![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
Доля та Господь Бог подарували мені кілька зустрічей та співпрацю з видатною Особистістю і великим патріотом України.
Симиренкознавці з перших днів проголошення незалежності України порушували перед владою питання про відродження сплюндрованої московитами симиренківської церкви та родинного цвинтаря довкола неї. Наші наміри підтримували симиренківська онука Тетяна Володимирівна та всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Т. Шевченка, членом правління якої від Криму був і я, а Павло Мовчан, який ще на той час був і народним депутатом України, підтримав нашу ініціативу.
Вхожа до патріаршої канцелярії Катерина Мотрич пообіцяла влаштувати мені зустріч з Патріархом Філаретом у його міській резиденції. На домовлений час я вже був у канцелярії. Через кілька хвилин мене щиро й тепло привітав Патріарх. Він уважно вислухав моє клопотання. На мій подив, приязно сказав: "Про родину Симиренків я добре знаю. Вам потрібно розпочинати справу зі створення на батьківщині Симиренків церковної громади. Достатньо мати клопотання до місцевої влади від трьох осіб". Патріарх викликав завідувачку канцелярією. Вона принесла примірники кількох документів. Патріарх сказав: "Я зазвичай ставлю підпис, коли в документах є вже прізвища членів ініціативної групи. Стосовно Симиренків я відступаю від цього правила і підписую порожні документи без прізвищ місцевих вірян". Патріарх усміхнувся, потиснув мені приязно руку і побажав успіху.
Через день я вже був у Городищі на Черкащині, де мої добрі знайомі створили ініціативну групу. Вона передала до мліївської сільської ради про відкриття в так званому "будинку культури" (колишній родовій церкві Симиренків) релігійного осередку. Незабаром симиренкознавці добилися ліквідації комуністичного "вогнища" культури. Проєктні організації приступили до укладання плану реконструкції церкви. Так, завдяки патріаршій мудрості, розпочалося відродження родинної церкви Симиренків. Відомо, що на її відкритті у 1859 році був Тарас Шевченко. У відродженні церкви активну участь взяла Тетяна Володимирівна Симиренко. На жаль, вона померла наприкінці 2001 року і подальша відбудова церкви й цвинтаря відбувалася вже без неї.
Наприкінці 2006 року у Мар'їнському палаці президент Віктор Ющенко проводив велелюдне вручення державних нагород. Серед нагороджених я зустрів і Святійшого Патріарха Філарета. Більше того, я навіть сидів поруч із патріархом. Мене він одразу впізнав і став розпитувати про долю симиренківської церкви, реконструкцію якої ми фактично завершували.
Перед врученням мені Ордена "За заслуги" ІІІ ступеня я порадився з Патріархом, чи коректно мені у своїй промові сказати про необхідність підтримки єдиної україномовної газети в Криму "Кримської світлиці" та прискорити створення україномовних шкіл. Святійший Патріарх благословив мене на цю добру справу. Лист президенту про цю справу я вручив. Як показав подальший перебіг подій, цей крок з благословення Святійшого Патріарха мав позитивні наслідки.
Патріарх Філарет взяв також активну участь в організації в Криму на базі військово-політичного училища кафедрального собору. Для цього я був відряджений церковною громадою у міністерство оборони з клопотанням до відповідних заступників міністра. І коли я став ходити по міністерських кабінетах, то зрозумів, що і Патріарх Філарет також долучився до цієї справи, бо один із високих генералів сказав: "Вас підтримує також і Патріарх Філарет". Внесок почесного Патріарха Філарета у створення кримської єпархії УПЦ (КП) величезний. Кафедральний собор рівноапостольних князів Володимира та Ольги особливо пожвавився, коли єпархію очолив єпископ Климент (в миру Павло Кущ).
Патріарх Філарет взяв участь у вшануванні століття від дня народження генерала Петра Григоренка.
І коли московська окупаційна влада після анексії Криму заборонила в соборі богослужіння, то Патріарх Філарет підтримав ідею кримськотатарських вірян проводити службу в мечетях.
Ще одна зустріч із незабутнім Патріархом Філаретом відбулася в Ірпені після мого виїзду з окупованого Криму. Тоді ірпінська громада вшановувала перших загиблих мешканців міста у міському меморіалі. Патріарх Філарет мав виступ. Це було холодної пізньої осені. І я вже не став підходити до Патріарха, бо бачив, що він сильно перемерз, і я не наважився його відволікати розмовою.
Як найвищу нагороду тримаю медаль Святого Юрія Переможця, вручену мені за відновлення симиренківської церкви, а також благословенну грамоту єпископа сімферопольського і кримського Климента за заслуги перед УПЦ (КП).
Петро ВОЛЬВАЧ
до друку підготував Богдан-Любомир ПРИТУЛА