ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

ІНФОРМАЦІЯ


Герб Прапор

Основні дані

Код КОАТУУ:1221400000

Утворений:1965 р.

Населення:77 868

Площа:1 388 км2

Густота населення:56 осіб/км2

Поштові індекси:49490-52072

Телефонні коди:+380-3855

Населені пункти та ради

Районний центр:Дніпропетровськ

Кількість міських рад:1

Кількість селищних рад:2

Кількість сільських рад:14

Кількість міст:1

Кількість смт:2

Кількість сіл:34

Районна влада

Адреса адміністрації:52005

Дніпропетровська обл.

Дніпропетровський р-н

смт.Ювілейне,вул.Теплична 5

Веб-сторінка:
http://oblrada.dp.ua/local/dnipropetrovsky

Голова РДА:Снісаренко Сергій Георгійович

Голова районної ради:Лінський Вячеслав Якович

Гімн

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасі Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
ПАНОРАМА

ЗНАЙ НАШИХ

ЗНАЙ НАШИХ

Хоч вірте, хоч не вірте, а на фестиваль «Мамай fest» я потрапила випадково, без запрошення керівництва фестивалю.  До речі, мені більше подобається, навіть виглядає рідніше, назва «Мамай- фест». Цього року це був Х Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль, який проводився з 1 по 4 червня в Музеї історії Кам’янського та був присвячений сторіччю його міського статусу.  Кам’янське – моє рідне місто.

                Про фестиваль неможливо розповісти в одному нарисі, тому мова піде про одну єдину зустріч з особливою, цікавою і талановитою жінкою – Коробко Наталією Юріївною, яка, уже не вперше, демонструвала на фестивалі свої роботи. Це  вироби з фарбованої вовни та соломи. 

                 Пані Наталія не просто народна майстриня, їй дісталася в спадок любов до архітектури, ліплення та малювання. Батько, помітивши здібності доньки, відвів її до ізостудії, а потім і до художньої школи міста Дніпродзержинська. З вдячністю згадує пані Наталія  про тих, зовсім не випадкових людей, що були поруч. Вчили, підтримували, надихали. Малюнок, живопис, скульптуру, історію мистецтв – опановувала з однаковісінькою цікавістю та захопленням.

                  Від шкільного вчителя військової справи Сербаєва Михайла Сергійовича, Наталя запозичила  приказку - «Це не проблема!» Він був для учнів янголом охоронцем. Але не тільки безкоштовні поради, як кажуть , роздавав вчитель. Допомагав, чим міг. Виготовляв для Наталії прилади для роботи з соломою, бо ж це не було для нього проблемою!  Як і не став проблемою  для Коробко шлях до мрії, до пізнання та вивчення різножанрового народного  прикладного мистецтва.

                    Після закінчення школи Наталя  два роки працювала художником-оформлювачем в художній майстерні. І це теж була своєрідна школа, але вже школа дорослого життя. Працювала з задоволенням.  Було важко. Треба вчитися!

                      І пані Наталія вступила і закінчила Криворізький педагогічний інститут  отримавши фах -  «Вчитель початкових класів з правом викладання образотворчого мистецтва».

                       І ось уже зі своїми учнями  вивчає народні ремесла. Молодших школярів вчила  ткати нитяні килими,  виготовляти карнавальні маски для святкування Нового року, до театральних вистав.  23 роки викладала креслення старшокласникам, ростила сина та доньку, моделювала їм вбрання.

                        Пройшла свою школу виготовлення писанок – писане воском яйце, мальованок – кольоровими лаками, дряпанок – геометричними орнаментами.  Її роботи зберігаються в музеї міста, в церквах. Поїхали вони і до Франції з керівником практики – архітектором та дизайнером -  і живуть там своїм життям, як згадка про Україну та її талановитий народ.      

                          Не зупинятись, а рухатись вперед – гасло вчительки. В середній школі №39 працювала 9 років, вивчала і  опановувала разом з учнями  нові мистецькі техніки,  направлені  на розвиток дрібної моторики руки:  квілінг – паперове мереживо, мотанка, вишивка і нарешті останнє із захоплень – валяння із вовни та плетіння із соломи.

                           « В 50 років  я ще вчусь!» – говорить майстриня. Виготовлені із соломи пташки і янголята дивують не тільки дітей, а і дорослих. Її творчі доробки – це не згаяний час. Весільний рушник для доньки вишивала півроку в електричці. Сорочка- вишиванка для себе, також «народилася»  в дорозі, в невпинному русі то з дому, то – додому,  русі  до майстерності.

                            І  ось я вже біля її ятки. Чого тут тільки немає! Одразу привертають увагу вироби  із фарбованої вовни. Використовує майстриня новозеландську шерсть гірської породи овець – «меринос».  Ось українські обереги  - згарди. Згарда – це прикраса з вовни, з хрестиком посередині. Українська архаїчна гуцульська шийна прикраса згарда, має вигляд нанизаних на ремінець, шнурок чи дротик в один, два чи три ряди мідних литих хрестиків, між якими чіпляють мідні трубочки або спіральки, згорнуті чи скручені з латуні або міді. Ще одна дивовиж – дукачі.  Дукач, лиман, ягнус – прикраса у вигляді великої металоподібної монети з металевим бантом, прикрашених  камінцями.

                            За дукач колись правили австрійські дукати Марії  Терезії, що їх одержували козаки як платню за службу в Австро-Угорщині.  Дукачі дарували на весілля. Деякі мали зображення релігійного змісту, інші – портретні зображення,  здебільшого  імператриць.  Оздоблювали і згарди, і дукачі – кольоровими намистинами. А їх у пані Наталі – сила силенна. Це не тільки звичні для ока кульки. Тут і куби, і циліндри. В одному виробі, вдало підібрані за кольором  та розмірами - тішать погляд.  А ще, прикраси з вовни зігрівають шию і декольте водночас. 

                             До кожної прикраси можна підібрати сережки або браслет.  Вироби із соломи -  ще одне із останніх захоплень. В Ізраїль та Германію переїхали  мініатюрні скульптури мультяшних героїв, дитячих іграшок – звірят та ельфів, пташок та сніжинок. А ось і брошки – рози, фрукти, фіалки.

                             А ще є у Наталії мрія – стати художником-модельєром по тканинах. Тому й вивчає стародавні українські прикраси, вбрання та доповнює їх сучасними мотивами, прагнучи  досконалості та самовираження. І вона обов’язково здійсниться, мрія моєї землячки!  Для неї – це не проблема! Два роки поспіль приймає Наталя участь у фестивалі «Мамай-фест». Була учасницею виставки -  «Петриківський дивосвіт». Три роки запрошували Наталю на день міста в Дніпро. Представляла свої доробки в селі Шульгівка на фестивалі «Козацька згарда».      

                              Усміхнена і жвава, вона радо і щиро розповідає про плани на майбутнє. Хай воно буде! А що ще потрібно творчій особистості? Тільки час! А вправність і наснага у неї є, бо це вже доля. І якщо у Вас немає змоги поїхати у Кам’янське, запросіть Наталію Коробко до себе! І вона відгукнеться, приїде. Бо така вже вона є – щира, талановита, відверта. І це її шлях до людей, до кожного серця.  Майстер-клас від пані Наталії,  є в неї такий досвід, збагатить ваше уявлення і  подарує можливість  створити своїми руками неповторні  українські прикраси.  

                               Я вже приєдналась до її шанувальників, приєднуйтесь і ви.

 

 

                                                                                                                      Віра Свистун

на світлині робота Цезарія ГАНУШКЕВИЧА.