ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Утворена:12 лютого 1991 року

Код КОАТУУ:01000

Населення:1 994 300

Площа:26081 км²

Густота населення:76,5 осіб/км²

Телефонні коди:+380-65

Обласний центр:Сімферополь

Райони:14

Міста обласного значення:11

Міста районного значення:5

Райони в містах:3

Смт:56

Села:907

Селища:49

Селищні ради:38

Сільські ради:243

Номери автомобілів:АК

Інтернет-домени:crimea.ua; cr.ua

Обласна влада

Рада Мінастрів:  95005, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13
Верховна Рада АРК:95000, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 18

Веб-сторінка:  http://rada.crimea.ua

Прем'єр-міністр:Джарти Василій Георгійович

Рада:Верховна Рада Автономної Республіки Крим

Голова ради:Константинов Володимир Андрійович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

Галина ЛИТОВЧЕНКО: Ліна КОСТЕНКО та Іван ДРАЧ – се здавна мої улюблені класики.

Галина ЛИТОВЧЕНКО: Ліна КОСТЕНКО та Іван ДРАЧ – се здавна мої улюблені класики.
відповіді на анкету СУЧАСНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Чи можете Ви чітко означити своє місце у літературі?


 Однозначно – не можу. Кілька публікацій – рецензій у періодичній пресі, де мали місце схвальні відгуки на мої (або –  в тому числі і на мої) твори не дають мені підстави означити своє місце у літературі. Видання за свій кошт – настільки мізерні накладом, що читають їх лише друзі та вивчають на уроках літературного краєзнавства у школах Володарського району на Київщині – моїй батьківщині.


2. Ставлення до клясики. Кого бракує у літературному обігу?


 Ставлення до класики – позитивне, звичайно. Це і літературна майстерня для авторів-сучасників,  і уміння читача відрізнити «вищий пілотаж» від «планерування».

 
3. Чи бракує Вам ринку продажу книжок  та ринку авторського права в Україні?


 Двадцять років мешкаю у Криму, до того з невеликою перервою – 20 років поза межами України. Кілька книг українських авторів могла придбати  під час чергової відпустки, тому з новинками українського книговидання дізнавалася лише з інформації ЗМІ. Враховуючи ще й ціни на сучасні видання –  особисто мені книжок не вистачає й тепер, хоча книжкові магазини переповнені. Щоправда українських авторів там можна перерахувати на пальцях, бо друкують одних і тих самих – розкручених і розрекламованих.  Бракує видавництв, які хоча б коротко знайомили читача і з іншими сучасними авторами бодай якимись вісниками-альманахами обласних організацій НСПУ, за державний кошт. Бо письменники –  і ті один одного не знають, що там вже казати про читача. Щодо авторського права, то « Авторське право — це набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності».
Тут  і говорити нічого. За свій творчий період гонорар отримувала від публікацій своїх творів у шкільні роки від районної та обласної газет в радянські часи, а в незалежній Україні – лише журнал «Дніпро» платив гонорари.  Більшість видавництв – навпаки: або вимагають плати від авторів за публікацію їх творів, або вважають, що автор має бути вдячним за те, що його надрукували. Навіть оте «або» зазвичай влаштовує, і автор безмежно вдячний такому видавництву за безкоштовну  публікацію.


4. Охарактеризуйте стан сучасної української поезії, назвіть імена.


ПОЕЗІЯ.  Хороші автори були і є в усі часи. Сьогодення – не виняток. Инша справа – що не завжди їх видко. Іноді на достойну поезію натикаєшся випадково. Тому – стан поезії у сенсі популяризації та книговидання: ганебний. А гарної поезії –  достатньо, щоправда, бува, вона губиться серед такої, що нерідко й не варта існувати. Але у кожного читача – свої автори і свої уподобання, тому  назвУ не тільки тих, чиї імена  «на слуху», а й менш відомих загалу, твори тих,  кого люблю читати.  На жаль, не всі мешкають на цьому світі. Це –  Іван НИЗОВИЙ, Ігор ПАВЛЮК, Василь ГОЛОБОРОДЬКО, Василь МАРСЮК,  Василь КУЗАН, Данило КОНОНЕНКО, Домінік АРФІСТ (Крим), Сергій СУРМАЧ (Лубни-Крим), Наталя ДАНИЛЮК (Івано-Франківщина), Костянтин МОРДАТЕНКО (Біла Церква)…
Ліна КОСТЕНКО та Іван ДРАЧ – се здавна мої улюблені класики.


5. Охарактеризуйте стан сучасної української прози, назвіть імена.


ПРОЗА.  Як на мій погляд, то якість прозових творів загалом дещо вища за поетичні. Напевне тому, що там не існує «ямбів-хореїв», про існування яких багато «поетів» не знають, чи іґнорують.  Назву кілька відомих і маловідомих (але майстерних авторів) 21 ст., яких читаю з задоволенням.  З сучасників – Роман ІВАНИЧУК, Василь  ШКЛЯР, Марія МАТІОС, Світлана ТАЛАН, Віктор МІНЯЙЛО, Андрій КОКОТЮХА, Люко ДАШВАР,  Лариса ОМЕЛЬЧЕНКО (Кременчук).


6.Охарактеризуйте стан сучасної української драматургії, назвіть імена.


 Назвати імена сучасних драматургів, звичайно, можу, та оскільки п’єс майже не читаю, та й вони мені і не трапляються,  не буду сього робити.  Знайома з поетичною драматургією Сергія НОСАНЯ, а з наших кримських письменників читала  кілька п’єс, які видав Віктор СТУС – переважно історична тематика. До 2014 року у Криму і не тільки робила їх постановки дитяча студія «Світанок».


7.  Чи здатна українська література  не просто вижити  в  лавині бездуховності, яка вкотре  захопила спільноту,  а створити індивідуальні стації спротиву?


 Вижити українській літературі без належної підтримки держави важко. Чим більше до влади прийде ділків від бізнесу, тим скоріше щезнуть книги. Усім авторам відомо, як «охоче» допомагають коштами книговиданню бізнесмени. Таких, що відгукуються – потрібно відшукати, а тих, що за своєю ініціативою допомагають у виданні – одиниці. Без підтримки державою авторів, без доступних  державних видавництв  – ту лавину бездуховності не стримати.  Відомий позитивний досвід книговидання та підтримки національного письменництва в  Азербайджані, де всі видавництва державні, а письменники – члени СП отримують стипендію, на жаль не є прикладом для українських можновладців. А виживати самому та чинити якийсь спротив – не у всіх вистачить сили.


8. Яким Вам бачиться майбутнє української літератури?


 По натурі я оптиміст, тому вірю, що долаючи труднощі, українські автори не дадуть загинути українському слову і національна література буде жити.

Галина ЛИТОВЧЕНКО,

український Крим.