проблема зрушила з місця — перші 42 гектари вже виділено для розселення репатріантів, і зараз триває підготовка документації. До літа Рада міністрів повністю визначиться з ділянками для вирішення земельної проблеми репатріантів. Відбувся також перший земельний аукціон, який приніс серйозний прибуток до бюджетів усіх рівнів...

— Верховною Радою України нещодавно прийнято зміни до низки законів, згідно з якими тепер рішення про виділення землі місцевими радами затверджуватиметься Радою міністрів Криму. Дехто говорить, що це порушення прав місцевого самоврядування.

— У жодному разі. Я хотів би подякувати народним депутатам за ухвалення цього закону, він сприятиме прозорості процесу виділення землі надалі, поставить заслін на шляху потенційних порушень. Раді міністрів АРК надається право встановлювати і змінювати цільове призначення земель, приймати рішення про їх приватизацію громадянами, про надання ділянок у постійне користування, передачу в оренду, продаж земель державної власності. Важливо, що уряд автономії тепер погоджуватиме рішення, які ухвалюють райдержадміністрації та сільські, селищні, міські ради про розпорядження землями. Це сприятиме наведенню порядку в земельній сфері півострова.

Більш того, знаю, що в Кабінеті Міністрів уже схвалено проект закону України про Раду міністрів АРК, який дасть нові повноваження у боротьбі з порушенням законодавства...

— Ви пам’ятаєте, напевно, що ще минулого року Президент попередив усіх порушників про те, що незаконно отриману землю все одно доведеться повернути, і просив їх зробити це найближчим часом і добровільно. Повернули? Як просувається цей процес?

— Скажу одне: порядок у цьому питанні буде наведено. Зараз, як на фотопапері, проявляються плями законності та плями незаконності. Все буде зроблено точнісінько згідно із законом...

— Після вашого призначення ЗМІ передрікали потенційне суперництво Джарти—Яцуба—Константинов. Чи були для цього підстави і чи всіх небезпек вдалося уникнути?

— І ви туди ж! Не було такої проблеми! Не варто про це навіть і говорити. У нас чітко розділені функції. Я теж керував регіоном, коли був губернатором Дніпропетровської області. Знаю, як це непросто. Чесно кажучи, радію, спостерігаючи, як Василь Георгійович швидко приймає рішення. І якщо ще недавно в Криму говорили про «засилля донецьких», то зараз усе це затихає, тому що приймаються рішення і проблеми вирішуються. Я з першого дня сказав, що прийшов своїм авторитетом, досвідом, можливостями і знанням системи управління, допомогти вирішити проблеми, які є сьогодні в Криму...

— Ви говорили тоді, що вважаєте своїм завданням «покращання керованості в автономії». Що це означає?

— Так, невирішеність багатьох проблем — це і є брак керованості в автономії. Ми вже говорили про вдосконалення законодавства, основи всього управління. Василь Джарти провів ефективну реформу Ради міністрів — оптимізовано кількість міністерств і рескомітетів, чисельність кожного міністерства скорочено на 15—20%. Було проведено реформування структури Верховної Ради Криму. Зараз Рада міністрів готує реформу структури управління в Криму — потребують реформи селищні ради, міські та районні структури. Це відповідає цілям, завданням адмінреформи, ініційованої главою держави. Найголовніше, що справа не в бездумному скороченні, а в реформі самої системи управління. Вона повинна стати по-справжньому ефективною і в країні, і в Криму зокрема.

— Чи вважаєте ви достатньою законодавчу базу про АРК? У якому напрямі вона може і повинна модернізуватися?

