У профільних матеріалах про вступ 2026 року  вже зазначили, що МОН прийняв рішення щодо  відмови від практики  подачі мотиваційних листів. Вступникам зробили послугу, яка на перший погляд полегшує шлях до вступу. Але то тільки на перший. Вже в минулому році така практика мала місце в ряді університетів. В той же час, написання мотиваційних листів як умова вступу з’явилась не так давно  і мала стати  одним з дієвих інструментів у процесі відбору найбільш підготовлених претендентів на навчання згідно зі змінами до закону «Про  вищу освіту» № 2299 від 22.10.2019. Мотиваційні листи пишуть у всьому світі і не тільки для вступу на навчання. Чи вміють писати їх наші студенти особисто, без  залучення ШІ – то вже зовсім інша історія. Більше того,  згідно з п. 4, 5 ст.44 цього Закону, як і у більшості західних країн, прийом на навчання здійснюється як за результатами ЗНО, так і балу за мотиваційний лист, що може становити до одного відсотка конкурсного балу. І в такому випадку відмова від присвоєння конкурсних балів для когось стане зовсім небажаною.

Коли такі зміни відбуваються напередодні вступної кампанії- звичайно ж це привертає увагу не тільки абітурієнтів і батьків , а і вступних комісій навчальних закладів. Для останніх то полегшення, але знову ж на перший погляд. Це вища школа і рівень підготовки до навчання в  ній не може залежати від ситуативного бачення вирішення проблеми сьогоднішніми  чиновниками і бажанням знизити вимоги до майбутніх студентів.  Адже це може стати і підґрунтям для дестабілізації ситуації в період вступної кампанії (зміни в порядку вступу не обгрунтовані МОН) як мінімум, а в подальшому  і для якісної підготовки фахівців, як максимум!  Особливо не хочеться щоб ми побачили це в цьому році, коли ситуація в країні дуже напружена і пов’язана  не тільки з війною, обстрілами  російськими агресорами наших мирних міст і сіл,  але і з наближенням виборчої кампанії. Тому що у випадку зриву вступної кампанії винним виявиться не тільки міністр.

Реформування системи освіти завжди була справою невдячною і дуже небезпечною. Тим більш, що результати реформ не завжди йдуть на користь.

Сьогодні ми вже бачимо результати об’єднання ( читай закриття) сільських шкіл. На черзі – об’єднання вищих навчальних закладів : їх дійсно багато, і наслідки їх «реформування» будуть пов’язані з майном, землею і іншими матеріальними ресурсами, які  знаходяться на балансі. Це сильно заохотить деяких  бажаючих вирішити питання на свою користь. Тільки «причинно-наслідкові зв’язки» ніхто не відміняв і  наслідки тих же освітянських реформ стають відчутними не відразу, нажаль: часто відновити зреформоване буває не те що важко – неможливо. От і зараз реформування старшої школи неодмінно матиме свої наслідки для вищої : наслідком може стати ще більший витік молоді на навчання за кордон і звільнення  значної кількості викладачів.  Було б краще, щоб заступниця міністра Кузьмичова, яка озвучила цю реформу як і інші зміни в освіті оприлюднювала весь список їх  авторів і зацікавлених осіб. Тому що люди, як завжди, звинувачуватимуть  у наслідках  керманичів міністерства  освіти і Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій. А  перелік зацікавлених осіб може сягати сотні, якщо не тисяч по всій країні. Причетних же  осіб, якщо врахувати учнів, їхніх батьків і викладачів по всій країні – то вже  мільйони на щастя, що є стільки у нас. От така  проста арифметика. І нажаль, якщо вони стануть об’єктом в руках непрофесійних реформаторів і нечистоплотних політиків, які використають їх на свою користь, а не на благо України.

 Маруся НЕПОНЯТНА