![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
Днями думав над питанням самореалізації. Дійшов висновку, що розумні чи геніальні люди не можуть самореалізуватися. Причин, на мою думку, три.
1. Чим більше знаєш, тим менше знаєш. Відповідно, чим більше робиш, тим більше розумієш, як багато ще можна й треба зробити. І кінця цьому нема.
2. Щоб розумний не робив, він усвідомлює, що більшість (десь 90%) тупі. Як можна самореалізуватися, коли є розуміння – більшості людей пофіг на твої намагання зробити навколишній світ краще. Земля була, є та буде місцем, де ціниться не розум, а гроші, наглість, підлабузництво. Де світом править графоманія та примітивні блокбастери з серіалами, а гарні книги, поезії, фільми залишаються вузькому колу інтелектуалів. А почати писати для більшості, заради признання і грошей, то не самореалізація, а самогубство. Вбивство розуму кулями тупості.
3. Найхимерніше. Розумні люди в якийсь момент перестають мислити категоріями країни, навіть категоріями Землі. А починають мислити категоріями Всесвіту. І тоді приходить усвідомлення – щоб я не зробив, чого б не досяг, у масштабах Всесвіту це нічого. Тож самореалізація неможлива, бо всі досягнення дорівнюють нулю.
Отже, розумні/геніальні люди можуть виглядати реалізованими в очах інших. Але самореалізації вони досягнути не можуть. Такі люди будуть завжди невдоволені результатом, будуть прагнути йти далі. Допоки смерть не зупинить.
Така моя опінія. А що думаєте ви про самореалізацію?
Максим ОДАРЮК