— Безумовно, ні. Вважаю своїм обов’язком надавати підтримку процесам модернізації законодавства, відлагоджувати і посилювати позиції Верховної Ради і Ради міністрів АРК, щоб автономія могла вирішувати, перш за все, економічні питання. Цим серйозно займаються у Верховній Раді Криму під керівництвом спікера Володимира Константинова, де створено Центр законодавчих ініціатив. Моє завдання — допомогти в цьому процесі. Тим більше, що це відповідає вимогам Президента, який давно стоїть на позиції розширення повноважень регіонів і зняття усіляких перешкод на шляху їх діяльності. Це приблизно така ж сама процедура щодо дерегуляції, яку я проводив у будівництві, будучи міністром, коли ми внесли зміни до переліку робіт, що підлягають ліцензуванню, і скоротили його з 537 видів до 100. Такий самий процес дерегуляції повинен пройти і відносно регіональних структур. Думаю, рано чи пізно такий процес проходитиме не лише в Криму, але й у всіх регіонах. Їм треба розв’язати руки і дати можливість вирішувати питання на місцях. Це негоже, коли ліцензію на видобуток піску або глини треба отримати в Києві, зрозуміло — газ або нафта, стратегічні види копалин, але багато що має вирішуватися на місцях...

— Не секрет, що питання міжнаціональних відносин в автономії залишаються напруженими. Розрядити їх допомогло ухвалення рішення про виділення землі для будівництва Соборної мечеті та для розселення репатріантів. Однак складною проблемою залишається питання про Раду представників кримськотатарського народу при Президенті України. Як воно вирішуватиметься?

— Нам треба навчитися працювати в рамках указу Президента, — я тут не можу нічого іншого сказати. Річ у тім, що все це доволі непросто — проблеми накопичувалися десятиліттями. Їх випало вирішити нам. Сьогодні, зараз. І нам пощастило, що саме Президент ставиться з такою увагою до Криму. І саме він намагається розв’язати весь цей клубок кримських протиріч, і в цьому плані цілеспрямовано працює: у цьому ключі слід розглядати і кадрову політику, яку проводить Президент, зокрема, й призначення главою уряду Криму Василя Джарти, і всю роботу щодо наведення порядку, це робиться в інтересах як кримських татар, так і росіян, і українців, і вірмен та інших народів...

— Це вірно, але Рада представників поки що не працює...

— Я б не сказав, що Рада не працює. Вона працює в окремих напрямах, працюють люди, які до неї входять... Інша справа, що є невирішені проблеми щодо складу Ради — думаю, вони будуть вирішені. Адже останні позитивні події відбуваються не просто так. Вони відбуваються через розуміння ситуації з обох боків, за їх активної участі, за бажання знайти ефективні рішення. Діалог між представниками Меджлісу і Ради міністрів Криму, інших органів влади виявився ефективним і дав результат...

— Мустафу Джемільова висунуто на Нобелівську премію миру. Чи достатньо уваги в цьому питанні приділяється з боку української держави?

— Я знаю Мустафу Джемільова з 1991 року, коли був народним депутатом першого скликання. Розумію, що з точки зору його життя, заслуг перед народом і світовою спільнотою він є одним із найшанованіших людей у Криму. Але це справа Нобелівського комітету, ми не можемо туди втручатися...

— В Україні досі не прийнято державну програму інтеграції репатріантів для АРК на 2011 рік. Чому? Які перспективи?

— Ми обговорювали це питання. У цьому плані існує багато різних програм щодо Криму, які стосуються ситуації з облаштуванням репатріантів. Але завдання полягає в тому, щоб звести їх в одну і підвести під неї пристойне фінансування, тому що тих грошей, які змогли передбачити в бюджеті на 2011 рік, явно недостатньо. Вони не йдуть у жодне порівняння з масштабами тих завдань, які слід вирішити.

— На жаль, у Криму ще існує багато проблем у сфері національної освіти. Для українців, які становлять майже 25% населення, всього сім шкіл з українською мовою навчання, недостатньо національних шкіл для кримських татар. Які кроки маєте намір здійснювати у цьому напрямі?

— Українська «діаспора» дуже цікава — у своїй країні скаржиться на утиски. Добре знаю, як працюють у Дніпропетровську вірменська та азербайджанська діаспора. Вони активні, гаряче відстоюють свої інтереси. Українська громада в Криму, перш за все, пасивна, треба не скаржитись, а працювати. Звісно, я далекий від думки, що тут немає проблем, проте чверть населення — це велика сила, яка могла б добитись набагато більшого.

