Пора мені змінити прізвище на Ліхман-Кунктатор, бо пишу це, коли "пронесли на крилі у тренах останні журавлі…", і всі вже підбили підсумки. Тим не менш, руки дійшли тільки зараз, тож ось розгляд цьогорічного (XIV) КНИЖКОВОГО АРСЕНАЛУ.

Цьогорічний фестиваль розпочався, як і заплановано: 28 травня о 17 годині, тривав 3,5 дні, і за підсумками, зібрав 27 тисяч відвідувачів, утримав 240 подій, більшість з яких: публічні дискусій, лекцій, авторських та поетичних читань і таке інше.

Тепер до мого розбору. Для початку поставлю питання, яке і без мене висить у повітрі: за що на вході беруться гроші? За вхід у книгарню гроші ніхто не бере, ба навіть на "Книжковій країні" вхід безоплатний для всіх відвідувачів, і так має бути. За що ви, як відвідувачі, платите на вході в Арсеналь? Хіба якщо там повітря якесь инче (нагоди перевірити не було), але в усякому разі математика не на боці людини посполитої, бо оплатити квиток+ придбати дорогі книжки + на території придбати їсти або попити кави, ціна якої складає втричі більше, ніж багато краща кава на Подолі -- і виходить кругленька сума. А якщо взяти до уваги, що значна частина відвідувачів -- молодь, яка має хліб або зі стипендії, або з тяжкої праці, і для яких такі витрати інколи просто непомірні, то матимемо малоуспішну маркетингову стратегію, позаяк сам фестиваль орієнтовний на сучасність і на молодь зокрема.

Але ця проблема існує вже не перший рік, тож перейдімо від загального до конкретного. Конкретно ж: цьогорічний Арсеналь -- бучний аркан на кістках сучасного українського літературного ринку, базар без мети, але з фанфарами і хіба тільки без салютів.

Почнімо з того, що для літературного ринку не достатньо лише, щоб на книжках були цінники, а в книгарнях збирались люди. Книжковий ринок, це:

- літературні вісники, великі за обсягом, з охопною авдиторією, із критикою, оглядами і чіткою рубрикацією;

- інституція і культура критики (вона в нас на ШВЛ);

- інституція літературних аґентів;

- наявність художніх рад.

Це тільки деякі аспекти. Що з цього представляє Арсеналь? Ба більше -- цей фестиваль розвитку не сприяє: exempli gratia підходив до стенду, просив книгу на рецензію (підходив не як марко з вулиці, а з журналістським посвідченням і бейджем),а отримував відповіді на кшталт "ми маємо в начальства питати". Це вже просто дилетантство.

І це навіть не кажучи про те, на що схожі самі ятки з книжками, де велика частка книжок зі згенерованими ШІ обкладинками, де багато видавництв, не здатні тримати марку, розташовують поруч із науковими монографіями якийсь макулатурний несмак з орієнтацією на тинейджерів.

Заходи здебільшого не цікавили, причина прозаїчна -- їхня орієнтованість на широкі маси, тож нічого нового для себе я почути не очікував. До того ж, складно зосередитись на мовленні лектора, коли довкола тебе ще ходять, говорячи, сотні людей.

Наостанок -- це мій другий КА, був ще минулого року, але навіть я спостеріг, що книжкові полиці поменшали, так само поменшало й людей. І не я один це помітив. Які причини цього? Думаю, що комбінація поганої погоди, нещодавньої Країни, високих цін (на все) віднадили багатьох від цьогорічного Арсеналю. А може, люди починають розуміти, що мають лише дуже дорогий симулякр книжкового ринку.

Таким для мене був цьогорічний 14-й КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ.

Кирило ЛІХМАН