
стартувала презентаційна кампанія інформаційного супроводу моєї збірки НАПРОВЕСНІ ПАДОЛИСТУ.
Розпочали ми з бібліотеки Остапа Вишні -- у знак подяки за дворічну співпрацю на базі ВИШНЕВИХ ЗУСТРІЧЕЙ.
Було четверо осіб:
я, Олександер Кухар (фортепіано), Кирило Ліхман (камера, запитання), Орися Тівел (просто запитання, чіколяда).
Вийшла тепла, світла, радісна а змістовна зустріч.
Нам не треба патосу, не треба гамору, не треба фальшивих емоцій а фальшивих слухачів.
Нам потрібні справжні, світлі, не зациклені винятково на собі, слухачі а відтак і читачі.
Початок зроблено.
Відео буде на ютуб-каналі СУГУЛАК.
ПРИЗВОЛЯЙТЕСЯ.
Потім з Кирилом оглянули локацію для наступної зустрічі (якщо усе буде успішно -- вона одбудеться у переддень презентації ІНОКА) та зняли коротке інтерв'ю з великим українським поетом, дев'яносторічним ювілянтом Петром Засенком у Музліті.
Також оглянули КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ, де зустріли Миколу Васьківа, Жадана та инших відомих персон.
Перед тим припадково зустріли Єґуара.
День удався.
Життя триває.
Мені би тільки вирватися з дрімучої дрімотної гіркої а безрадісної самоти.
Самота се як яма -- ти лежиш на дні і чекаєш, що тебе альбо засиплять землею альбо витягнуть на рушниках.
Я завше витягаю инших -- деколи за чупер.
А себе не годен.
Хапаєшся руками за окрай глини -- а вона осипається на тебе.
Страшне відчуття.
А ті, на кого надієшся, у кого вкладав аж забагато, зайняті собою. Не телефонують, не приходять, не мовлять -- їм ніколи.
Коли я мовлю про самоту -- вона не зовнішня, вона внутрішня.
Рятує робота.
Рятує сієста.
Рятує сім'я.
Рятують птахи, зільник, голубці, Жора а Пожерунчик.
Рятує одвічний Дніпро.
Рятує Тепла Софія.
Рятує сьоме небо Просвіти.
Се мої рушники, які витягають мене з ями.
Слава Нації.