— Але не всі бажаючі українці можуть віддати своїх дітей у школи з українською мовою навчання, а забезпечити цю можливість повинна влада...

— Проаналізуймо конкретно. Ось аналіз. Усього в Криму 583 школи. Із них 7 — з українською мовою навчання, 165 шкіл — із російською та українською мовами навчання, з кримськотатарською — 15, із кримськотатарською і російською — 23, з трьома мовами навчання, що найбільше сьогодні вітається, бо відповідає вимогам десятої статті Конституції про вільний вибір мови навчання, — 39. Таким чином, російськомовних шкіл у Криму — 333, а решта — 250 шкіл — із різними мовами навчання.

Тут простий підхід — якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина вивчала українську мову, вони пишуть заяву — і створюється клас для навчання українською мовою. І такі класи є в багатьох школах. Звісно, тут є проблеми різного роду — від браку кадрів учителів і підручників, зарплати, до методичних проблем, і їх треба вирішувати. Але ми не можемо вирішувати мовні проблеми насильницьким шляхом. Не можна влаштовувати те, що влаштовували в 50-ті роки, це відразу спричинить реакцію відторгнення. Ми повинні спрямувати свої зусилля на якість навчання, пропаганду різних культур тощо. Вважаю, що всі ці проблеми поступово будуть вирішені...

— Ви знаєте, що припинила вихід єдина в автономії україномовна газета «Кримська світлиця», її читачі і передплатники залишилися без свого видання. Як може бути вирішене завдання видання преси державною мовою в Криму?

— По-перше, тут немає політики. Видання газети українською мовою, особливо в Криму — це надзвичайно складна справа, тому що вона повинна мати, з одного боку, високий рівень, з іншого боку — бути економічно вигідним проектом. Я не знаю, як із першим параметром, але другого явно не було. Там зараз триває судовий процес, і туди ми не втручатимемось. Тут треба думати і радитися, шукати такого засновника і видавця, щоб вони могли реалізувати проект такої складності на доволі високому рівні. Ми не вирішимо цю проблему сьогодні, але вирішувати її треба. Потрібно думати про це, перш за все, активу української громади Криму, ну, а державні структури, думаю, зможуть надати необхідну допомогу.

— Нещодавно Крим визначився зі своєю стратегією до 2020 року. Як і що треба робити, щоб вона була реалізована?

— Уже досягнуто головне — є політична стабільність і розроблена економічна перспектива. Черга за тим, щоб ми створили умови для ефективного інвестування, і я, якщо чесно, більше вірю в українських інвесторів, ніж в іноземних. В Україні, якщо стабілізується ситуація щодо землі і якщо вдасться приборкати корупцію, є багато серйозних інвесторів, які тут працюватимуть. Ми повинні не знищити, а розвинути промисловий потенціал Криму, серйозно зайнятися розвитком степової зони півострова, тобто підняти аграрний сектор економіки, який здатний годувати не лише Крим, але й усю країну. І звичайно, треба зробити привабливим курорт...

— Крим у курортному плані освоєний лише на третину. Чому ж навіть ПБК не можна порівняти зі світовими курортами? Крим планує 5—6 мільйонів туристів у 2011 році, а Туреччина — 31 мільйон. Є різниця?

— Це легко пояснити. Туреччина свого часу звільнила курортний бізнес від податків, що й спричинило бурхливий розвиток галузі. Дуже правильно, якщо у нас буде реалізовано проект створення на Ай-Петрі зимового курорту, адже навіть в Ізраїлі сезон становить шість-вісім місяців, у нас же — три-чотири місяці. Але для розвитку курортної інфраструктури потрібні великі вкладення. Інфраструктурне освоєння лише одного кілометра морського узбережжя коштує не менше 40 мільйонів гривень. Знаю, що готується спеціальний закон про умови інвестування в Криму, але чи буде він прийнятий і коли — над цим ще треба працювати. І над цим зараз працюють і Рада міністрів, і Кабінет Міністрів, і Адміністрація Президента. Ми вирішимо ці проблеми, але потрібен час, не можна зробити все й одразу.

Розмовляв Микола СЕМЕНА
ДЕНЬ